01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 18/138
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача -Сачук О.В. (дов. №136 від 08.08.2008 р.)
від відповідача -не з'явився
від третьої особи-1 - Антоненко С.А. (дов. №Д07/6274 від 04.11.2008 р.)
від третьої особи-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2009
у справі № 18/138 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"
до Релігійної громади Благовіщення Божої Матері Української православної церкви
третя особа позивача Управління будівництва АК "Київенерго" Акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Енергетика та паливо України"
третя особа відповідача
про стягнення 1002344,98 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд” (далі за текстом - ТОВ „Київенергобуд”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної громади Благовіщення Божої Матері Української Православної Церкви (далі за тестом - відповідач) про стягнення 1002344,98 грн. та судових витрат (10023,45 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2008 р. до участі у справі в якості відповідача-2 залучена Українська Православна Церква. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучені Управління будівництва АК „Київенерго” та АТ „Національна енергетична компанія „Енергетика та паливо України”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. припинено провадження у справі щодо відповідача-2 - Української Православної церкви.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі №18/138 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі №18/138, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду позивач зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з Договором №193-Ф про переведення боргу від 04.12.2003 р. відбулася заміна боржника у зобов'язанні щодо сплати 2237344,98 грн. за Договором №1 від 29.01.2002 р. на будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві, пр. Перемоги,111. Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Позивач вважає, що згода кредитора була виражена у вигляді прийняття оплат за Угодою №03/03-121/205-Ф від 10.12.2003 р. Крім того, додатковим підтвердженням того, що стороною Угоди №03/03-121/205-Ф від 10.12.2003 р. є саме Релігійна громада Благовіщення Божої Матері Української Православної церкви, а не Українська Православна церква, є акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2003 р. за договором №1 від 29.01.2002 р., завірений печаткою Релігійної громади Благовіщення Божої Матері Української Православної церкви.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі 18/138, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи-1 підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. у справі 18/138, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Представники відповідача, третьої особи-2 в судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, третьої особи-2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.01.2002 р. між Українською Православною церквою, як замовником, та Управлінням будівництва АК „Київенерго”, як генпідрядником, укладено договір №1 на будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві, по проспекту Перемоги, 111, згідно якого генпідрядник зобов'язується виконати роботи, а саме, будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві по проспекту Перемоги, 111, відповідно до умов договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи.
04.12.2003 р. між Українською Православною Церквою та позивачем був укладений договір №193-Ф про переведення боргу (далі - договір №193-Ф), за умовами якого Українська Православна Церква (боржник) передає, а позивач (новий боржник) приймає на себе зобов'язання Української Православної Церкви і стає боржником за договором №1 від 29.01.2002 р. на будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві, проспект Перемоги, 111, що укладений між Українською Православною Церквою та Управлінням будівництва АК „Київенерго”, яке діяло на підставі Положення про філію та довіреності №Д 08/1-01-1 від 02.01.2002 р.
Пунктом 2 договору №193-Ф передбачено, що за даним договором позивач зобов'язується здійснити замість Української Православної Церкви наступні зобов'язання останнього: сплатити заборгованість за договором №1 від 29.01.2002 р. на будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві, проспект Перемоги, 111, у сумі 2237344,98 грн.
10.12.2003 р. між Українською Православною Церквою, ТОВ „Київенергобуд” та АТ „НАЕК „Енергетика та паливо України” укладена угода №03/03-121/205-Ф, за умовами якої визначений порядок розрахунків по погашенню заборгованості Української Православної Церкви перед ТОВ „Київенергобуд”, а також порядок надання та виконання гарантійних зобов'язань АТ „ПЕК „Енергетика та паливо України”.
Відповідно до п. 3.1. угоди №03/03-121/205-Ф боржник - Українська Православна Церква, відшкодовує новому боржнику - ТОВ „Київенергобуд", суму заборгованості, яка визначена у договорі №193-Ф про переведення боргу від 04.12.2003 р., в розмірі 2 237 344,98 грн. протягом одного року з дня підписання даної угоди.
Пунктом 3.2. угоди №03/03-121/205-Ф передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ „Київенергобуд” щомісячно до 25 числа поточного місяця в сумах, що визначені в графіку погашення заборгованості (додаток №1), який є невід'ємною частиною даної угоди, але остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше 31.12.2004 р.
Згідно з п. 3.3. угоди №03/03-121/205-Ф у разі невиконання Українською Православною Церквою своїх зобов'язань за цією угодою, АТ „ПЕК „Енергетика та паливо України” зобов'язалося відповідно до умов цієї угоди прийняти на себе та виконати зобов'язання Української Православної Церкви по погашенню заборгованості на користь ТОВ „Київенергобуд”.
Додатком №1 до договору №03/03-121 від 10.12.2003 р. визначений графік погашення заборгованості, згідно з яким Українською Православною Церквою погашення заборгованості повинно здійснюватися у наступному порядку:
-у січні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у лютому 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у березні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у квітні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у травні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у червні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у липні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у серпні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у вересні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у жовтні 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у листопаді 2004 року - 185 000,00 грн.;
-у грудні 2004 року - 202 344,98 грн.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем у даній справі не існує будь-яких зобов'язань, згідно з якими відповідач є зобов'язаною особою по відношенню до позивача. Договір №193-Ф від 04.12.2003 р про переведення боргу; договір №1 від 29.01.2002 р. на будівництво храму УПЦ Благовіщення Божої Матері в м. Києві, проспект Перемоги, 111; угода №03/03-121/205-Ф від 10.12.2003 р. укладені з Українською Православною Церквою, а не з Релігійною громадою Благовіщення Божої Матері Української Православної церкви.
Крім того, Українська Православна Церква, яка виступає стороною у вказаних договорах, не є юридичною особою в розумінні статті 13 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, статті 21 Господарського процесуального кодексу України.
Прийняття позивачем від відповідача часткової оплати у розмірі 1235000,00 грн. не суперечить чинному законодавству України, зокрема, статті 528 Цивільного кодексу України, проте, не створює будь-яких прав і обов'язків для сторін у даному спорі.
Як визначено частинами 1, 2 статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв'язок між ними. За відсутності хоча б однієї зі складової, особа не притягується до цивільно-правової відповідальності.
У даному випадку позивачем на доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2009 р. у справі № 18/138 залишити без змін.
Матеріали справи № 18/138 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
18.06.09 (відправлено)