79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.04.09 Справа№ 25/53
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «МОСТ»(м.Донецьк)
до відповідача:
Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів)
про :
стягнення заборгованості в сумі 653 498,63 грн.
Суддя :
В.М. Пазичев
При секретарі :
І.Є. Башак
Представники:
від позивача:
Шира О.В.-представник, довіреність від 22.01.2009 року
від відповідача:
Кречетова Л.І.-представник, довіреність від 01.01.2009 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «МОСТ» (м.Донецьк) до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 653 498,63 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.04.2009 року. Ухвалою від 06.04.2009 року, у зв»язку з відсутністю позивача, розгляд справи відкладено до 14.04.2009 року. Ухвалою від 14.04.2009 року, за клопотанням сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2009 року.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.03.2009 року, про відкладення від 06.04.2009 року, про оголошення перерви від 14.04.2009 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
23.04.2009 року за вх.№8357 позивач подав заперечення проти клопотання про розстрочення виконання платіжних обов»язків.
В судовому засіданні 24.04.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 583 498,63 грн. Відповідач проти заявленого уточнення не заперечив.
Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 26.03.2009 року, про відкладення від 06.04.2009 року, про оголошення перерви від 14.04.2009 року виконав частково, відзив на позов подав, в якому визнав заборгованість в розмірі 583 498,63 грн., явку повноважного представника в судові засідання забезпечив.
06.04.2009 року за вх.№6962 відповідач подав клопотання про розстрочення виконання рішення на 5 місяців.
06.04.2009 року за вх.№6963 відповідач подав відзив, в якому визнав заборгованість в розмірі 583 498,63 грн.
24.04.2009 року за вх.№8435 відповідач подав уточнення до клопотання про розстрочення виконання рішення на 5 місяців з графіком погашення заборгованості.
Відповідач проти позову не заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема, визнав заборгованість в розмірі 583 498,63 грн. та просив суд розстрочити виконання рішення на 5 місяців, відповідно до ст.83 ГПК України.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.04.2009 року.
Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
04.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «МОСТ»(надалі -позивач) та Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” (надалі -відповідач) укладено договір поставки №Л/НХ-08859/НЮ (надалі -договір).
За умовами договору позивач виступає стороною -постачальником, а відповідач -покупцем. Предметом договору є передача постачальником у власність покупця речей, визначених родовими ознаками (надалі -товар), а обов»язком покупця є прийняття та оплата вартості вказаного товару.
Найменування і ціна товару, що підлягає постачанню, його асортимент і часткове співвідношення погоджено між постачальником і покупцем в специфікації №1, яка є невід»ємною частиною договору. Тобто, специфікація є документом, який фіксує волевиявлення покупця та постачальника щодо досягнення правових результатів, обумовлених договором, та конкретизує їх виконання.
Відповідно до п.5.4 договору, датою поставки товару вважається дата підписання постачальником і покупцем видаткової накладної. Зі змісту цього пункту випливає, що момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця посвідчується підписанням видаткової накладної. Відповідно до умов договору, обов»язок позивача з подачі товару відповідачу вважається виконаним з моменту передачі (вручення) товару відповідачу.
Як стверджує позивач, оформлена покупцем і постачальником відповідна видаткова накладна має характер документу, який засвідчує належне виконання позивачем обов»язку з передачі товару та прийняття товару у власність відповідачем.
Умовами договору встановлено, що вантажоодержувачем, якому за договором відповідачем надано повноваження з прийняття товару, виступає відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання»Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця».
Згідно п.4.2 договору та діючої специфікації №1, позивач і відповідач погодили, що сума договору на момент його підписання складає 6 515 520,00 грн.
Відповідно до п.6.1 договору, оплата за поставлений товар відповідно до договору проводиться покупцем протягом 60 банківських днів після дати поставки товару.
На думку позивача, останній виконав обов»язки з постачання товару належним чином. На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідачу товар на суму 5 998 751,54 грн.
Згодом, у процесі виконання договору, позивач і відповідач дійшли взаємної згоди змінити умови договору шляхом укладення додаткової угоди №1 від 19.11.2008 року до договору поставки №Л/НХ-08859/НЮ, зміст якої передбачає наступні зміни:
· позивач і відповідач переглянули асортимент та ціну товару, що підлягає постачанню за умовами договору, у зв»язку з чим підписали специфікацію №2. Специфікація №2 анулювала редакцію специфікації №1 у невиконаній частині;
· змінено загальну суму договору. Загальна сума договору поставки №Л/Нх-08859/ню від 04.07.2008 року становить 6 391 723,16 грн. та складається з суми вартості поставленого позивачем товару та суми в розмірі 436 216, 40 грн., яку передбачено специфікацією №2. Укладання позивачем та відповідачем додаткової угоди №1 від 19.11.2008 року до договору поставки № Л/Нх-08859/ню від 04.07.2008 року є письмовим підтвердженням належного виконання позивачем обов»язків з постачання товару, що вбачається зі змісту самої угоди та з волевиявлення відповідача щодо подальшого виконання договору за зміненими та уточненими умовами.
