Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
01.06.2009
Справа №2-31/1635-2009
За позовом - Заступника прокурора м.Ялта (98600, м.Ялта, вул..Кірова, 18) в інтересах держави в особі Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим (95000, м.Сімферополь, вул.Леніна, 17), Виконкому Кореїзської селищної ради (98679, м.Ялта смт.Кореїз, вул.Севастопольське шосе, 27)
до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Рокада» (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 31)
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору
- Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (95000, м.Сімферополь, вул.Залеська, 12; м.Сімферополь, вул..Фрунзе, 41);
- Санаторного комплексу «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України (98671, м.Ялта, смт.Кореїз-1, вул..Алупкинське шосе, 19)
про знесення самочинно збудованої споруди
Суддя А.В.Привалова
представники:
Від позивача 1 - Остапчук Ю.О., дов. у справі
Від позивача 2 - Масливая Л.В., дов у справі
Від відповідача - не з'явився
Від 1 третьої особи - Шишова І.В., дов. у справі
Від 2 третьої особи - Полозкова Н.Г., дов. у справі
За участю прокурора відділу прокуратури АРК - Сокол О.В., посв.№08089
Обставини справи:
Заступник прокурора м.Ялта діючи в інтересах держави в особі Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, виконкому Кореїзської селищної ради звернувся до господарського суду АРК з позовом до ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Рокада» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Санаторного комплексу «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовані споруди: залізобетону чашу басейну, залізобетонний каркас будівлі розміром приблизно 30м х 12 м, стропильну систему крівлі з металевих конструкцій за адресою: смт.Кореїз, вул..Алупкинське шосе, санаторій «Морський прибій» СК «Дюльбер» за власний рахунок.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст.22 Закону України «Про основи містобудування», ст.29 Закону України «Про планування та забудову територій», а саме проведення будівельних робіт без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та у відсутність належно затвердженого проекту, про що свідчить акт перевірки інспекції ДАБК, що відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом, а відтак підлягає знесенню за рахунок відповідача. Правовою підставою позову заступник прокурора м.Ялта наводить положення статті 376 Цивільного кодексу України.
Прокурор позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представники позивача позов заступника прокурора м.Ялти підтримали, наполягають на його задоволенні з викладених у позві підстав.
Відповідач у судові засідання жодного разу явку свого представника не забезпечив, своїм правом на участь у судовому розгляді справи та наданням доказів не скористався, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим підтримав позов, пояснив, що інспекторами інспекції ДАБК в АРК була проведена перевірка стану здійснення будівельних робіт, за наслідками якою складено акт від 03.03.09р., яким зафіксовано, що в день перевірки будівельні роботи не проводились, а були здійснені раніше, внаслідок чого до адміністративної відповідальності посадові особи відповідача не притягувались. Додатково пояснив, що окрім акту перевірки ніяких матеріалів щодо відповідача не складалось, оскільки для уточнення обставин здійснення робіт і можливості прийняття заходів інспекцією були надіслані відповідні запити до ЯГУ ГУ МВС України в АРК, санаторний комплекс «Дюльбер» та Кореїзську селищну раду.
Представник третьої особи - Санаторного комплексу «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України з позовними вимогами не згоден, просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у письмових поясненнях. Вказує, що санаторний комплекс «Дюльбер» є користувачем земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею серії 1-КМ №003039 від 27.02.07р., на підставі договору суборенди від 21.06.07р. відповідачу у суборенду була передана дача №16 санаторного комплексу і укладений договір №37 від 21.04.08р. на будівництво закритого типового плавального басейну з морською водою на земельній ділянці пл.0,3га на території дачі №16, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по закінченню будівництва безвозмезно передати басейн на баланс санаторного комплексу. На неодноразові звернення СК «Дюльбер» до Кореїзської селищної ради щодо надання дозвільних документів на будівництво басейну, виконком Кореїзської селищної ради не приймає рішень щодо надання дозволу на ПВР та будівництво.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, третіх осіб та прокурора, дослідивши наявні у справі докази, суд
Санаторний комплекс «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 20,1966га на підставі державного акту на право постійного користування землею серії 1-КМ №003039, виданого 27 лютого 1997р. Кореїзською селищною радою. Землю надано у постійне користування для здійснення оздоровчої діяльності.
Відповідно до договору суборенди від 21.06.2007р. за реєстр.№1197, укладеного між Комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» (орендар) та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Рокада» (суборендар), у відповідності до п.6.5 договору оренди, укладеного між Санаторним комплексом «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України та комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» посвідченого нотаріально 20.08.2004р. по реєстру №1894, у відповідача знаходиться в строковому платному користуванні окрема будівля дача №16 санаторію «Морський прибій» санаторного комплексу «Дюльбер» пл..551,6кв.м., що розташована за адресою: м.Ялта, смт.Кореїз, Алупкінське шосе, 19.
