21.05.2014
Єдиний унікальний номер 497/1216/14-к
Провадження № 1-кп/497/106/14
21.05.2014 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4
її захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болград обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160270000320 від 14.04.2014 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовтневе, Болградського району, Одеської області, албанки за національністю, громадянки України, маючої неповну середню освіту (8 класів), одруженої, не працюючої, інваліда ІІІ групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , особу якої встановлено згідно паспорту громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 17 січня 2001 року Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області, раніше не судимої,
якій 30.04.2014 року пред'явлено реєстр матеріалів досудового розслідування і обвинувальний акт про вчинення злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, -
14 квітня 2014 року приблизно о 10:30 годині, ОСОБА_4 , знаходячись у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 , маючи образу на свою невістку ОСОБА_6 , з якою склалися неприязнені відносини, передбачаючи можливість помститися, маючи намір, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків в результаті своїх дій, під час сварки, коли ОСОБА_6 намагалася відібрати у неї пакет з документами, нігтями правої руки подряпала з лівої сторони шиї ОСОБА_6 , після чого нігтями лівої руки подряпала з правої сторони шиї ОСОБА_6 .. В зв'язку з чим, згідно висновку судово-медичної експертизи № 31 від 17.04.2014 року, ОСОБА_6 були заподіяні ушкодження у вигляді двох саден на задній поверхні шиї з права, синця в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, синця верхньої третини лівого плеча по зовнішній поверхні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ст.125 ч.1 КК України за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
Будучи допитаною в судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та суду пояснила, що потерпіла є її невісткою. Час від часу між ними виникають конфлікти, тому між ними склалися неприязнені відносини. Восени вона проходила лікування в Болградській ЦРЛ, після чого вирішила якийсь час пожити у своєї рідної сестри за адресою: АДРЕСА_1 . 14 квітня 2014 року, вона, обвинувачена десь біля 10:00 - 10:30 години пішла в своє домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку знаходилася її невістка, потерпіла ОСОБА_6 , з якою вона привіталася та пішла до своєї спальної кімнати, де взяла усі документи на будинок та поклала його в пакет і пішла назад до сестри. Коли вона вийшла на вулицю з домоволодіння, її наздогнала потерпіла та почала відбирати у неї пакет з документами та сваритися і ображати її. Між ними почалася штовханина. Потерпіла вирвала у неї пакет з документами, а вона обвинувачена намагалася його забрати, можливо при цьому і подряпала потерпілу, однак не пам'ятає, оскільки перенесла сильне хвилювання. Відібравши у неї, ОСОБА_4 , пакет з документами, ОСОБА_6 зайшла у двір та кинула його у багажник легкового автомобіля, що стояв у дворі домоволодіння, належний її сину ОСОБА_7 .. Вона, обвинувачена, потягнула руку до багажника автомобілю, тоді, як потерпіла закриваючи кришку багажника вдарила ним по її руці та розбила палець, який почав сильно кровити. Після цього, вона зателефонувала сусіду ОСОБА_8 та попрохала прийти до них в домоволодіння. В цей час потерпіла зателефонувала дільничному інспектору, та повідомила про події та попросила приїхати. Коли прийшов сусід ОСОБА_8 , потерпіла пішла до будинку, на обличчі під носом якої була кров, яку вона сама розмазала забруднившись від рани на її, ОСОБА_4 пальці, що сильно кровоточила. Через деякий час приїхав дільничний інспектор з соціальним працівником, вислухали їх пояснення та потім разом з дільничним, вони: обвинувачена та потерпіла поїхали до Болградського РВ.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 спростовуючи пояснення обвинуваченої, суду пояснила, що дійсно між нею та обвинуваченою, яка є її свекрухою, склалися неприязнені відносини. За два тижні до події, обвинувачена перейшла проживати до своєї сестри. 14.04.2014 року, обвинувачена прийшла в домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , привіталася з нею, ОСОБА_9 та відразу ж пішла до зали. Через деякий час, коли обвинувачена виходила з будинку, в неї в руках був пакет, в якому знаходилися папки з документами. Вона, потерпіла відразу ж пішла в залу, де виявила відсутність усіх документів, та направилась навздогін за обвинуваченою. Догнавши обвинувачену на вулиці, вона запитала, чому ОСОБА_4 забрала документи, на що вона відповіла, що це її документи на будинок. Вона, потерпіла намагалася відібрати у обвинуваченої пакет з документами. Потягнула за пакет та забрала його, однак ручки від пакету залишились в руці обвинуваченої, яка відразу вдарила її по обличчю в область носа, з якого пішла кров. З документами в руках, потерпіла повернулася і пішла у двір домоволодіння, а обвинувачена наздоганяла її та з заду била і тягнула за волосся, при цьому подряпала їй шию з обох сторін. Пакет з документами, вона кинула в багажник автомобілю і почала його закривати та кришкою багажника вдарила обвинувачену по пальцям руки. Потім зателефонувала дільничному інспектору та попрохала приїхати.