Однак, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконав умови договору -відповідачем було допущено прострочення виконання платіжних обов»язків на суму 653 498,63 грн.
Загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів за отриманий товар становить 5 345 252,91 грн. Рух грошових коштів, сплачених відповідачем, наводиться в довідці про надходження грошових коштів від 17.03.2009 року №100-10-2-1612.
Позивач з метою безпосереднього досудового врегулювання спору, пов»язаного з порушенням відповідачем своїх платіжних обов»язків, керуючись п.10.1 договору та положеннями ст.ст. 5, 6, 7 ГПК України, направив відповідачеві письмову претензію №13 від 09.01.2009 року. Зміст претензійних вимог позивача, пред»явлених відповідачеві, - вимога щодо виконання відповідачем обов»язку здійснити оплату за отриманий товар.
За свідченням позивача, відповідач отримав претензію станом на 16.01.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №2076050. Заходом реагування на пред»явлені претензійні вимоги постала письмова відповідь відповідача від 04.02 2009 року №НХ-354. Виходячи зі змісту відповіді, відповідач претензійні вимоги позивача визнав та підтвердив наявність зобов»язання щодо оплати на користь позивача суми боргу за отриманий відповідачем товар.
Станом на дату пред»явлення позову відповідач не погасив суму простроченої заборгованості у розмірі 653 498,63 грн.
Згідно п.9.4 договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.
06.04.2009 року за вх.№6963 відповідач подав відзив, в якому визнав заборгованість в розмірі 583 498,63 грн.
Крім того, 24.04.2009 року за вх.№8435 відповідач подав уточнення до клопотання про розстрочення виконання рішення на 5 місяців з графіком погашення заборгованості. Однак, позивач проти заявленного клопотання заперечив, обгрунтовуючи це наступними причинами:
- згідноу мов договору, металопродукція передається відповідачу на умовах товарного кредиту з відстрочкою виконання платіжних обов»язків -протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Тобто, на думку позивача, відповідач мав змогу тривалий час не сплачувати за металопродукцію обумовлену грошову суму, а використовувати і продукцію, і грошові кошти безвідсотково у власній господарській діяльності;
- порушення виконання платіжних обов»язків відповідачем є достатньо тривалим -з 09.01.2009 року, внаслідок чого, з огляду на великий розмір суми основного боргу, позивач несе фінансові збитки, пов»язані із знеціненням грошових коштів, має дефіцит обігових коштів, які не може використовувати у господарській діяльності, що значною мірою негативно впливає на фінансово-економічний стан останнього;
- оскільки укладання договору поставки №Л/Нх-08859/ню від 04.07.2008 року є результатом конкурсу, то для участі у цьому тендерному проекті позивачем було залучено кредитні кошти з обов»язком сплати відсотків по кредиту;
- позивачем застосовано заходи з досудового врегулювання спору, що дозволяло відповідачу виконати платіжні обов»язки без застосування фінансових санкцій і надало додаткове відстрочення виконання платіжних обов»язків;
- при розрахунку суми основного боргу позивачем враховано інтереси відповідача з огляду на кризове становище загальнодержавних економічних процесів і не застосовано жодних господарських санкцій за порушення виконання грошових зобов»язань, передбачених договором.
У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення заборгованості суду не представив.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 583 498,63 грн., розмір якої відповідач визнає.
При прийняті рішення суд керувався наступним:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК україни, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема -сплата неусойки (пеня, штраф).
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, представив відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, явку повноважного представника в судові засідання забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, а відповідач позов частково визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «МОСТ»(м.Донецьк) до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 583 498,63 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1144 від 17.03.2009 року на суму 6 535,00 грн. про сплату державного мита та №1145 від 17.03.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (79000, М.Львів, вул.Гоголя,1, код ЄДРПОУ 01059900, банківські реквізити: р/р26004133102901 у ЛФ АБ “Експрес банк”, МФО 325956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній «МОСТ»(Донецька область, м.Донецьк, вул..Складське,5е; код ЄДРПОУ 32862497, МФО 300346) - 583 498 (п»ятсот вісімдесят три тисячі чотириста дев»яносто вісім) грн. 63 коп. - боргу, 5 834 (п»ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 98 коп. -сплаченого держмита та 105 (сто п»ять) грн. 02 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.