13 травня 2014 року м. Київ К/9991/43815/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року по справі № 2а-17250/11/2670 за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Акціонерне товариство закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2011 року №0000220720/0, №0000210720/0.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої встановлено за порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2011 року №0000220720/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282917,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70729,25 грн., а також №0000210720/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 2013405,00 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року по справі №2а-17250/11/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛанченко Л.В.
підписРибченко А.О.