11 червня 2009 р.
№ 14/124
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. (головуючий),
Харченка В.М.,
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДИНГ"
на постанову
від 18.02.2009
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 14/124
господарського суду
Рівненської області
за позовом
Приватного підприємства "Олєвєр"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДИНГ"
про
стягнення 114739,78 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
У листопаді 2008 року приватне підприємство "Олєвєр" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДИНГ" про стягнення з відповідача 108746,07 грн. заборгованості, 4375,79 грн. пені, 1087,46 грн. інфляційних та 530,46 грн. річних.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.12.2008 у справі № 14/124 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "ЛІТА ХОЛДИНГ" на користь ПП "Олєвєр" 108746,07 грн. заборгованості, 4375,79 грн. пені, 1087,46 грн. інфляційних та 530,46 грн. річних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.02.2009, рішення суду першої інстанції від 09.12.2008 та припинити провадження у справі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 33, 101 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.06.2008 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 05/06/08, згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити за нього певну грошову суму. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних або в специфікаціях до договору. Поставка, відповідно до умов договору, проводиться силами та за рахунок постачальника.
Відповідно до умов договору, зі змінами, внесеними сторонами до договору додатковою угодою № 1 від 05.06.2008, відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату поставленого позивачем товару в наступні строки: перші три поставки -через 60 календарних днів з моменту отримання товару, наступні поставки -через 45 календарних днів з моменту отримання товару. Крім того, умовами договору встановлено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.
Судами також встановлено, що позивач, на виконання вищезазначеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 108746,07 грн., однак відповідач, в порушення умов договору, оплату за поставлений позивачем товар не провів. У цьому ж зв'язку, позивач 19.09.2008 та 21.10.2008 звернувся до відповідача з відповідними вимогами про сплату боргу та штрафних санкцій по здійснених поставках, які відповідач залишив без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 108746,07 грн. заборгованості, 4375,79 грн. пені, 1087,46 грн. інфляційних та 530,46 грн. річних. При цьому, суди правильно прийняли до уваги, що відповідач, заперечуючи факт отримання товару на виконання умов саме цього договору, не надав ніяких доказів, які б цю обставину спростовували.
В свою чергу, вважаючи позов таким, що підлягає задоволенню, суди обґрунтовано прийняли до уваги надані по справі докази, з яких випливає, що товар на зазначену вище суму був отриманий відповідачем на виконання умов договору поставки № 05/06/08 від 05.06.2008.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДИНГ" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 та рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2008 у справі № 14/124 залишити без змін.
Головуючий Кочерова Н.О.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Черкащенко М.М.