16 червня 2009 р.
№ 10/284-42/339-6/199-37/346
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на рішення суду м. Києва від 15.12.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р.
у справі №10/284-42/339-6/199-37/346
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
до відповідачів Державного підприємства "Енергоринок",
Національної комісії з регулювання електроенергетики України
про стягнення 999 276 956,49грн.
за участю представників:
ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" -не з'явилися;
ДП "Енергоринок" - не з'явилися;
НКРЕ України - не з'явилися
встановила:
Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Енергоринок” 314 803 000грн. заборгованості за продану електроенергію у період з жовтня 1999р. по липень 2000р. відповідно до умов договору №71/01- ЕР від 07.09.99р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що відповідачем не виконані умови вищевказаного договору щодо здійснення оплати у встановлений таким договором строк (т.1 а.с.2-3).
Заявою від 16.07.2001р. позивач збільшив розмір заявлених ним вимог щодо основної заборгованості та доповнив позов вимогами про стягнення пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1 370 557 032,44грн. заборгованості за продану електроенергію у період з жовтня 1999р. по червень 2001р., 33542938,93грн. пені за період з 17.01.2001р. по 17.07.2001р., 164898179,83грн. збитків від інфляції, 27 007 868,62грн. в рахунок трьох відсотків річних, а всього 1 596 006 019,82грн. (т.1 а.с.20-21).
Заявою від 23.05.2003р. позивачем змінено розмір позовних вимог. Згідно заяви ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” просить стягнути з ДП “Енергоринок” 775 246 605,82грн. основної заборгованості за поставлену електроенергію у період з жовтня 1999р. по червень 2001р., 33 542 938,93грн. пені, 164 898 179,83грн. збитків від інфляції, 27 007 868,62грн. в рахунок трьох процентів річних, а всього 1000695593,20грн. При цьому, вимоги в частині стягнення основної заборгованості зменшені позивачем у зв'язку з частковим погашенням боргу (т.2 а.с.82-84).
Відповідно до заяви від 20.09.2004р. позивач просить стягнути з ДП “Енергоринок” 773 827 969,11грн. основної заборгованості за період з жовтня 1999р. по червень 2001р., 33 542 938,93грн. пені, 164 898 179,83грн. збитків від інфляції, 27 007 868,62грн. в рахунок трьох процентів річних, а всього 999276956,49грн. (т.3 а.с.34-35).
Відповідач у справі - ДП “Енергоринок” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що кошти за куплену у позивача електроенергію, які надходять на розподільчий рахунок, відкритий у відповідності з вимогами ст.151 Закону України “Про електроенергетику”, розподіляються між членами оптового ринку електричної енергії відповідно до алгоритму, який встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України. Також відповідач вказує на те, що не може виконати зобов'язання перед позивачем, оскільки не виконані зобов'язання іншими особами перед ДП "Енергоринок" щодо оплати отриманої електроенергії (т.1 а.с.87-88,90-92).
За клопотанням позивача ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2003р. до участі у справі в якості відповідача залучено Національну комісію регулювання електроенергетики України.
У відповідному клопотанні позивач просить суд зобов'язати Національну комісію регулювання електроенергетики України внести зміни до алгоритму оптового ринку електроенергії, які б забезпечували погашення грошових зобов'язань ДП “Енергоринок” перед ВАТ “Центренерго” за договором №71/01-ЕР від 07.09.99р. за електроенергію, продану у період з жовтня 1999р. по червень 2001р. у сумі 1 000 695 593,20грн. (т.2 а.с.75,105).
Другий відповідач у справі -Національна комісія регулювання електроенергетики України у відзиві на позов заявлені вимоги відхилила, вказуючи на те, що встановлення алгоритму є її виключною компетенцією і алгоритм не може встановлюватись за угодою сторін (т.2 а.с.106-107).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2008р.:
- припинено провадження в частині стягнення 748 672 894,22грн.;
- в іншій частині позову відмовлено (т.7 а.с.51-62).
