Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
09 червня 2009 року Справа № 6/94
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Люцина”,
вул. Котовського, 61, м. Житомир, 10029
до відповідача: приватного підприємства „Союз-Лідер”,
вул. Боженка, 100, м. Чернігів, 14005
про стягнення заборгованості в сумі 53732,07 грн.
Суддя Ж.В.Блохіна
Представники сторін:
від позивача: Вернидуб Д.В. -адвокат, довіреність № б/н від 22.01.2009р.,
від відповідача: не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю “Люцина” подано позов до приватного підприємства „Союз-Лідер” про стягнення 53732,07 грн. боргу, в тому числі 48165,30 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого відповідачу за договором №01/610 від 28.08.2007р. та накладними у період з 13.02.2009р. по 04.03.2009р., пені в сумі 628,93 грн., 3% річних в сумі 121,31 грн. та 4816,53 грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач не використав надане йому право, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, представника для участі в судовому засіданні вдруге не направив. Заяв та клопотань на день винесення рішення від відповідача до суду не надходило. Оскільки відповідач був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на договір поставки №01/610, який був укладений 28.08.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Люцина” (постачальник) та ПП „Союз-Лідер” (покупець).
Проте, згідно п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2007 року.
Якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 30 днів до його завершення даний договір вважається пролонгованим на строк в один календарний рік. (п. 10.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору.
Згідно ч. 1. Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. (ч. 3 Господарського кодексу України).
Оскільки в договорі №01/610 від 28.08.2007р. не передбачено, що строк його дії пролонгується на більший термін ніж в один календарний рік, то дія даного договору скінчилась 31 грудня 2008 року.
Отже судом встановлено, що позивачем у період з 13.02.2009р. по 04.03.2009р. товар поставлявся відповідачу не на підставі договору №01/610 від 28.08.2007р.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю “Люцина” у період з 13.02.2009р. по 04.03.2009р. поставлено приватному підприємству “Союз-Лідер” товар на суму 49584,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 21 -66).
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних та відповідним штампом магазину, який отримав товар і який належить до мережі магазинів ПП „Союз-Лідер”.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 1418,86 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який знаходиться в матеріалах справи.
Станом на 20.04.2009р. ПП „Союз-Лідер” не оплатив товар на суму 48165,30 грн.
Таким чином, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення 48165,30 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого у період з 13.02.2009р. по 04.03.2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №б/н від 06.04.2009р. щодо виконання зобов'язання по оплаті вартості товару на суму 48165,30 грн. (отримана відповідачем 08.04.2009р.).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, у строк, передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не розрахувався.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач порушив вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов'язання по оплаті товару, отриманого за накладними у період з 13.02.2009р. по 04.03.2009р.
Отже, сума основного боргу відповідача становить 48165,30 грн.
Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення в позовній заяві 628,93 грн. пені, 121,31 грн. 3% річних та 4816,53 грн. штрафу.
Дані вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування вимог по стягненню пені та штрафу позивач посилається на положення п. 8.3 та п. 8.4 договору поставки №01/610 від 28.08.2007р., якими передбачений даний вид відповідальності.
Оскільки судом встановлено, що поставка відбувалась не за договором, у позивача відсутні правові підстави нарахування пені та штрафу.
В обґрунтування вимог по стягненню річних позивач посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Згідно розрахунку позивача ним нараховано річні за період з 25.03.2009р. по 06.04.2009р.
Проте, обов'язок по виконанню грошового зобов'язання у відповідача виник тільки з 15.04.2009р.
За таких обставин вимоги позивача по стягненню пені в сумі 628,93 грн., 3% річних в сумі 121,31 грн. та штрафу в сумі 4816,53 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.
Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання по оплаті своєчасно не виконав, за поставлений товар не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 48165,30 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 628,93 грн., 3% річних в сумі 121,31 грн. та штрафу в сумі 4816,53 грн. слід відмовити.
Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства „Союз-Лідер” (вул. Боженка, 100, м. Чернігів, 14005, ід.код 31895563, р/р 26008007677 в Полікомбанк м. Чернігів, МФО 353100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Люцина” (вул. Котовського, 61, м. Житомир, 10029, код 30239788, р/р 26008320001 в ЖФ АБ „Енергобанк”, МФО 311603) заборгованість в сумі 48165,30 грн., 482 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Врешті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 628,93 грн., 3% річних в сумі 121,31 грн. та штрафу в сумі 4816,53 грн. відмовити.
Суддя Ж.В. Блохіна
12.06.09