11 червня 2009 р.
№ 2/164-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. - головуючого,
Могил С.К.,
Самусенко С.С. - доповідача,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Міського комунального підприємства ЖЕК №12
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
від 26 березня 2009 року
у справі
№2/164-08
господарського суду
Вінницької області
за позовом
Міського комунального підприємства ЖЕК №12
до
Дочірнього підприємства "Спеціалізоване
ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Обчислювального центру управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної державної адміністрації
про
визнання договору частково недійсним
Міське комунальне підприємство ЖЕК № 12 звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" про визнання недійсним п.5.4 договору № 512 від 31.12.2004 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, укладеного між МКП ЖЕК-12 м. Вінниці та ДП "СРБУ "Вінницяліфт".
Позовну заяву обґрунтовано тим, що істотні умови у договорах за № 512 від 31.12.2004 та № 512/12 від 31.12.2004 викладені по-різному, зміст п.5.4 договору №512 від 31.12.2004 суперечить п.1.2 договору № 512/12. При цьому, позивач посилався на те, що діяльність міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №12 є специфічною, оскільки фактичне одержання коштів на його розрахунковий рахунок безпосередньо залежить від оплати мешканцями коштів за квартплату, в якій закладено вартість послуг за технічне обслуговування ліфтів (на 1 м2 площі житла) та що фактично після підписання договору №512/12 від 31.12.2004 розрахунок замовника з підрядником здійснюється шляхом відщеплення Обчислювальним центром частини коштів, які закладені на утримання ліфтів в тарифі квартплати чи експлуатаційних витрат, що фактично сплачені мешканцями через каси міста.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було подано заяву, в якій він відповідно до ст.22 ГПК України та ст.213 ЦК України просив суд прийняти рішення про тлумачення змісту правочинів, а саме волевиявлення сторін за договорами № 512 та № 512/12 від 31.12.2004, укладеними між сторонами цього спору щодо способу та порядку оплати МКП ЖЕК -12 коштів ДП "СРБУ "Вінницяліфт" за виконані роботи.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.11.2008 у справі №2/164-08 (суддя Мельник П.А.) позов задоволено частково; визнано частково недійсним п.5.4 договору № 512 від 31.12.2004 на обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем між МКП ЖЕК-12 та ДП "СРБУ "Вінницяліфт", в частині самостійної оплати МКП ЖЕК-12 виконаних робіт не пізніше 5-го числа наступного місяця; витлумачено волевиявлення сторін при укладенні договорів №512 та № 512/12 від 31.12.2004 щодо способу та порядку оплати МКП ЖЕК-12 коштів ДП СРБУ "Вінницяліфт" за виконані роботи таким чином:
- підставою для оплати підряднику коштів є підписані між сторонами акти;
- спосіб та порядок оплати підряднику коштів -виділення Обчислювальним Центром ОК УЖКГ коштів на утримання ліфтів від суми квартирної плати на стадії прийому платежів від населення з усіх пунктів прийому комунальних платежів м. Вінниці.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання в цілому недійсним п.5.4 договору №512 від 31.12.2004, оскільки підставою для проплати МКП ЖЕК-12 коштів є підписані акти, які сторонами не оспорюються і вказана умова сторонами виконувалась протягом дії договору.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 у справі № 2/164-08 (головуючий суддя Ляхевич А.А., судді Будішевська Л.О., Зарудяна Л.О.) рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.2008 скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі МКП ЖЕК-12, вважаючи постанову у справі № 2/164-08 такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, посилаючись на ч.3 ст.215 ЦК України, просить її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 25 листопада 2008 року.
Вищим господарським судом України ухвалою від 15.05.2009 у справі №2/164-08 порушено касаційне провадження.
Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2004 між сторонами у справі -МКП ЖЕК-12 як замовником та ДП "СРБУ "Вінницяліфт" як підрядником укладено підрядний договір № 512 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника (п.1.1 договору).
Щомісячна оплата згідно договору визначена на основі розпорядження Вінницької облдержадміністрації №478 від 31.12.1999 і на день підписання складає 10 847 грн. 41 коп. (з ПДВ).
Розділом 5 договору № 512 сторонами визначено порядок розрахунків.
Зокрема, зазначено, що у кінці поточного місяця підрядник надає замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає два примірника акту підряднику (п.п.5.1,5.2 договору).
