ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 14/13605.06.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали заявиПрокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі
Київської міської ради
проскасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»
від 30.01.2008 р.
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»
доПриватного виробничо-комерційного підприємства «Укрпостач»
провизнання договору дійсним та
визнання права власності
за участю представників
від прокуратури- не з'явились
від Київської міської ради- не з'явились
від ТОВ «Агротекс»- Мандзик П.І., Бондаренко О.В.
від ПВКП «Укрпостач»- не з'явились
В березні 2009 року Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся в господарський суд міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»від 30.01.2008 р. у справі № 152 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрпостач»про визнання дійсним Договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції та визнання права власності на автозаправну станцію.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. прокурору відновлено строк для звернення в суд із заявою, прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні, витребувано у постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»третейську справу.
Судом відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»про залучення до участі в справі у якості третьої особи Постійно діючий Третейський суд при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»за необґрунтованістю.
Відповідно до письмових пояснень Київська міська рада підтримує заяву прокурора та просить суд скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»від 30.01.2008 р.
Відповідно до письмових пояснень на заяву про скасування рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс»проти заяви заперечує з мотивів необґрунтованості та неправомірності пред'явлених вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р. розгляд заяви відкладався.
В судових засідання 15.05.2009 р. та 27.05.2009 р. оголошувались перерви.
Учасники судового процесу про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином.
В судових засіданнях представники прокуратури та Київської міської ради підтримали вимоги заяви.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс» проти заяви заперечили.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подану заяву, матеріали третейської справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
В січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс»звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрпостач», відповідно до якої з посиланням на третейську угоду від 14.01.2008 р. просило третейський суд:
- на підставі ст. 220 ЦК України визнати дійсним укладений між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Укрпостач»(продавець) та Колективним підприємством «Київське навчально-виробниче підприємство «Майстер»(покупець) договір № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м.;
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс»право власності на об'єкт нерухомого майна -автозаправну станцію, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., згідно технічного паспорту БТІ.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»від 30.01.2008 р. позов задоволено:
- на підставі ст. 220 ЦК України визнано дійсним договір № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м.;
- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс»право власності на об'єкт нерухомого майна -автозаправну станцію, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., згідно технічного паспорту БТІ;
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс»згідно ст. ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації, а Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна провести відповідні дії по реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна -автозаправну станцію, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., згідно технічного паспорту БТІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів»від 05.03.2009 р. № 1076-VI частину третю статті 51 доповнено пунктом 5, відповідно до якого рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у частині третій статті 51 Закону перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Суд враховує, що господарський суд відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 3-рн/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, прокурором Святошинського району міста Києва обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави.
В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор, з посиланням на ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», ст. 122 Земельного кодексу України, стверджує, що третейським судом визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»на об'єкт нерухомого майна площею 13,1 кв. м. із зазначенням розташування останнього на земельній ділянці площею 581,03 кв. м. без відповідних документів, що підтверджують факт розташування об'єкту на землі.
При цьому третейським судом не встановлено факт наявності у сторін документів на право власності чи користування земельною ділянкою, передбачених ст. ст. 124, 126 Земельного кодексу України. Відповідно до технічного паспорту БТІ площа спірного об'єкту складає саме 13,1 кв. м., однак доказів розміщення об'єкту на земельній ділянці площею 581,03 кв. м. сторонами у справі не надано.
Як посилається прокурор, внаслідок постановлення оспорюваного рішення порушено встановлений законом порядок набуття права власності на земельну ділянку, чим істотно порушуються інтереси держави. Питання про відведення, надання у користування і власність земельних ділянок відноситься до виключної компетенції відповідних рад, а в даному випадку Київської міської ради. Тому, справа категорії, яка прийнята до розгляду третейським судом, повинна розглядатись за участю Київської міської ради та не підвідомча третейським судам.
Відповідно до пунктів 6, 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»(в редакції на момент прийнятті рішення третейського суду) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
В силу ст. 1 Закону України «Про судоустрій»державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судоустрій»судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейський суд -це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди»до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»з посиланням на ст. 220 ЦК України визнано договір № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м. -дійсним та, у зв'язку з цим, визнано право власності на вказане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс».
