01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.06.2009 № 10/207/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -не з"явився
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Партнер-2000"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009
у справі № 10/207/23 (суддя Мурашко І.Г.)
за позовом Приватне підприємство "Партнер-2000"
до Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)
третя особа позивача
третя особа відповідача
про повернення помилково перерахованих коштів та стягнення неустойки і судових витрат в сумі 18768,37 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 року у справі № 10/207/23 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Партнер 2000” (далі по тексту - позивач) до Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) про повернення помилково перерахованих коштів про стягнення неустойки і судових витрат в сумі 18 768,37 грн відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 11 від 17.04.2009 року (вх. № 02-4.2/2307 від 22.04.2009 року), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що відповідно до Закону України „Про банки та банківську діяльність ” призначення тимчасового адміністратора не припиняє діяльність банку, або обмежує його діяльність, та не звільняє банк від відповідальності, оскільки при призначенні тимчасового адміністратора, до нього переходять визначені повноваження (право управління та контролю). В даному законі також зазначено, що у разі завдання збитків, в тому числі і під час призначення тимчасового адміністратора, кредитори мають право звернутися з позовом до суду щодо їх відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року у справі № 10/207/23 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2009 року об 11 год. 20 хв.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.
В судове засідання 02.06.2009 року представники сторін не з'явилися.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватним підприємством „Партнер - 2000” було заявлено позов до філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові” про повернення помилково перерахованих коштів та стягнення неустойки і судових витрат в сумі 206 040,21 грн. на підставі ст.ст. 526, 623, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області про порушення провадження у справі від 19.12.2008 року в якості іншого відповідача було залучено юридичну особу Акціонерний комерційний Промінвестбанк (закрите акціонерне товариство).
У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача надав письмову заяву про заміну неналежного відповідача Філії ..Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові” на належного - юридичну особу Акціонерний комерційний Промінвестбанк (закрите акціонерне товариство).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.01.2009 року було здійснено заміну неналежного відповідача - Філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові” на належного відповідача - юридичну особу Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство).
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2008 року між позивачем та АКІБ „Укрсіббанк” був укладений договір овердрафта № 30008054 на суму 200 000,00 грн.
31.10.2008 року позивач, платіжним дорученням від 31.10.2008 року № 1 на суму 195 000,00 грн. копія якого є в матеріалах справи, частину кредитних коштів в сумі 195 000,00 грн. перерахував на свій поточний рахунок в іншому банку, але при друкуванні платіжного доручення позивачем було допущено помилку в зазначенні назви банку отримувача та надруковано назву відповідача.
Листом № 68 від 05.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, з посиланням на вимоги ст. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, згідно з якою підприємства незалежно від форми власності мають повертати в 5 денний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Зазначена вимога була вручена відповідачу нарочно 05.11.2008 року ( а.с. 21).
З 07.10.2008 року в Промінвестбанку Постановою Правління Національного банку України № 308 від 07.10.2008 року було запроваджено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців до 06.04.2009 року. В умовах дії тимчасової адміністрації помилково перераховані кошти, в сумі 195 000,00 грн. були повернуті позивачу 15.01.2009 року.
Згідно з п. 2.6.1 Договору овердрафта від 31.10.2008 року № 30008054 за видачу овердрафта позивач (позичальник) сплачує комісію у розмірі 0,5% від суми встановленого ліміту в день укладання Договору, згідно тарифів банку.
Відповідно до п. 2.6.3 Договору за час фактичного користування овердрафтом позивач сплачує банку проценти з розрахунку 25% річних.
З 15.12.2008 року Додатковою угодою № 30008О54-1 до Договору овердрафту в гривні № 30008О54 від 31.10.2008 року відсоткова ставка збільшена до 30 % річних.
Згідно з п. 2.7.1 заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена позивачем на протязі 30 календарних днів із дня отримання кожного окремого овердрафта.
Позивачем було сплачено кошти на погашення відсотків по кредиту в сумі 10 630,37 грн., у тому числі: 3 788, 85 грн. (за період з 31.10.2008 року по 30.11.2008 року), що підтверджується меморіальним ордером від 03.12.2008 року № 86004481 в матеріалах справи (а.с.23), 4 474,01 грн. (за період з 30.11.2008 року по 31.12.2008 року), що підтверджується платіжним дорученням № 89651772 від 05.01.2009 року (а.с.35); 2 367,51грн. (за період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року), що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 03.02.2009 року ( а.с.70).
Згідно з уточненими позовними вимогами (зменшеними), позивач просив суд стягнути з відповідача суму понесених ним збитків в сумі 10 631,37 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача за несвоєчасне повернення помилково перерахованих ним коштів в сумі 195 000,00 грн. - 3 % річних за період з 11.11.2008 року по 15.01.2009 року в сумі 1 055,57 грн. та інфляційні втрати за період листопад - грудень 2008р. в сумі 7 081,43 грн., згідно розрахунків в матеріалах справи ( а.с.80-81).
При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що 07.10.2008 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 308, відповідно до якої в Промінвестбанку було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року включно.
У п. 7, п. 8 Постанови зазначено, що операції за коррахунками банку здійснюються лише за підписом Тимчасового адміністратора ( а.с.117-118).
Згідно вимог ст.78 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора.
Відповідно до ст. 80 Закону України „Про банки і банківську діяльність” тимчасовий адміністратор прирівнюється до представника Національного банку України, який має повне і виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
14.10.2008 року тимчасовим адміністратором був запроваджений новий Порядок здійснення розрахунків філіями Промінвестбанку через єдиний кореспондентський рахунок Промінвестбанку в Національному банку України в черзі, яка визначається тимчасовою адміністрацією по видах платежів ( а.с. 125-129. 137).
У відповідності з цим порядком, відповідачем в той же день. 31.10.2008 року було сформоване подання про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 195 000,00 грн. позивачу (а.с.93), яке, згідно з введеним в умовах тимчасової адміністрації програмним забезпеченням, було автоматично відправлене в Центральну рахункову палату для розгляду комісією, призначеною тимчасовим адміністратором ( а.с. 132).
17.11.2008 оку листом за № 05-01/4 (а.с. 150) посадовими особами відповідача було надіслано письмове звернення до тимчасового адміністратора про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 195 000,00 грн. на рахунок позивача, але з матеріалів справи вбачається, що тимчасовим адміністратором, згідно наданих йому законом повноважень, була визначена черга, згідно з якою виконання платіжних документів, що знаходяться в картотеці з 31.10.2008 року було призначене на 15.01.2009 року.
На думку позивача, відповідачем порушене зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих позивачем коштів у визначений Указом Президента України № 227 від 16.03.1995 року у 5-денний термін та з посиланням на ст.ст. 526, 623 та 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача понесені збитки в сумі 10 631,37 грн., 1 055,57 грн. - 3 % річних та 7 081,43 грн. - інфляційних втрат.
На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги з зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України. зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 623 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, як на підставу позову, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
При цьому, обов'язковою підставою для настання відповідальності за порушене зобов'язання, є вина особи. Згідно вимог ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, своїми помилковими діями, створив правову ситуацію, при якій у відповідача виник обов'язок по поверненню коштів, який відповідач не міг виконати, оскільки в силу закону, з 07.10.2008 року з дня призначення тимчасового адміністратора, керівні органи відповідача були позбавлені будь-яких повноважень щодо розпорядження коштами, що потрапляють на рахунки банку. Надані відповідачем документи в суді першої інстанції свідчать про те, що будь-які платіжні документи, що поступали до відповідача з 07.10.2008 року кодувались відповідачем та в автоматичному режимі відправлялись в Центральну рахункову палату на розгляд комісії, створеної тимчасовим адміністратором, який приймав рішення щодо сплати кожного платіжного документа. Відповідачем такий платіжний документ на повернення коштів, в сумі 195 000,00 грн. позивачу, був направлений в Центральну рахункову палату 31.10.2008 року (а.с.93).
Крім того, 17.11.2008 року додатково відповідач звертався листом до тимчасового адміністратора щодо повернення зазначених коштів ( а.с.150). Вищезазначене, на думку суду, свідчить про відсутність вини відповідача, без якої не може виникнути відповідальність за порушення зобов'язання.
Оскільки згідно п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2009 року у справі № 10/207/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Партнер 2000” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 10/207/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
05.06.09 (відправлено)