Відповідно до п.5.4 договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 5-го числа наступного місяця.
31.12.2004 між ДП "СРБУ "Вінницяліфт" як виконавцем робіт, МКП ЖЕК-12 як замовником та Обчислювальним центром управління житлово-комунального господарства Вінницької обласної державної адміністрації (ОЦ) укладено договір №512/12 про порядок оплати та розрахунки за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем.
Відповідно до умов вказаного договору № 512/12 підрядник виконує роботи на об'єктах, які знаходяться на балансі замовника за договором підряду №512 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 31.12.2004 (п.1.1 договору).
Замовник приймає платежі від мешканців будинків, які обладнані ліфтами та системами диспетчеризації, використовуючи математичне забезпечення ОЦ і проводить їх облік, та розраховується з підрядником за виконані роботи через ОЦ шляхом відщеплення від суми квартплати за утримання ліфтів на стадії прийому платежу (п.1.2 договору).
За надання послуг Обчислювальним центром підрядник перераховує кошти на його користь 1% від суми коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок підрядника.
Тобто договором від 31.12.2004 за №512 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем (п.5.4) встановлено обов'язок замовника виконати свій обов'язок з оплати виконаних підрядником робіт самостійно, що відповідає положенням чинного законодавства.
Даним пунктом визначено також строк виконання замовником зобов'язання, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Зі змісту договору № 512/12 про порядок оплати та розрахунки за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем від 31.12.2004 (та й самої назви), вбачається що даний договір укладено саме для встановлення порядку оплати та здійснення розрахунків між сторонами підрядного договору. У цьому договорі сторонами підрядного договору здійснено врегулювання своїх відносин щодо виконання грошових зобов'язань, яке не суперечить нормам чинного законодавства. Зокрема, у пункті 1.2 договору №512/12 передбачено, що замовник розраховується з підрядником за виконані роботи через Обчислювальний центр шляхом відокремлення від суми квартплати за утримання ліфтів на стадії прийому платежу.
Апеляційною інстанцією встановлено, що договір №512/12 в цілому та пункт 1.2 даного договору, зокрема, передбачає порядок надходження коштів через ОЦ на рахунок відповідача, визначає послідовність дій сторін договору підряду та Обчислювального центру щодо надання останнім передбачених договором послуг з інформаційного забезпечення та обліку сум прийнятих платежів від населення, в тому числі за технічне обслуговування та ремонт ліфтів. Тобто, договір № 512/12 (пункт 1.2) не впливає на домовленість сторін договору №512 щодо строків оплати виконаних робіт та не припиняє зобов'язань замовника щодо сплати заборгованості у разі її виникнення у зв'язку з несвоєчасною сплатою населенням квартплати, яка включає в себе і плату за користування ліфтами.
Також, апеляційна інстанція вказує, що договори №512 та №512/12 підписано сторонами без будь-яких зауважень. Тобто, підписуючи договір №512, позивач погодився з його умовами, у тому числі з п.5.4 договору, та не скористався своїм закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України правом щодо надання протоколу розбіжностей до договору.
Тлумаченням правочину згідно ст.213 ЦК України є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей у трактуванні його положень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку між сторонами відсутні суперечності щодо трактування, зокрема, п.5.4 договору № 512 та п.1.2 договору № 512/12, про що свідчить й сам факт виконання умов даних договорів з моменту їх укладення (31.12.2004).
Апеляційною інстанцією визначено, що тлумачення договору в редакції місцевого господарського суду порушує права ДП "СРБУ "Вінницяліфт" як підрядника за договором №512 від 31.12.2004, які були врегульовані у п.5.4 цього договору. Так, за змістом резолютивної частини рішення, що оскаржується, у договорі №512 відсутнє узгодження строку здійснення розрахунків замовника із підрядником, а також зобов'язання замовника розрахуватись самостійно (тобто, незалежно від надходження коштів від населення).
Згідно ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлені судами обставини, доводи касаційної скарги МКП ЖЕК-12 не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, апеляційна інстанція вірно встановила відсутність підстав для задоволення позову, тому Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства ЖЕК № 12 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 у справі № 2/164-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Борденюк
Судді: С. Могил
С. Самусенко