Разом з тим, відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Таким чином, виходячи із згаданих положень чинного законодавства, питання щодо визнання договору дійсним в порядку ст. 220 ЦК України підлягає вирішенню саме «судом».
Тобто, судом загальної юрисдикції, до яких третейські суди не належать.
За таких обставин, справа про визнання дійсним договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м. -не підлягала розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств».
В цій частині третейська угода сторін від 14.01.2008 р. суперечить закону, а тому є нікчемною.
Також, Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс»згідно ст. ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації, а Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна провести відповідні дії по реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна -автозаправну станцію, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., згідно технічного паспорту БТІ.
Разом з тим, така позовна вимога в процесі розгляду справи третейським судом не заявлялась взагалі.
При цьому, третейським судом зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна провести відповідні дії по реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна -автозаправну станцію, що являє собою одноповерхову будівлю літ «А», площею 13,1 кв. м.., внутрішньою площею 9,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., згідно технічного паспорту БТІ.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»до створення єдиної системи органів реєстрації прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, повноваження Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна є тимчасово делегованими повноваженнями державного органу реєстрації прав, до створення єдиної системи цих органів.
За таких обставин, третейський суд фактично зобов'язав особу із делегованими повноваженнями державного органу здійснити певні дії не залучивши її до участі в справі взагалі, а також не прийнявши до уваги, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»(в редакції на момент прийнятті рішення третейського суду) третейські суди не вправі розглядати справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
З матеріалів справи слідує, що розгляд Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»справи № 152 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрпостач»був здійсненний згідно укладеної між цими сторонами третейської угоди від 14.01.2008 р.
Згідно з цією угодою сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 1-а, у зв'язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосується його виконання, порушення, припинення або дійсності (недійсності), підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді.
Також сторони передбачили, що виходячи з того, що вказаний спір може бути розглянутий третейським судом, розгляд справи про визнання дійсним договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. та про визнання права власності на нерухоме майно - операторську АЗС, яка розташована по вул. Пшеничній, 1-а, у Святошинському районі м. Києва, буде вирішуватися постійно діючим третейським судом при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»у складі колегії суддів: Головуючої суду Смирнової Ольги Володимирівни, судді Корнєєва Євгена Леонідовича, судді Пилипчука Володимира Володимировича.
Відповідно до акту приймання-передачі від 15.03.1999 р. до договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. та положень цього договору АЗС складається із операторської 10 кв. м., колонок заправних подвійних, ємності для зберігання палива.
Проте, фактично третейським судом визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс»право власності не на операторську АЗС, а на автозаправну станцію на земельній ділянці площею 581,03 кв. м.
Таким чином, спір в частині визнання права власності на автозаправну станцію на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»надати документи для державної реєстрації та зобов'язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна провести відповідні дії по реєстрації права власності на автозаправну станцію на земельній ділянці площею 581,03 кв. м., що був розглянутий третейським судом, не був предметом третейської угоди між сторонами.
При цьому, третейським судом фактично розглянуто питання щодо земельної ділянки без врахування того, що: виключно судом загальної юрисдикції вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України); надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України); питання про відведення, надання у користування і власність земельних ділянок відноситься до виключної компетенції відповідних рад (ст. 9 Земельного кодексу України).
Тому, слід прийняти до уваги доводи прокурора, що викладені ним в позовній заяві.
В силу п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Враховуючи наявність вищевказаних підстав рішення третейського суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, ст. ст. 1, 2, 5, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», приймаючи до уваги Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 04-5/639 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди», суд
Заяву Прокурора Святошинського району міста Києва задовольнити.
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»від 30.01.2008 р. у справі № 152 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс»до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрпостач» про визнання дійсним договору № 1203/АЗС від 12.03.1999 р. купівлі-продажу автозаправної станції та визнання права власності на автозаправну станцію -скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 09.06.2009 р.