13 травня 2014 року м. Київ К/9991/43133/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр» на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року по справі № 0670/7083/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр» до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Ігнатпільський кар'єр» звернулось до суду з позовною заявою до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312301 від 04 липня 2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 339248,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14939,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000312301 від 04.07.2011 року в сумі 221908,00 грн. в т.ч. 5414,00 грн. фінансових санкцій. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Овруцькою МДПІ була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Ігнатпільський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).
За наслідками перевірки податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1Закону № 334/94-ВР поворотна допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Згідно із пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що запишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що в порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР позивачем не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки на отриману фінансову допомогу від ВАТ «Миколаївнафтопродукт» та ЗАТ «Гіпросільмаш», в результаті чого занижено валові доходи на суму 569982,00 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар'єр» відхилити.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року по справі № 0670/7083/11 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛанченко Л.В.
підписРибченко А.О.