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 748 672 894,22грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідна заборгованість погашена і спір між сторонами щодо таких вимог відсутній.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- погашення заборгованості у розмірі 885 833,01грн. проведено шляхом проведення заліку і такий залік не можна вважати скасованим, оскільки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій не наділені повноваженнями скасовувати відповідні заліки ;
- порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст.151 Закону України “Про електроенергетику”,
- перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електроенергії відповідно до алгоритму;
- ДП “Енергоринок” дотримано встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електроенергії і підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді оплати суми боргу з урахуванням збитків від інфляції, процентів та пені не має.
У задоволенні заявлених вимог щодо внесення змін до алгоритму відмовлено з тих підстав, що встановлення алгоритму є виключною компетенцією Національної комісії регулювання електроенергетики України та не потребує погодження сторонами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. рішення господарського суду м. Києва від 15.12.2008р. залишено без змін (т.7 а.с.94-100).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги в частині стягнення 885 533,01грн. основної заборгованості задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права (т.7 а.с.104-106).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, судом першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційною інстанцією встановлені наступні обставини.
07.09.99р. між позивачем та ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго”, правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП “Енергоринок”, укладено договір купівлі-продажу електроенергії №71/01-ЕР, відповідно до умов якого ВАТ ДЕК “Центренерго” зобов'язувалось здійснювати виробництво та продаж електроенергії, а ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” -купувати електроенергію та здійснювати за неї розрахунки відповідно до умов визначеного договору.
Зазначений договір є підставою для виникнення відповідних прав та обов'язків у його сторін.
Так, згідно ст. 4 ЦК УРСР (чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем -ДП "Енергоринок" зобов'язань з оплати електроенергії, яка продана позивачем на ОРЕ. Заявляючи відповідні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем строків проведення розрахунків, встановлених таким договором.
Однак, до вирішення спору у даній справі, зобов'язання відповідача з оплати електроенергії припинились.
Так, судами встановлено, що сторонами проведена реструктуризація заборгованості на загальну суму 1 465 671 906,92грн., у т.ч. заборгованості, яка є предметом спору у даній справі; заборгованість за період з січня по червень 2001р. погашена.
В силу п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення 748 672 894,22грн., встановивши, що відповідні зобов'язання відповідача припинені на момент прийняття рішення у даній справі і спору щодо цього між сторонами не має, і рішення суду першої інстанції у відповідній частині правильно залишено без змін апеляційною інстанцією.
Також, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів щодо безпідставності вимог про стягнення 885 533,01грн. основної заборгованості за 1999р.
Так, такого висновку суди дійшли, встановивши, що відповідні вимоги є припиненими, оскільки в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, у т.ч. за спірний період, ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є відповідач, передало позивачу вексель №66334011232579 від 31.08.99р. номінальною вартістю 1 500 000грн., виданий Головним фінансовим управлінням Донецької обласної державної адміністрації.
Посилання скаржника на те, що судами не взято до уваги факти, встановлені судовими рішеннями у справі господарського суду Донецької області №6/499 від 27.06.2002р. за позовом ТОВ "Круасан" до ВАТ "Центренерго" про стягнення 705 988,71грн. та їх оцінка при розгляді такої справи, а саме правомірність скасування розрахунків Головним фінансовим управлінням Донецької обласної адміністрації, які проведенні за допомогою векселів, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факти, встановлені судовим рішенням у одній справі є преюдиційними для іншої справи, у випадку, якщо склад сторін у таких справах тотожний.
Разом з тим, ДП "Енергоринок" не є стороною у справі №6/499, отже, факти, встановлені у такій справі не є преюдиційними для даної справи.
При цьому, судам не встановлено, що угода №ДС-3252 від 21.09.99р., укладена між ВАТ "Донецькобленерго", позивачем та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якої є відповідач у справі, на підставі якої проводились розрахунки шляхом передачі відповідного векселя, визнана в установленому порядку недійсною або розірвана сторонами.
Також касаційна інстанція погоджується з правильністю висновків судів щодо відсутності підстав покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, збитків від інфляції та процентів, нарахованих відповідно до ст.214 ЦК УРСР, з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.
