22 травня 2014 рокусправа № 804/1879/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
представника позивача: Лось Д.М. (довіреність від 18.12.2013)
представника відповідача: Крейса Л.О. (довіреність від 29.04.2014)
прокурора: Карпенко О.І. (посвідчення № 017866)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі № 804/1879/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокурора Дніпропетровської області про скасування картки відмови, визнання рішення протиправним та стягнення надмірно сплачених платежів,-
Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Відповідач), Головного Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, відповідно до якого, з урахуванням уточнених 11.05.2010 року вимог, просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р.; визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним та стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Позивача шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40947,12 грн., посилаючись при цьому на порушення Відповідачем положень статей 264,265 Митного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено частково.
Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010 року.
В частині позовних вимог про визнання рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним - провадження у справі закрито.
В іншій частині позовних вимог - відмовено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Митницею, в порушення вимог статті 266 МК України, необґрунтовано застосовано резервний (шостий) метод визначення митної вартості товару за ВМД № 113030000/2010/003049 від 11.02.2010р., при цьому Відповідачем не проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом щодо визначення митної вартості товару та не надано належної мотивації послідовного застосування попередніх методів визначення вартості товару, що є підставою для скасування картки відмови.
Щодо вимог про визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р., суд, посилаючись на наявне судове рішення з цього питання і між цими ж сторонами, що набрало законної сили (ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012р. у справі № 2а-2405/10/0470), закрив провадження по справі відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь Позивача шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40947,12 грн. з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь позивача шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40947,12 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї частини вимог. (а.с.203-209т.2)
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Дніпропетровською Митницею подано апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року в частині задоволених вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р. В іншій частині постанову залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно залишив поза увагою їх доводи про те, що Позивач при митному оформленні товару 11.02.2010 року за ВМД №113030000/2010/003049, зобов'язаний був надати рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), що Позивачем не було здійснено, а саме - рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р., винесене ними відносно товару, заявленого Позивачем 28.01.2010 року за ВМД № 113030000/2010/002099. При цьому суд не навів жодної підстави, за якої рішення про відмову у митному оформленні скасовується.
ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» надано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на безпідставність наведених у ній доводів. Просять врахувати, що відповідно до листа Держмитслужби України від 25.11.2008 року № 11/2-16/12879-ЕП, що надання рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених товарів є обов'язковим саме при здійсненні митного оформлення товарів іншим митним органом, ніж митний орган, у зоні діяльності якого розташований суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Отже, оскільки митне оформлення усіх поставок товару за одним і тим же контрактом здійснював саме Відповідач (і 28.01. 2010 року і 12.02.2010 року), то Позивач не зобов'язаний був надавати цьому ж Відповідачу його ж рішення від 29.01.2010 року. В той же час, у картці відмови митний орган посилається лише на те, що митна декларація 11 лютого 2010 року не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню, оскільки заявлена у ній митна вартість на товар уже відкоригована (збільшена) рішенням митного органу про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. (винесене ними відносно товару, заявленого Позивачем раніше - 28.01.2010 року за ВМД № 113030000/2010/002099). При цьому порядок проведення консультацій з декларантом, або обґрунтування правомірності застосування резервного (шостого) методу при визначенні митної вартості ввезеного у лютому 2010 року товару, митним органом не проводилось, що ними і не заперечується.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - Дніпропетровської митниці Міндоходів, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, із підстав, у ній зазначених. Підтвердив, що при вирішені питання про розмитнення товару 12.02.2010 року ними дійсно не проводились консультації з декларантом та не обґрунтовувалось визначення митної вартості ввезеного товару саме за шостим методом, оскільки Відповідач вважав за недоцільне вчинення певних дій та обґрунтування визначення митної вартості ввезеного товару, так як уже було наявне рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів за одним договором (контрактом), тобто, рішення від 29.01.2010 року, що ввезених товарів 28.01.2010 року, яке має бути застосовано і в подальшому.
Представник Позивача - ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав необґрунтованості її доводів та просив врахувати надані ними заперечення.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, про перенесення розгляду справи клопотань не заявляв.
Сторони підтвердили, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року оскаржується лише в частині задоволених вимог щодо скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р.
У частині закриття провадження у справи та відмови у позові, дана постанова суду першої інстанції не оскаржується.
З огляду на зазначене, та враховуючи приписи частини 1 статті 195 КАС України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги та можу вийти лише за межі доводів апеляційної скарги, а не предмету оскарження, що не є тотожними поняттями, колегія суддів апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в оскаржуваній частині, як наслідок - в іншій (не оскарженій) частині рішення суду не переглядається та вважається таким, що набрало законної сили.
Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах предмету оскарження та доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2009р. між Позивачем та ВАТ "Белшина" (Білорусь) був укладений контракт № 8-9/221-37-10, на виконання умов якого Товариство поставило, а Позивач отримав товар (шини безкамерні пневматичні гумові) на умовах DDU м. Кривий Ріг (Інкотермс 2000).(а.с.9-21 том 1)
28.01.2010р. Позивачем було оформлено ВМД № 113030000/2010/002099, в якій вартість вищевказаного товару було визначено за ціною договору, а саме: 8250 доларів США. (а.с.63,70 том 1)
29.01.2010р. за ВМД № 113030000/2010/002099 Митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, в якому вартість товару визначена за резервним (шостим) методом за ціною товару 8960,00 доларів (зазначене рішення у подальшому було оскаржено Позивачем до суду).
