ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5750/14 15.05.14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про відшкодування шкоди у порядку регресу
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Грабова І.А. (дов.№3364/18 від 23.12.2013)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди у порядку регресу.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 порушено провадження у справі №910/5750/14 та призначено її до розгляду на 17.04.2014 року.
08.04.2014 та 10.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові докази у справі, які долучені до матеріалів справи.
15.04.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 03.04.2014 року.
Представник позивача надав 17.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва супровідний лист з додатками.
За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 17.04.2014, судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.05.2014 року.
14.05.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшов супровідний лист із додатками.
У судовому засіданні 15.05.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду від 17.04.2014 та 15.05.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення. (а. с.)
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
12.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір №91016Га/13н добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за вказаним договором виступає Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк". (а. с. 10-14)
Як передбачено п.20.1 вищевказаного договору, страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, наведеними у п.20.2 цього договору, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно п.29.7 та 29.8 договору, в результаті настання страхового випадку.
Пункт 20.2.2 визначає серед інших страхових ризиків, спричинення збитків внаслідок ДТП - будь-якого пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
03.10.2013 у м.Миколаїв відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (страхувальника) та транспортним засобом марки «Mini Cooper», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), у якому ОСОБА_4 визнала свою вину у спричиненні даної ДТП. (а. с. 21)
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1, застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», отримав механічні пошкодження.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2013 Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором №91016Га/13н, вказуючи, що дану виплату просить здійснити на рахунок СТО ФОП ОСОБА_5 (а. с. 15-16)
На підтвердження згоди вигодонабувача за договором №91016Га/13н - Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", позивач направляв відповідний запит, відповіддю на який вигодонабувачем надано погодження щодо виплати страхового відшкодування страхувальнику. (а. с. 68-73)
Умовами п.15 вищезазначеного договору №91016Га/13н сторони погодили, що відновлення ТЗ здійснюється на базі авторизованої СТО.
03.10.2013 страхувальник ОСОБА_2 звернулась до позивача із завою про відмову від проведення відновлювального ремонту на базі авторизованої (профільної) СТО. (а. с. 31)
Відповідно до п.25.10 договору, при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ, на підставі рахунків СТО, чи, в окремих випадках, на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи аварійним комісаром.
Вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-фактури №С-20 та калькуляції №1.002.13.1 від 07.10.2013, виставленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, становить 8140,66 грн. (а. с. 26-30; 32)
Згідно із страховим актом №1.002.13.12005/VESKO35828 від 09.10.2013 та розрахунком до нього, позивач визначив розмір страхового відшкодування, відповідно до вказаного вище рахунку, у розмірі 6677,91 грн. (а. с. 33-34)
Позивач, відповідно до заяви страхувальника, перерахував на рахунок СТО ФОП ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 6677,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням №63757 від 10.10.2013 року. (а. с. 35)
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки «Mini Cooper», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" (відповідач у справі), за полісом №АС6538444, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданої позивачем копії зазначеного полісу. (а. с. 36-37)
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 09.01.2014 відповідачу направлялась регресна вимога №ЛВ1963, у якій надано відповідачу для проведення виплати в порядку регресу 30-денний строк з дня одержання вимоги, та попереджено, що в протилежному випадку, із спливанням двох місяців позивач звернеться із позовом до суду.
Відтак, наданий відповідачу 30-денний термін на відшкодування шкоди у порядку регресу, відповідно до вказаної вище вимоги, сплинув 30.03.2014 (вимога одержана відповідачем 12.02.2014), тобто ще до моменту звернення позивача із позовом до суду - 01.04.2014, а тим паче станом на момент винесення рішення у справі.
Натомість, відповідачем залишено попереднє звернення позивача для досудового врегулювання спору без уваги, не вчинено жодних дій і під час розгляду спору у суді, та коштів станом на день розгляду справи судом й на момент винесення рішення, позивачем так і не отримано.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Положення статті 22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як встановлено судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 03.10.2013 у м.Миколаїв, оформлена европротоколом - повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, у якій водій ОСОБА_4 визнав свою вину у спричиненні ДТП.
Суд зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п.33.2 ст.33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у европротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається із даного европротоколу, він є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, та визнано водієм ОСОБА_4 вину у спричиненні цієї ДТП.
Зокрема, із даного євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 03.10.2013 о 12:40 год. у м.Миколаїв, між "Nissan", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (на підставі договору №91016Га/13н від 12.04.2013) та ТЗ «Mini Cooper», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, яка визнала свою вину у спричиненні ДТП, та цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", за полісом №АС6538444.
Суд, дослідивши вказане повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 26.08.2013, дійшов висновку, що воно заповнено згідно із встановленими Інструкцією вимогами щодо заповнення всіх пунктів европротоколу, містить всю необхідну інформацію для встановлення фактичних обставин ДТП, винної у спричиненні ДТП особи та страхових компаній, якими застраховано цивільно-правову відповідальність водіїв. Жодних виправлень вказаний европротокол також не містить, а отже, не може бути визнаний зіпсованим або недійсним.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
До того ж, як вбачається із п.14 европротоколу, водій ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки «Mini Cooper», державний номер НОМЕР_2, визнав свою вину у спричиненні ДТП 03.10.2013 року.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №91016Га/13н добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, враховуючи наведене, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Nissan", державний номер НОМЕР_1.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Вирішуючи питання щодо розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України, розмір такої виплати не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1412/20150 від 7.12.2011 року "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", відповідно до пункту 33.2 статті 33 та пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та пункту 1 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердити максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №91016Га/13н, та заяви страхувальника щодо виплати страхового відшкодування на рахунок СТО, перерахував визначену на підставі рахунку-фактури №С-20 від 07.10.2013 суму у розмірі 6677,91 грн. на рахунок СТО ФОП ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням №63757 від 10.10.2013 року.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено у полісі №АС6538444, виданого відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", розмір франшизи становить 500,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 6177 (шість тисяч сто сімдесят сім) гривень 91 копійку страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15.05.2014 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено та підписано 20.05.2014 року
Суддя К.В. Полякова