ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 16/121-35/193
12.06.09
За позовом Державного підприємства «Завод Арсенал»
до Закритого акціонерного товариства «Концерн Алекс»
про стягнення 16 045,28 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: Данченко М.Ю. -представник за довір. № 35-54/128 від 02.03.2009р.;
від відповідача: Мінчук Д.Л. -представник за довір. № 01/27 від 27.10.2008р.
Рішення прийняте 12.06.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 22.04.2009р. по 13.05.2009р., з 13.05.2009р. по 25.05.2009р., з 25.05.2009р. по 10.06.2009р., з 10.06.2009р. по 12.06.2009р.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва № 16/121 від 03.06.2008р. позовні вимоги Державного підприємства “Завод “Арсенал” до Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” задоволено повністю.
Розірвано Договір № А/76-12-03 оренди нерухомого майна від 15.07.2003р., укладений між Державним підприємством “Завод “Арсенал” та Закритим акціонерним товариством “Концерн Алекс”.
Виселено Закрите акціонерне товариство “Концерн Алекс”із займаного приміщення площею 17 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Московська,8.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” на користь Державного підприємства “Завод “Арсенал” 16 045,28 грн. заборгованість по орендним платежам, 245,45 грн. державного мита та 118,00 грн. інформаційних витрат.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва № 16/121 від 03.06.2008р., яке набрало законної сили з 16.06.2008р., видано накази № 16/121 від 16.06.2008р.
Постановою Вищого господарського суду України № 16/121 від 17.03.2009р. касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. у справі №16/121 скасовано.
Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 16/121 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2009р., прийнято справу до провадження та присвоєно даній справі номер 16/121-35/193. Розгляд справи призначено на 22.04.2009р.
До початку судового засідання від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні останніх.
В судовому засіданні представником відповідача було надано письмові заперечення проти позову та оригінали документів для огляду суду.
В судовому засіданні 22.04.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 13.05.2009р.
До початку судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення по справі, від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов.
В судовому засіданні 13.05.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 25.05.2009р.
До початку судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування додаткових доказів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про витребування додаткових доказів по справі та просив суд задовольнити останнє.
Представник відповідача проти вищевказаного клопотання заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього, та просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішив відмовити позивачу в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, як безпідставного та необґрунтованого.
В судовому засіданні 25.05.2009р., на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10.06.2009р., для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту.
В судовому засіданні 10.06.2009р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останніх.
В судовому засіданні 10.06.2009р., на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12.06.2009р., для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту.
Відповідно до ч. 1 ст. 111?? Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
15 липня 2003 року між Державним підприємством завод «Арсенал»(надалі позивач -орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Концерн Алекс»(надалі відповідач -орендар) було укладено Договір №А/76-12-03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1.) позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає у користування нежитлові приміщення площею 17 кв. м. (далі -Приміщення), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московській, 8, під розміщення антенно - фідерних пристроїв.
Термін дії договору встановлений з 15.07.2003р. до 15.07.2005р. (п. 10.1. Договору).
30.08.2008р. між сторонами було укладено додаток до Договору в якому сторони погодили продовжити термін дії договору до 15.07.2009 р.
Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди березень суму 802,50 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за перший місяць червень буде визначатися шляхом коригування орендної плати за березень місяць на індекс інфляції за наступний місяць квітень, травень (п. 3.2. Договору).
Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 5 -го числа поточного місяця (п. 3.3. Договору).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством (п. 3.4.Договору).
Статтею 118 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007р., у шестимісячний термін підлягають обов”язковому перегляду відповідно до встановленої норми.
На виконання вимог постанови КМУ №1846 , а саме змін орендних ставок, позивачем було донараховано різницю в орендній платі в розмірі 16045 грн. 28 коп. за період січень-грудень 2007 року.
Відповідач зобов”язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3 договору).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що позивач може виступити з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору та додатків до нього.
Позивач листами № 4-7/284 від 19.07.2007р., №35-17/52 від 15.02.08р. неодноразово попереджував відповідача про зміну орендних ставок, а також виставив рахунок №12032 від 16.01.2008р.
Згідно тверджень позивача, відповідач порушив умови Договору та не сплатив заборгованість в сумі 16 045 грн. 28 коп.
Таким чином, позивач вказує, на те, що відповідач своїми діями порушує умови Договору, що тягне за собою необхідність розірвання останнього.
На виконання вимог Постанови Вищого Господарського суду у справі №16/121 від 17.03.2009р. позивачем були надані письмові пояснення у справі, в яких вказувалось наступне.
Позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, в своїх поясненнях посилався на наступне.
Підтвердженням фактичного існування орендних відносин між сторонами є виставлення та оплата рахунків за користування приміщенням.
Крім того, відповідач у своїх поясненнях №1/04 від 21.04.2009 року не заперечував факт користування приміщенням, а таким чином і вступу договору оренди в дію.
27.12.2006р. було внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1846, а саме, зміна орендних ставок з 01.01.2007р.
Для усунення порушення зазначеної постанови, позивачем було донараховано різницю в орендній платі у розмірі 16 045 грн. 28 коп. за період січень грудень 2007 року.
Позивач неодноразово попереджував відповідача про зміну орендних ставок (листи № 84-7/352 від 20.08.2007р., №84-7/12 від 15.01.2008р., №84-7/12 від 15.01.2008р. та №84 -7/238 від 02.06.2008р.), вимагав укладення додатку до Договору щодо зміни орендної ставки та погашення донарахованої різниці в орендній платі.
