ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 15/134
15.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"
про стягнення 3 419,17 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача -Зінченко М.О. (за дов. б/н від 06.04.2009)
від відповідача - не з'явилися
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСН" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (далі - відповідач) про стягнення 3 419,17 грн. (у тому числі 3 279,30 грн. -заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 27,98 -трьох процентів річних та 111,89 грн. - пені).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 порушено провадження у справі №15/134 та призначено розгляд справи на 18.03.2009.
16.03.2009 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізній термін, для надання можливості виконати вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі.
18.03.2009, до початку судового засідання, через канцелярію суду надійшла заява-клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, де відповідач зазначає, що не визнає позовних вимог, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що є результатом помилки у бухгалтерському обліку позивача та, виходячи з цього, не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з об'єктивною неможливістю явки у судове засідання 18.03.2009 повноважного представника відповідача та зазначає, що докази в обґрунтування своєї позиції по суті будуть надані відповідачем у судове засідання.
У судове засідання 18.03.2009 представники позивача та відповідача не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 розгляд справи відкладено на 15.04.2009.
У судове засідання 15.04.2009 відповідач в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача у день слухання справи до початку судового засідання через канцелярію суду не надходило.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Відповідно до усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "ГСН" відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" товар на загальну суму 3 583,83 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, позивач мав зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний був оплатити вартість отриманого ним товару.
Факт поставки товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковими накладними № ГР-0010440 від 10.10.2008 на суму 872,55 грн., № ГР-0011718 від 29.10.2008 на суму 1 627,92 грн. та № ГР-0011717 від 30.10.2008 на суму 1 083,36 грн. (належним чином засвідчені копії наявні у справі).
Однак за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково - на суму 513,62 грн.
Доказів зворотнього суду не надано.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 08.01.2009, у якій вимагав негайно виконати зобов'язання по розрахунку за поставлений товар на загальну суму 3 070,21 грн. та перерахувати суму заборгованості на поточний рахунок позивача. Зазначена претензія направлена на юридичну адресу відповідача 09.01.2009, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 09.01.2009 з відміткою поштової установи, належним чином засвідчена копія якого наявна у справі.
З урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України граничний строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за поставлений позивачем товар - 16.01.2009.
Проте відповідач залишив зазначену претензію без відповіді та задоволення.
Розрахунку за поставлений товар на суму 3 070,21 грн. відповідачем не здійснено.
Доказів зворотнього суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо сплати отриманого ним товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України.
Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача позивачем складає 3 070,21 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення вказаної суми боргу підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 209,09 грн. інфляційних нарахувань та 27,98 грн. 3% річних, що нараховані за період, починаючи з 12.10.2008, по 16.02.2009.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких відповідач повинен був виконати обов'язок щодо оплати отриманого ним товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 16.01.2009, інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню за період з 17.01.2009 по 16.02.2009 (дата, визначена позивачем самостійно).
За розрахунком суду за вказаний період розмір розмір інфляційних нарахувань за весь час прострочення оплати товару становить 46,05 грн., а розмір трьох процентів річних від простроченої суми -7,82 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 111,89 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.
Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, враховуючи, що сторонами не дотримано письмової форми вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.
На день винесення рішення сума основного боргу складає 3 070,21 грн., інфляційних нарахувань -46,05 грн., трьох процентів річних -7,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 93,17 грн. державного мита та 107,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСН" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 29; поштова адреса: 61026, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 190/1; банківські реквізити: р/р 26005013000433 в філії "Київська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195; код ЄДРПОУ 34482413), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСН" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 72; банківські реквізити: р/р 260082215 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 31495173) 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 21 коп. - основного боргу, 46 (сорок шість) грн. 05 коп. -інфляційних нарахувань, 7 (сім) грн. 82 коп. -трьох процентів річних, 93 (дев'яносто три) грн. 17 коп. - державного мита та 107 (сто сім) грн. 82 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСН" відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г. Хоменко