Так, Закон України “Про електроенергетику”, визначає, зокрема, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст.15 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), купівля всієї електричної енергії виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч.2 зазначеної норми, створюється на підставі договору. Такий договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.
В силу чч.3,4 ст.15 Закону, у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому, Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
Порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії визначається положеннями ст.151 Закону України “Про електроенергетику”.
Зазначена норма встановлює, що розрахунки за закуплену на оптовому ринку електричну енергію та спожиту електричну енергію здійснюються лише через поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до внесення змін Законом від 10.01.2002р. №2921-ІІІ - розподільчі рахунки), які відкриваються в уповноваженому банку.
Для здійснення розрахунків, відповідно до вказаного Закону, а також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000р. №1136 “Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України” (в редакції, чинній у відповідний період) затверджено Порядок і терміни відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за електричну енергію, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та їх відокремленим підрозділам та оптовому постачальнику електричної енергії для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію уповноважений банк відкриває розподільчі рахунки (поточні рахунки із спеціальним режимом використання).
При цьому, відповідно до ст.151 Закону України “Про електроенергетику”, енергогенеруючим компаніям (однією з яких є ВАТ “ДЕК “Центренерго”), а також іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії (яким є відповідач), кошти за продану електричну енергію спрямовуються з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії уповноваженим банком відповідно до алгоритму (порядку розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України). Кошти на зазначеному рахунку накопичуються за рахунок надходжень, які здійснюються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників.
Укладений сторонами вищевказаний договір передбачає інший порядок розрахунків за продану електроенергію, ніж той, що передбачений ст.151 Закону України “Про електроенергетику”, якою був доповнений Закон відповідно до Закону України від 22.06.2000р. “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”.
Разом з тим, визначений внесеними змінами порядок розрахунків та встановлений алгоритм обмежує відсоток відрахувань, у зв'язку з чим обсяг отриманих коштів членами оптового ринку залежить від встановленого алгоритму, що визначається, згідно ст.1 Закону України “Про електроенергетику” Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Таким чином, алгоритм оптового ринку електричної енергії являє собою певний порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання.
При цьому, під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку встановлено, що алгоритм оптового ринку електроенергії дотриманий, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача відповідної відповідальності, враховуючи відсутність самого порушення.
Крім того, під час вирішення спору у даній справі встановлено, що частина заборгованості реструктуризована у відповідності з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". В силу п.10.5 ст.10 Закону, реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.
Однією з вимог, які є предметом розгляду у даній справі, є вимога зобов'язати відповідача -Національну комісію регулювання електроенергетики України внести відповідні зміни до алгоритму оптового ринку електроенергії, які б забезпечили погашення заборгованості відповідача.
У задоволенні таких вимог обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції, що правильно підтримано апеляційною інстанцією, з огляду на таке.
За змістом ст.1 Закону України "Про електроенергетику", алгоритмом оптового ринку електричної енергії є порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Зміни до алгоритму оптового ринку електричної енергії вносяться у відповідності з Тимчасовим порядком внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії та здійснення контролю за його дотриманням, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2002р. №200.
Відповідно до п.1 Тимчасового порядку, зміни до алгоритму оптового рину електричної енергії вносяться за рішенням НКРЕ:
- за ініціативою НКРЕ;
- у разі прийняття рішення про визнання ситуації, що склалася на оптовому ринку електричної енергії, надзвичайною чи за рішенням ради оптового ринку електричної енергії згідно з договором між учасниками оптового ринку електричної енергії (далі - договір);
- згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України за пропозиціями центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Позивач, заявляючи відповідні вимоги, не вказує, на наявність відповідних підстав, визначених вказаною нормою, за наявності яких вносяться зміни до алгоритму Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Отже, враховуючи відсутність підстав для внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, суди правильно відмовили у задоволенні відповідних вимог.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р., якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 15.12.2008р. у даній справі, не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. у справі №10/284-42/339-6/199-37/346 господарського суду м.Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.