Пунктом 1.2 Договору орендар на період дії договору надав суборендарю право постійного користування земельною ділянкою пл..0,033га, на якій розташоване вказане майно, а також право користування земельною ділянкою, пл..0,3га, яка прилягає до будівлі.
Договором №37 від 21.04.2008р., укладеного між Санаторним комплексом «Дюльбер» Управління справами апарату Верховної Ради України та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Рокада», сторони передбачили будівництво закритого плавального басейну з морською водою на земельній ділянці пл..0,3га території дачі №16, що надана в користування відповідачу відповідно до договору суборенди від 21.06.2007р. Згідно з розділом 2 зазначеного договору ЗАТ «АСК «Рокада» узяло на себе зобов'язання по оформленню усієї дозвільної документації, необхідної для виконання будівельно-монтажних робіт.
Інспекцією ДАБК в АРК за наслідками перевірки від 03.03.09р. складено акт перевірки стану здіснення будівельних робіт, яким зафіксовано, що на день перевірки будівельні роботи ЗАТ «АСК «Рокада» не здійснювались. Раніше були виконані роботи по устрою залізобетонної чаши басейна, залізобетонного каркасу будівлі, розміром приблизно 30м х 12м, стропильну систему крівлі з металевих конструкцій.
На підставі цього акту перевірки, заступником прокурора м.Ялта перд'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, виконкому Кореїзської селищної ради про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовані споруди за власний рахунок.
Прокурор вважає, що наявність акту перевірки інспекції ДАБК, яким встановлено факт здійснення будівельних робіт, та інформації інспекції ДАБК в Автономній Республіці Крим про те що, відповідач не отримував у встановленому законом порядку дозвіл на виконання будівельних робіт, є достатньою підставою для застосування до відповідача відповідальності - знесення самочинно збудованої споруди, передбаченої п.7 ст.376 Цивільного кодексу України.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 ГПК України суд вважає позов необґрунтованим, вимоги щодо знесення споруди передчасними виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про планування та забудову територій» державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у галузі будівництва, зокрема здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Стаття 18 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності здійснюється з дозволу відповідних рад (або відповідних виконавчих органів у разі делегування їм таких повноважень).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отриманням дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що посвідчує право замовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» встановлена відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, зокрема, за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти відсотків вартості цих робіт, який накладається і оформлюється відповідним рішенням (постановою про накладення штрафу) інспекцією ДАБК за наслідками розгляду справи про правопорушення.
Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень.
Таким чином, з аналізу наведеного законодавства у галузі будівництва вбачається, що факт вчинення порушення у сфері містобудування самочинним забудовником - юридичною особою встановлюється відповідним рішенням Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення.
Акт перевірки стану здійснення будівельних робіт не є безумовним доказом, який доводить склад вчиненого правопорушення та документом, який породжує певні правові наслідки для правопорушника, а лише фіксує виявлені порушення.
Як на підставу позовної вимоги про знесення споруди позивач посилається на ст.376 Цивільного кодекс України, яка визначає правові наслідки самочинного будівництва, визнаного таким з підстав здійснення будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил або істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
При цьому, до такого забудовника приписи пункту 7 наведеної статті передбачають застосування двох способів впливу. По-перше, у випадку звернення до суду з позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування суд може прийняти рішення про здійснення відповідної перебудови самовільним забудовником. По-друге, коли проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Отже, зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише наявність факту самочинного будівництва не є достатньою підставою для застосування до порушника такої міри відповідальності як знесення самочинної споруди.
Суд вважає, що така міра відповідальності передбачається положеннями п.7 статті 376 Цивільного кодексу України як крайня, застосуванню якої передує з'ясування можливості виправлення самочинним забудовником порушень будівельних норм та правил і можливість усунення самочинним забудовником таких порушень.
З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією ДАБК не застосовувалась до відповідача відповідальність в порядку Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування». Також слід зазначити, що Інспекцією ДАБК не виносилось навіть припису відповідачу щодо усунення виявлених порушень.
Проте, прокурор пред'являючи позов, визнав достатньою підставою для позовної вимоги про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану споруду наявність лише акту перевірки, яким достовірно не визначено складу правопорушення саме ЗАТ «АСК «Рокада». При цьому відсутні докази, що відповідач притягувався до відповідальності за вчинення встановленого правопорушення, що свідчило б про доведеність складу правопорушення, а також відсутні докази того, що прокурором чи позивачем з'ясовувалась можливість виправлення самочинним забудовником порушень будівельних норм і надавалась відповідачу така можливість усунення порушень будівельних норм і правил.
Відтак, судом вбачається, що вимога позивача про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану споруду є передчасною, без дотримання встановлених п.7 ст.376 ЦК України вимог, і не ґрунтується на належних доказах встановлення складу правопорушення відповідача.
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 01.06.2009р. Повний текст рішення підписано 08.06.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.