Оскільки відповідач не здійснив оплати виставлених рахунків, не підписав Додаткової угоди про зміну орендних ставок та жодним чином не відреагував на звернення ДП завод «Арсенал», позивач звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду м. Києва з позовною заявою №84-7/65 від 19.02.2008р. про стягнення суми заборгованості за період січень -грудень 2007р. та про розірвання договору оренди №А/76-12-03 у зв'язку з порушенням його умов.
Враховуючи наведене позивач просив суд розірвати Договір № А/76-12-03 оренди нерухомого майна від 15.07.2003р.; виселити відповідача із займаного приміщення загальною площею 17 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Московська, 8; стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 16 045 грн. 28 коп., та стягнути судові витрати.
На виконання вимог Постанови Вищого Господарського суду у справі №16/121 від 17.03.2009р. відповідачем були надані письмові пояснення у справі, в яких вказувалось наступне.
Відповідач не заперечував факт користування орендованим приміщенням, хоча при цьому акту приймання -передачі відповідно до умов Договору (п. 2.5., 11) складено не було.
Наразі, позивач звернувся з вимогою від 19.07.07 №84-7/284 щодо укладання нового договору, замість діючого, вмотивовану необхідністю укладання договору не з ним, а з Фондом державного майна, посилаючись на ст.. 5 Закону №2269-ХІ від 02.06.1992р. «Про оренду державного та комунального майна», ст.. 287 ГК України, ст.. 118 Закону №489-V від 19.12.2006 «Про державний бюджет України на 2007 рік».
На вказане звернення відповідач не реагував на підставі ч. 2 ст. 14 ЦК України.
В подальшому до відповідача 28.01.2008р. надійшов лист позивача від 15.01.2008р. №84 -7/12, в якому позивач на альтернативній основі запропонував у строк до 21.01.08 погодити запропоновані ним зміни до договору від 15.07.03 №А/76-12-03 разом із сплатою коштів у розмірі 16 045,28 грн., або розірвати вказаний договір.
Вимогу про оплату 16045,28 грн. відповідач вважає безпідставною, запропонованих позивачем змін до договору не прийняв, отже прийняв пропозицію про розірвання договору за взаємною згодою сторін, звернувшись 05.02.2008 з клопотанням №2/5, поданим через приймальню Державного підприємства «Завод Арсенал», до позивача в якому повідомив про свій намір демонтувати та вивезти апаратуру з орендованих приміщень для чого клопотали про оформлення перепустки та про направлення на вказані у звернені реквізити повідомлення про факт її оформлення.
Повідомлень про оформлення перепусток Державне підприємство «Завод Арсенал»особі вказаній у зазначеному клопотанні -не направляло, через те і унеможливило звільнення приміщення.
Відтак відповідач вважає, що провадження в частині вимог про розірвання договору має бути припинене згідно пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем у лютому 2008 року, на підставі п. 10.8 договору, була в усній формі прийнята пропозиція позивача про розірвання договору, що підтверджується листом позивача від 15. 01.08 №84-7/12, фактом не сплати відповідачем рахунку від 16.01.2008 №12032, зверненням відповідача від 05.02.2008р. №2/5 до позивача про надання перепусток для демонтажу обладнання з метою звільнення приміщення.
Крім того, відповідач зазначив, оскільки останній не погоджувався на зміну розміру орендної плати, то і вимога в частині стягнення 16045,28 грн. є безпідставною та необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема, є договори та інші правочини.
Спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.4. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до ст.. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 2 «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна», на виконання ст. 118 Закону України «Про державний бюджет», в зв'язку із внесенням до «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», звернувся до відповідача з листом (№84-7/284 від 19.07.07) про необхідність укладення додаткового договору до Договору оренди №А/76-12-03 від 15.07.2003р.
В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з подібними листами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте останній не реагував на дані звернення позивача.
Відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З огляду на викладене, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не надав погодження на зміну розміру орендної плати, у зв'язку з чим сторонами не було досягнуто домовленості в цій частині.
Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до судових органів з приводу внесення змін до Договору оренди або спонукання відповідача підписати відповідну додаткову угоду, щодо внесення змін до договору оренди, в частині розміру орендної плати.
Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати в розмірі 16 045,28 грн., не підлягає задоволенню, як безпідставна та необґрунтована, та документально не доведена.
Щодо вимоги позивача про розірвання Договору оренди, слід вказати, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 10.3. Договору зміни або доповнення або розірвання цього Договору допускається за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо розірвання договору оренди, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору.
Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала.
Отже, з наведеного випливає, що підставою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є істотне порушення договору другою стороною.
Позивачем не було визначено в чому саме полягає істотність порушення умов Договору з боку відповідача, оскільки сума орендної плати, яка на думку позивача має бути сплачена відповідачем, не була узгоджена сторонами, та не знайшла свого підтвердження у відповідній Додатковій угоді.
Відносно доказів передачі майна, яке є об'єктом оренди відповідачу, слід вказати наступне.
Як вбачається з матеріалів справи при укладанні Договору оренди, сторонами не було укладено акт приймання -передачі орендованого приміщення, проте, відповідач в своїх поясненнях підтвердив факт користування орендованим приміщенням на умовах визначених в Договорі оренди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір А/76-12-03 оренди нерухомого майна від 15.07.2003р. є чинним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про розірвання Договору № А/76-12-03 оренди нерухомого майна від 15.07.2003р., виселення відповідача із займаного приміщення загальною площею 17 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Московська, 8 та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 16 045 грн. 28 коп., є безпідставні та необґрунтовані, та такі, що задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Є. Літвінова