11 червня 2009 р.
№ 8/233-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Глос О.І.,
суддів:
Кривди Д.С., Цвігун В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" в особі Дніпропетровської філії
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 р.
у справі
№8/233-08
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" в особі Дніпропетровської філії
до
ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат"
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача
ЗАТ "Страхова компанія "Статус"
про
стягнення 4 979,47 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2009 р. у справі №8/233-08 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено: стягнуто з ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" у порядку регресу на користь ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії товариства 4 979,47 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 р. у справі №8/233-08 (судді: Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г., Головко В.Г.) апеляційну скаргу ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" задоволено: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2009 р. скасовано; в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії товариства на користь ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" державне мито у сумі 51,00 грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією.
У касаційній скарзі ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 р. у справі №8/233-08 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2009 р. у справі №8/233-08, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 993, 1172, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", оскільки: по-перше, факт спричинення шкоди страхувальнику позивача у розмірі 4 979,47 грн. водієм відповідача (особою, що перебувала в трудових відносинах із відповідачем) підтверджено матеріалами справи і сторонами не оспорюється, а вина водія відповідача у спричиненні шкоди не спростована, у зв'язку з чим до позивача на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України у межах фактичних витрат з виплати страхового відшкодування переходить право вимоги до відповідача; по-друге, відповідно до чинного законодавства позивач (який виплатив страхове відшкодування) має право вибору при пред'явленні регресної вимоги між безпосередньо винною у заподіянні збитку особою (відповідач) та особою, яка несе за останнього відповідальність (третя особа).
Розпорядженням в.о.Голови судової палати Кравчука Г.А. від 10.06.2009 р. №02.03-10/291 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого - судді Глос О.І., суддів: Кривди Д.С., Цвігун В.Л.
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Згідно з полісом №19G-0040043 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності від 30.10.2007 р., належний гр.Мартинюку О.В. автомобіль марки ЗАЗ TF699P-71, д.н. АЕ 3441 АА, 2007 р.випуску було застраховано ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" згідно з Правилами №119, зокрема -від пошкодження чи знищення транспортного засобу (ТЗ) або його частин внаслідок ДТП. Відповідно до вказаного полісу загальна страхова сума склала 46 912,20 грн., а період страхування було встановлено з 30.10.2007 р. до 29.10.2008 р.
21.04.2008 р. водій ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" Гараютін С.В., який керував автомобілем Шевроле Лачетті, д/н АЕ 4077 АН, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на застрахований автомобіль ЗАЗ, д/н АЕ 3441 АА, який зазнав механічних ушкод жень.
Вказані обставини встановлено та підтверджено постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 р., якою водія відповідача Гараютіна С.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності, а також довідкою ДАІ №36/1 від 21.05.2008 р.
Згідно з умовами договору страхування на підставі заяви страхувальника, страхового акта №18931 від 28.05.2008 р. та експертної оцінки вартості відновлювального ремонту, позивач здійснив виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 4 979,47 грн., що підтверджено видатковим касовим ордером №01АААЗ від 30.05.2008 р.
15.07.2008 р. позивач звернувся до ЗАТ "Страхова компанія "Статус" (в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу) з претензією №2760-ю, в якій просив відшкодувати витрати у розмірі виплаченого страхувальнику страхового відшкодування, яка була залишена без задоволення (а.с. 68).
04.09.2008 р. позивач звернувся з претензією №3288-ю про відшкодування збитків у порядку регресу до відповідача, посилаючись на відмову СК “Статус” (де застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв відповідача) у відшкодуванні заподіяних позивачу збитків (а.с. 18).
Оскільки вказану претензію позивача про відшкодування збитків у порядку регресу на суму 4 979,47 грн. відповідач залишив без відповіді та задоволення, ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у порядку регресу в розмірі 4 979,47 грн. на підставі ст.ст. 993, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування".
У відзиві на позовну заяву від 25.11.2008 р. ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" вказані вимоги не визнало з підстав наявності договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ОЦВ 114659 від 26.02.2008 р., укладеного між ВАТ "Нікопольський хлібокомбінат" та ЗАТ "Страхова компанія "Статус", у зв'язку з чим просив залучити вказану страхову компанію до участі у справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2008 р. у справі №8/233-08 ЗАТ "Страхова компанія "Статус" було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У відзиві на позов СК “Статус” просила відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що СК “Статус” не є винною у ДТП особою, у зв'язку з чим не відповідає за заподіяні збитки, а позивач не є особою, яка має право регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача у порядку регресу на користь позивача 4 979,47 грн. страхового відшкодування, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, факт спричинення шкоди водієм відповідача (особою, що перебувала в трудових відносинах із відповідачем) підтверджено матеріалами справи, а згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток; по-друге, наявність страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортного засобу не звільняє відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну його працівником.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що незважаючи на наявність у позивача права регресу до СК “Статус” як страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди, позивач (звернувшись із позовом до власника транспортного засобу), обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, що є підставою для відмови в позові.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області від 22.04.2008 р. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення п.п. 2.3, 13.1 Правил дорожнього руху України водія автомобіля Шевроле Лачетті, д/н АЕ 4077 АН (працівник відповідача), який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника автомобіля Шевроле Лачетті, д/н АЕ 4077 АН була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.02.2008 р., укладеним із ЗАТ “Страхова компанія “Статус” на підставі Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а треті юридичні та фізичні особи -життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу, визнаються потерпілими.
Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, що страховик при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані Мартинюку О.В. збитки, у даному випадку є Страхова компанія “Статус” відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 26.02.2008 р., та відповідач (ВАТ “Нікопольський хлібокомбінат”) відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню СК “Статус” як страховиком (що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі №11/406-07).
Однак, господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на стягнення в установленому законом порядку з СК “Статус” виплаченого страхового відшкодування, в той же час дійшов помилкового висновку про обрання позивачем не передбаченого законом способу захисту своїх інтересів у зв'язку зі зверненням з позовом до власника транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП.
При цьому ні господарський суд першої інстанції (який обмежився посиланням на те, що наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не звільняє відповідача від відповідальності за шкоду), ні апеляційний господарський суд не надали належної оцінки поясненням сторін, не встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили і не надали будь-якої оцінки умовам наявного в матеріалах справи договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ОЦВ 114659 від 26.02.2008 р. (на який відповідач посилався в підтвердження заперечень), не встановили межі відповідальності відповідача і третьої особи перед позивачем тощо.
Крім того, господарський суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на неможливість здійснити заміну відповідача, не взяв до уваги норми ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають право господарського суду залучити до участі у справі інших осіб як співвідповідачів.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" в особі Дніпропетровської філії на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 р. у справі №8/233-08 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2009 р. у справі №8/233-08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий
О.Глос
Судді:
Д.Кривда
В.Цвігун