11.02.2012р. Позивачем, на підставі вищезазначеного контракту, було заявлено до митного оформлення іншу партію товару за ціною договору 8250 доларів США за одиницю товару за ВМД №113030000/2010/003049. (а.с.25-28 том 1)
12.02.2010р. Митниця видала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 за поданою Позивачем ВМД №113030000/2010/003049 посилаючись у ній на те, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з причин того, що заявлену у вантажній митній декларації митну вартість на товар, що надходить за контрактом від 14.12.2009р. № 8-09/221-37-10 та додатковою угодою від 06.01.2010 №3 відкориговано (збільшено) рішенням ВКПВ Криворізької митниці від 29.01.2010р. №113000006/2010/000053/1. Порушено вимоги ЗУ від 11.07.2002р. Митний кодекс України, ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 та ПКМУ від 09.04.2008 № 339. (а.с.40 том 1)
Не погодившись з діями митного органу щодо видачі вказаної картки відмови та прийнятим раніше рішенням від 29.01.2010р. про визначення митної вартості товару за ВМД № 113030000/2010/002099 (інша, ніж та по якій прийнята оскаржувана по даній справі картка відмови), Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у частині щодо скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р., суд першої інстанції виходив з того, що Митницею, в порушення вимог статті 266 МК України, необґрунтовано застосовано резервний (шостий) метод визначення митної вартості товару за ВМД № 113030000/2010/003049 від 11.02.2010р., при цьому Відповідачем не проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом щодо визначення митної вартості товару та не надано належної мотивації послідовного застосування попередніх методів визначення вартості товару, що є підставою для скасування картки відмови.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вищевказаної частини вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Сторонами визнано, що при подачі декларації митної вартості 11 лютого 2010 року Позивачем подано усі необхідні документи, окрім рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р., яке приймалось цим же митним органом щодо визначення митної вартості товарів за ВМД № 113030000/2010/002099 від 28 січня 2010 року.
За позицією Позивача, він не зобов'язаний 12 лютого 2010 року надавати Митниці прийняте нею ж 29 січня 2010 року рішення щодо визначення митної вартості товарів, поставлених за одним і тим же контрактом, оскільки, відповідно до листа Держмитслужби України від 25.11.2008 року № 11/2-16/12879-ЕП надання рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених товарів є обов'язковим саме при здійсненні митного оформлення товарів іншим митним органом, ніж митний орган, у зоні діяльності якого розташований суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 11 вищевказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для цього посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Митницею визнано, що у графі «Для відміток митного органу» будь-яких записів про витребовування додаткових документів їх посадовою особою не здійснювалось, додаткових документів не витребовувалось, будь-яких консультацій не проводилось, рішення про визначення митної вартості товару за даною ВМД № 113030000/2010/003049 від 11.02.2010 року не приймалось, а зараз же - 12 лютого 2010 року Позивачу видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030.
Зазначене свідчить про недотримання Митницею приписів пункту 11 вищевказаного Порядку, коли посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу" (а ніяких документів від декларанта не вимагалось),
Також митним органом проігноровано і приписи пунктів 13 та 14 Порядку, за якими декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені обставини справи та час видання картки відмови, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, видаючи 12.02.2010 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030, митний орган діяв з порушенням вищевказаних правових норм, що регулюють спірні правовідносини та його дії не узгоджуються з приписами частини 2 статті 19 Конституції України, що є підставою для скасування оскаржуваної картки відмови. Про це фактично зазначено і у рішенні Вищого адміністративного суду України по даній справі від 18 грудня 2012 року. (а.с.104-106 т.2)
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що ненадання Позивачем при митному оформленні товару 11.02.2010 року за ВМД №113030000/2010/003049 рішення їх же митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів від 29.01.2010 року за №113000010/2010/000053/1 має слугувати єдиною і обґрунтованою підставою для видання оспорюваної картки відмови, визнаються колегією суддів помилковими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами та правовими нормами, що регулюють спірні правовідносини.
Щодо рішення суду про закриття провадження у справи у частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010 року, то, як зазначалось раніше, в цій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржено.
Крім того, сторонами визнано, що на даний час судами першої та апеляційної інстанції розглянуто справу за позовом ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним Рішення митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000023 від 29.01.2010 року (справа № 2а-2405/10/0470), та, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року, провадження у справі щодо визнання протиправним Рішення митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. - закрито, з посиланням на п.4 ч.1 ст. 157 КАС України. Ця справа стосується першого епізоду прийняття митної декларації та митного оформлення товарів за одним і тим же контрактом, яка мала місце 28 січня 2010 року і по якій фактично і приймалось рішення митним органом про визначення митної вартості товару від 29.01.2010 року.
На даний час Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження щодо перегляду зазначених рішень.
Справа, що переглядається у даному судовому засіданні, стосується спірних відносин щодо прийняття митної декларації та митного оформлення товарів від 11 лютого 2010 року, коли митним органом видано лише картку відмови, рішення про визначення митної вартості товару не приймалось, а здійснено посилання на попереднє рішення Митниці від 29.01.2010 року. (справа № 804/1879/13-а)
Крім того, судами розглянута і справа № 2а-6159/10/0470, яка стосувались правовідносин між цими ж сторонами щодо прийняття митної декларації та митного оформлення товарів від 04.03.2010 року.
За даними обставинами Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановою від 28 липня 2011 року ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відмовлено у задоволенні вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, визнано протиправним та скасовано Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010 року та скасована картка відмови від 04.03.2010 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2014 року (К/800/55246/13,К/800/65489/13) скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та закрито провадження у справі № 2а-6159/10/0470 щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, з посиланням при цьому на п.4ч.1 ст. 157 КАС України.
З огляду на зазначене у суду апеляційної інстанції на даний час відсутні підстави щодо скасування рішення суду першої інстанції у частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1 ст. 198 , ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі № 804/1879/13-а - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко