01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.05.2009 № 8/25
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Осадчий К. Є. - по довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Українська інноваційно-фінансова компанія"
на рішення господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р.
у справі № 8/25 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Виробничо-будівельна компанія АС"
до ВАТ "Українська інноваційно-фінансова компанія"
про стягнення 98 817,39 грн.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 86 042,14 грн. заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) № 38/0/13-07 від 21.02.2007 р., 9 561,29 грн. пені, а також 3 213,96 грн. збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 8/25 позов ТОВ “Виробничо-будівельна компанія АС” до ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія” про стягнення 98 817,39 грн. був задоволений частково. Зокрема, згідно вказаного рішення стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 86 042,14 грн. основного боргу, 9 083,79 грн. пені, 9 120,47 грн. збитків від інфляції, 1 042,46 грн. державного мита, а також 111,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову цим же рішенням було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “АС” відмовити, оскільки вважає, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. апеляційну скаргу ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія” було прийнято до провадження, розгляд справи був призначений на 27.05.2009 р.
27.05.2009 р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справу переглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2007 р. між ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія” (“замовник”) та ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “АС” (“підрядник”) був укладений договір підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) № 38/0/13-07, відповідно до п. 1.1 якого “підрядник” зобов'язався своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектної документації виконати роботи з розширення вантажно-автомобільного комплексу “Автопорт-Ягодин” Імпорт, будівництво адміністративно-побутового корпусу, кафе, а “замовник” - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що договірна ціна визначається на основі зведеного розрахунку вартості робіт і складає 4 870 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% - 811 666,67 грн.
Сторонами по договору були підписані дев'ять додаткових угод до договору, згідно яких “підрядник” зобов'язався виконати додаткові роботи за додаткові кошти.
Підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами та засвідчуються печатками (п. 4.2. договору).
Сторонами по договору були складені та підписані, а також скріплені печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2007 р. на суму 367 651,51 грн., за квітень 2007 р. на суму 943 952,46 грн., за травень 2007 р. на суму 454 484,09 грн., за червень 2007 р. на суму 2 054 056,34 грн., за липень 2007 р. на суму 1 720 436,96 грн., за вересень 2007 р. на суму 2 591 143,00 грн., за жовтень 2007 р. на суму 1 033 936,19 грн., за лютий 2008 р. на суму 30 381,59 грн., загалом на суму 9 196 042,14 грн., які свідчать про повне виконання підрядником робіт та прийняття замовником виконаних робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.
Згідно з наказом Держкомстату України і Держбуду України “Про затвердження типових форм первинних документів по обліку у будівництві” від 29.12.2000 р. № 416/299 та наказом Держкомстату України і Держбуду України “Про затвердження типових форм первинних документів по обліку у будівництві” від 21.06.2002 р. № 237/5 та поясненнями щодо заповнення типових форм акт приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в розповсюджується на будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального і поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. Довідка про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 розповсюджується на всі будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального і поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Акт по формі КБ-2в та довідка по формі КБ-3 складаються щомісяця спеціалістами будівельного підприємства, якщо підприємство у звітному періоді виконувало будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, у двох примірниках і надаються субпідрядником - генпідряднику, генпідрядником - забудовнику.
Оскільки відповідно до умов договору фінансування будівництва об'єкта здійснювалось не за бюджетні кошти, відповідач не є підприємством, установою, організацією державної форми власності, то складання актів приймання виконаних підрядних робіт в силу вище зазначених норм не є обов'язковим для позивача.
Крім того, на довідках про вартість виконаних підрядних робіт по спірному договору міститься печатка відповідача.
Наказом МВС України “Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів” (п. 3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками або штампами на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.
Умовами договору сторони встановили, що “замовник” надає “підряднику” аванс, не більше 50 % робіт за договором, протягом 3-х місяців з дати підписання договору (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.3. договору “замовник” зобов'язався оплатити вартість належним чином виконаних робіт протягом 14 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних актів і довідок, передбачених п. 4.2. договору. У разі наявності недоліків в роботі, які виникли з вини “підрядника”, вище вказаний термін сплати починається з моменту виправлення “підрядником” за свій рахунок недоліків та підписання сторонами відповідних актів і довідок без зауважень.
В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження з боку відповідача до виконаних позивачем робіт. Відповідач таких доказів суду не надав.
Свої зобов'язання по договору відповідач належним чином не виконав, за виконані роботи розрахувався частково - в сумі 9 110 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписами (в матеріалах справи).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та складає 86 042,14 грн.
Статтею 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Згідно цієї ж ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем власних зобов'язань належним чином, у встановлений строк та у повному обсязі.
Отже, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 86 042,14 грн. є правомірною, а тому підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача з урахуванням поданих уточнень 15 162,28 грн. пені, 9 137,72 грн. збитків від інфляції.
Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ст. 231 Господарського Кодексу України).
Згідно ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 547 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, що у випадку порушення “замовником” строків перерахування “підряднику” коштів за виконані роботи згідно умов даного договору, “замовник” сплачує “підряднику” штрафну неустойку у формі пені, яка обчислюється від суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку існування заборгованості.
Враховуючи вище викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 9 083,79 грн. за період з 07.07.2008 р. по 14.12.2008 р.
Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вище зазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду) № 38/0/13-07 від 21.02.2007 р., відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у встановлений договором строк та у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 9 137,72 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача стягненню також підлягають частково й збитки від інфляції - в сумі 9 120,47 грн.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 86 042,14 грн. основного боргу, 9 083,79 грн. пені, 9 120,47 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, то колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов слід задовольнити частково - в сумі 104 246,40 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія” 04.03.2009 р. до господарського суду м. Києва було подано позовну заяву до ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “АС” про визнання недійсним акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт за договором підряду в капітальному будівництві, заборгованість за яким стала предметом основного позову ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “АС” до ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія”. На думку скаржника, питання про стягнення заборгованості не може вирішуватися до вирішення всіх формальних питань щодо оформлення або недійсності документів, які є оформленням договірних відносин між сторонами, в тому числі й тих, які є підставою для оплати виконаних підрядних робіт. Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд, відмовивши в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі № 8/25, не звернув уваги на обґрунтованість заявленого клопотання, а також на той факт, що Господарським процесуальним Кодексом України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі при наявності причин, за яких неможливо розглядати даний спір до вирішення пов'язаного з ним спору, який розглядається іншим судом.
З приводу вище викладеного колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі гос подарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають прею диціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим су дом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
На думку колегії, в матеріалах даної справи є всі необхідні докази, які підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Сам факт подання відповідачем позовної заяви до ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “АС” про визнання недійсним акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт за договором підряду в капітальному будівництві не є доказом того, що цей акт є недійсним.
Водночас колегія звертає увагу на те, що у випадку визнання цього акту недійсним відповідач не буде позбавлений права звернутися у встановленому чинним законодавством порядку до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що винесене судове рішення суттєво обмежило можливість відповідача надати суду обґрунтовані докази для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки судом було розглянуто справу без присутності представника відповідача, який подав клопотання про перенесення розгляду справи через неможливість представника ВАТ “Українська іноваційно-фінансова компанія” з'явитись у судове засідання через перебування у вимушеній відпустці.
З приводу вище викладеного колегія вважає за доцільне зазначити наступне. Ухвала про порушення провадження у справі № 8/25 місцевим господарським судом була винесена 08.01.2009 р., рішення у даній справі було прийняте 02.04.2009 р. На думку колегії, за цей час у відповідача були всі можливості подати необхідні докази на підтвердження своєї позиції. Згідно ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. У місцевого господарського суду на день прийняття рішення були всі необхідні матеріали для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі. Відповідач не був позбавлений можливості направити у чергове судове засідання свого іншого представника. Крім того, колегія звертає увагу на положення ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
27.05.2009 р. представником відповідача було надано, а колегією розглянуто заяву про укладення мирової угоди. Колегією встановлено, що вказана заява була підписана лише представником відповідача. Позивач аналогічної за змістом заяви суду не надав.
Враховуючи вище зазначене, колегія дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 8/25 обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська інноваційно-фінансова компанія” на рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 8/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі № 8/25 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 8/25 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.06.09 (відправлено)