Свідок ОСОБА_10 , яка працює спеціалістом по соціальній роботі в Болградському районному центрі соціальних служб для сім'ї та молоді, пояснила, що 14.04.2014 року на прохання дільничного інспектора ОСОБА_11 , вона прибула разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Між обвинуваченою та потерпілою відбувся конфлікт, при цьому вони продовжували сваритися і в їх присутності і в присутності малолітніх дітей. Як обвинувачена, так і потерпіла пояснили, що між ними виникла сварка через документи. При цьому потерпіла стверджувала, що обвинувачена їй спричинила тілесні ушкодження, подряпавши шию з обох боків.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 14.04.2014 року за викликом прибув за адресою: АДРЕСА_1 , де відбувся конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 через документи на будинок. У його присутності, дані особи продовжували сваритися. Потерпіла скаржилася, що обвинувачена подряпала їй шию. На шиї потерпілої було почервоніння, однак оскільки він не є експертом, то не може дати цьому оцінку. Потім прийшов сусід ОСОБА_8 , який пояснив, що між обвинуваченою та потерпілою відбулася сварка через документи, але очевидцем пригоди він не був, та не може підтвердити, чи наносила обвинувачена потерпілій будь-які пошкодження.
Свідок ОСОБА_8 будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що 14.04.2014 року він був у дворі свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований навпроти будинку обвинуваченої. Спочатку він почув сварку між обвинуваченою та потерпілою, а потім побачив, що на вулиці потерпіла виривала у обвинуваченої пакет. ОСОБА_6 відібравши у ОСОБА_4 пакет пішла у двір домоволодіння, при цьому зажала хвірткою руку обвинуваченої. Потім кинула пакет в багажник автомобілю. Через деякий час йому зателефонувала обвинувачена і попросила прийти до них. Коли він зайшов у двір, там знаходилась обвинувачена, у якої був розбитий палиць на руці та рана сильно кровоточила. Потерпіла ОСОБА_6 знаходилася в кімнаті, і він бачив, що під носом була кров, яку на його думку вона сама собі намазала. Коли прибув дільничний він вдруге зайшов в домоволодіння ОСОБА_4 , та пояснив, що він не бачив, щоб обвинувачена наносила пошкодження потерпілій.
Слід зазначити, що в своїх поясненнях свідок ОСОБА_8 плутався, не міг послідовно викласти обставини які він чув та бачив.
Таким чином судом достовірно встановлено із показань самої обвинуваченої, потерпілої та всіх свідків про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 триваючого конфлікту та неприязнених відносин.
Крім того пояснення як обвинуваченої, так і потерпілої повністю підтверджують факт конфлікту, що відбувся 14.04.2014 року, причину конфлікту. Протиріч в цій частині пояснення учасників події не мають, а тому судом повністю приймаються до уваги.
Між тим, суд вважає, що в частині надання показань щодо своєї невинуватості до вказаного злочину, та що вона не пам'ятає чи спричиняла пошкодження потерпілій, обвинувачена зайняла сприятливу для себе захисну позицію, з метою уникнення від відповідальності за скоєний злочин, а тому ці покази стовно її непричетності до нанесення тілесних пошкоджень потерпілій суд вважає неправдивими, так як вони повністю суперечать іншим доказам по справі.
