01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2009 № 31/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України" м. Київ
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009
у справі № 31/76 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесис"
до Державне підприємство "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона Національної академії наук України" м. Київ
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 73667,46 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. по справі № 31/76 позов задоволено: з ДП “Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” стягнуто на користь ТОВ “Тесис” заборгованість в розмірі 37 713,48 грн., пеню в розмірі 8 785,20 грн., 8 616,35 грн. інфляційних втрат, 2 151,45 грн. 3% річних, 635 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом не взято до уваги, що зобов'язання відповідача по сплаті штрафних санкцій виникає з 02.05.2008 р., при нарахуванні пені судом порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім цього, неправомірним є застосування до відповідача штрафних санкцій, т.як несвоєчасне виконання зобов'язання виникло з вини позивача, відповідач погоджується з сумою боргу і сплачує її частинами за рахунок власних обігових коштів, тощо.
Представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 04.02.2009 р. ТОВ “Тесис” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП “Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” про стягнення боргу в розмірі 59 613,48 грн., пені в розмірі 8 785,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 676,32 грн. та 3% річних в розмірі 1 591,74 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 29.11.2007 р. ТОВ “Тесис” та ДП “Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” укладено договір № 124 про виконання робіт (далі Договір) , за умовами п.п. 1.1. якого позивач зобов'язався за завданням відповідача, виконати роботи по виготовленню деталей, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Номенклатура та кількість деталей, що доручалися до виготовлення, вартість робіт, підлягала визначанню сторонами у Додатках до Договору. Відповідно до Додатків № 1 від 29.11.2007 р., № 2 від 05.12.2007 р. виготовленню підлягало 10 найменувань деталей кількістю 79 одиниць, загальною вартістю 287 313,48 грн. Порядок здійснення розрахунків (п. 3.1. Договору) передбачав оплату вартості деталей двома етапами: 50 відсотковий авансовий платіж протягом п'яти банківський днів з дня підписання сторонами відповідного додатку та остаточний платіж протягом п'яти банківський днів з дня приймання відповідачем виготовлених деталей. 11.04.2008 р. позивачем передано відповідачу всі деталі, які підлягали виготовленню за Договором. Станом на 24.10.2008 р. позивачем в рахунок оплати вартості виготовлених деталей, отримано від відповідача 227 700 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 613,48 грн., а прострочка платежу станом на 24.10.2008 р. складає 135 банківських днів. Тому на підставі п. 6.1. Договору, за порушення строків здійснення остаточного розрахунку, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, а саме 8 785,92 грн. Крім цього, на підставі ст.. 625 ЦК України стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 3 676,32 грн. та 3 % річних в сумі 1 591,74 грн., тощо.
Заявою від 12.03.2009 р. позивач зменшив свої вимоги, просив стягнути 40 133,48 грн. боргу, 8 592,20 грн. пені, 8 616,35 грн. інфляційних втрат та 2 151,45 грн. - 3% річних.
Заявою від 30.03.2009 р. позивач повторно зменшив свої вимоги, просив стягнути 37 713,48 грн. боргу, 8 592,20 грн. пені, 8 616,35 грн. інфляційних втрат та 2 151,45 грн. - 3% річних.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість вимог, а відтак їх задовольнив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача. Після порушення провадження у справі, відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти, а саме: 09.02.2009р. -10 000 грн., 25.03.2009 р. - 2 400 грн. Всього відповідачем на користь позивача, на виконання умов Договору, перераховано 249 600 грн., отже судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 37 713,48 грн. Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності, тому на підставі п. 6.1. Договору, нарахуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 8 592 грн. Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. З огляду на наведене положення закону, місцевий суд вважав обґрунтованим стягнення 3% річних в розмірі 2 151,45 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 616,35 грн., тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду немає.
Доводи апелянта, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами та не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні. Підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. по справі № 31/76- без змін.
Матеріали справи № 31/76 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Сотніков С.В.
Судді Дзюбко П.О.
Дикунська С.Я.
05.06.09 (відправлено)