03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №2/756/1147/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/6128/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
13 травня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. при секретарі Кучер Є.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АСТРА БАНК» про визнання пунктів кредитного договору недійсними,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АСТРА БАНК», в якому просила визнати недійсними п.п.1.2.2.; 4.3..10; 6.1 Кредитного договору, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору, зарахувати переплачені нею кошти в сумі 4 789 грн. в рахунок погашення кредитних зобов'язань. ОСОБА_3 посилається на те, що 06 грудня 2011 року укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ «АСТРА БАНК» надав їй кредит на споживчі потреби у сумі 21 000 грн. з терміном користування на 36 місяців. Проте, позивач фактично отримала суму у розмірі 18 690,50 грн. Крім того, позивач зазначає, що кредитний договір суперечить чинному законодавству, порушує її права та охоронювані законом інтереси, як споживача фінансових послуг, при наданні кредиту порушено вимоги ст.652 ЦК України, ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зазначає, що судом не враховано, що згідно умов Споживчого договору, Банк вимагає з позичальника пеню в розмірі 180% річних, що майже в 10 разів більше, ніж максимум, встановлений Законом, та що це є істотним дисбалансом договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; банком не доведена сума збитків завдана особисто ОСОБА_3; при підписанні Листа-ознайомлення, договору, було два Додатки, в яких були надані формули відповідно до яких проводилися нарахування до Договору, і при порівнянні яких позивач виявив, що його ввели в оману.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та представника ПАТ «АСТРА БАНК» - МединськогоМ.М., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2011 року між ПАТ «АСТРА БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту в сумі 21 000 грн., терміном користування 36 місяців, з 06 грудня 2011 року по 06 грудня 2014 року (а.с.9-14).
Згідно п.2.1 кредитного договору, кредит надається позичальнику:
- на споживчі потреби, відповідно до Заяви-анкети ОСОБА_3 у сумі 18 701 грн.;
- на сплату страхового платежу на перший рік страхування за договором добровільного страхування позивача від нещасних випадків у сумі 1 050 грн.;
- на підключення до системи «Інтернет-банкінг» за пакетом «Легкий» у сумі 199 грн.;
- на сплату одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1 050 грн.
Таким чином, ПАТ «АСТРА БАНК» надав ОСОБА_3 кредит у сумі 21 000 грн., з якої ОСОБА_3 були сплачені всі передбачені п.2.1 кредитного договору платежі.
Сплачена ОСОБА_3 сума в розмірі 10 грн.50 коп. передбачена Витягом з рішення тарифного комітету № 20/2 від 21.05.2009 року зі змінами та доповненнями станом на 23.01.2013 року, яким передбачена вартість приймання платежів готівкою на користь інших юридичних осіб -підприємців без договору банку з отримувачем в розмірі 1% від суми платежу, зокрема, при сплаті Позивачем страхового платежу на перший рік страхування за договором добровільного страхування від нещасних випадків в сумі 1 050 грн. комісія за страховий платіж становить 1% від його суми, тобто 10 грн. 50 коп., що були сплачені ОСОБА_3 в дохід банку. А тому посилання ОСОБА_3 на те, що сплата нею вказаної суми не передбачена Договором та Листом-ознайомлення, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Посилання ОСОБА_3 на порушення відповідачем Закону Україну «Про захист прав споживачів», стосовно того, що позичальник не був належним чином проінформований стосовно споживчого кредиту та умов кредитування, суд не може прийняти до уваги, оскільки в кредитному Договорі та Листі -ознайомленні позивач особисто зазначила, що з умовами кредитування та розміром сукупної вартості кредиту вона ознайомлена, згодна та їх приймає.
За умовами ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямована на реальне настання правових наслідків.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оскільки обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено, а також підписавши кредитний договір, сторони прийшли згоди стосовно всіх умов, передбачених пунктами кредитного договору, а тому відсутні підстави для визнання пунктів договору недійсними з цих підстав.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Всупереч положення ст.60 ЦПК України ОСОБА_3 не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого посилання, що кредитний договір укладений під впливом обману з боку відповідача.
Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення і не спростовується доводами апеляційної скарги. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року задоволені позовні вимоги відповідача про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язання та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку 23736,13 грн. (а.с.45-46). Відповідач відступив право вимоги за кредитними документами ПАТ «Дельта Банк», про що позивач була повідомлена.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-