Крім того, механізм і спосіб завдання тілесних ушкоджень потерпілій, про який вона розповідала, повністю співпадає з висновком судово-медичної експертизи № 31 від 17.04.2014 року, згідно якої у ОСОБА_6 були в наявності тілесні ушкодження у вигляді двох саден на задній поверхні шиї з права, синця в середній третині лівого плеча по зовнішній поверхні, синця у верхній третині лівого плеча по зовнішній поверхні. Дані тілесні ушкодження спричинені дією твердих тупих предметів, групові та індивідуальні властивості яких в пошкодженнях не відобразились, садна могли бути спричинені нігтями рук, синці могли бути спричинені пальцями рук. Враховуючи морфологічні властивості синців, саден … по строку давності могли утворитися 14.04.2014 року. Дані тілесні пошкодження … відносяться до легких тілесних пошкоджень (а.с.26-27).
Судом приймаються до уваги пояснення потерпілої, оскільки вони є прямими доказами по справі та повністю підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , вказані покази протиріч не містять та повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме протоколом слідчого експерименту від 18.04.2014 року, в ході якого обвинувачена у присутності понятих розказала, та показала на статисту, яким чином вона спричинила тілесні пошкодження потерпілій (а.с.57).
При цьому в судовому засіданні, обвинувачена підтвердила, що дійсно за її участю було проведено слідчий експеримент, де вона надавала правдиві пояснення. Після складання протоколу, він їй був зачитаний в слух, який вона підписала власноручно.
Однак, захист по даній справі ставить під сумнів винуватість обвинуваченої та достовірність доказів по справі, зібраних на досудовому слідстві, оскільки обвинувачена не пам'ятає яким чином і взагалі сам факт спричинення тілесних пошкоджень потерпілій, та на думку захисту, потерпіла надавала на досудовому слідстві і в суді неправдиві показання, які органом досудового слідства не були належним чином перевірені. Винуватцем усіх конфліктів, що виникають між обвинуваченою та потерпілою є тільки потерпіла ОСОБА_6 .
Дане твердження захисту не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, крім того, на час закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами під час судового слідства, усі учасники даного розгляду, в тому числі і захисник ОСОБА_5 , підтвердила, що усі досліджені судом докази є допустимими і належними, та не заявляла клопотання про визнання будь-якого із доказів недопустимим.
Отже, проаналізувавши всі покази свідків, допитавши обвинувачену та потерпілу, дослідивши докази по справі, які маються в матеріалах кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 умисно нігтями правої руки подряпала з лівої сторони шиї ОСОБА_6 , потім нігтями лівої руки подряпала з правої сторони шиї ОСОБА_6 , спричинивши таким чином потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а її дії слід кваліфікувати за ст. 125 ч. 1 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченій суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачена скоїла кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем мешкання характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має ряд захворювань; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вину не визнавала у ході судового розгляду і лише перед закінченням судового слідства, пояснила, що мабуть є її вина у даній пригоді, у скоєному не розкаялася, що оцінюється судом, як спроба уникнути кримінальної відповідальності, з урахуванням вищенаведеного суд вважає доцільним призначити обвинуваченій покарання у вигляді штрафу, яке є достатнім для виправлення останньої та попередження нових правопорушень.
Обставин, що пом'якшуть покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом також не встановлено.
Крім того обвинуваченою перед закінченням судового слідства подано заяву про застосування відносно неї Закону України «Про амністію у 2014 році». Вказане клопотання мотивовано тим, що вона є інвалідом ІІІ групи та на неї розповсюджується дія вказаного Закону.
Давши оцінку заявленому клопотанню, заслухавши думку учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд прийшов до висновку про його задоволення виходячи з наступного.
Встановлено, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання до одного року виправних робіт, є інвалідом ІІІ групи.
У відповідності до ст.ст. 85, ч.2 ст. 86 КПК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, підлягають особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.
Враховуючи наявність письмової заяви обвинуваченої ОСОБА_4 про застосування до неї амністії, а також усної згоди, зафіксованої в журналі судового засідання від 20.05.2014 року, відсутність обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 амністії, передбачених ст.4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», суд вважає, що ОСОБА_4 належить звільнити від відбування призначеного судом покарання в силу акту амністії.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченої - не застосовувався.
Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст.3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»,ст.ст.369-376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставновить 850.00 гривен (вісімсот п'ятдесят гривен).
На підставі п «г» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді штрафу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1