15 травня 2014 року м. Київ К/9991/58834/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області, в якому вона просила зобов'язати відповідача зареєструвати її як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, утриматися від дій по взяттю її на облік, як платника внесків на пенсійне страхування, визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області № 398 від 29 грудня 2011 року про застосування фінансових санкцій за неподання звітності.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій, на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 12 вересня 1995 року; є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 03 жовтня 2005 року серії НОМЕР_2
29 грудня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Первомайську Луганської області винесено рішення №398 про застосування штрафних санкцій до позивача за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання незаконним рішення від 29.12.2011 №398, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з його правомірності як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, за наявності неподання позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Страхувальниками відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
3 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Як вбачається з пункту 2.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в силу імперативних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який не передбачає здійснення жодних реєстраційних чи перереєстраційних процедур таких платників з подальшою видачею відповідних документів.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Відповідно до пункту 3.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України не подавався.
За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення органу Пенсійного фонду від 29.12.2011 №398 як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, є обґрунтованою.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: