ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 15/717-14/13127.05.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи№ 15/717-14/131
за позовомДочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»
доДержавного комітету України з державного матеріального резерву
простягнення 1956510,19 грн.
за участю представників сторін
від позивача- Сидорець О.В.
від відповідача:- не з'явились
Дочірнє підприємство «Чортківм'ясопром»(надалі -ДП «Чортківм'ясопром») звернулось до господарського суду міста з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 1956510,19 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що між ДП «Чортківм'ясопром»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву був укладений договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 5/12 від 16.12.2001 р, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався відшкодовувати витрати позивача виходячи із рахунку узгодженому за кошторисом витрат за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті витрат позивача, понесених останнім у зв'язку із здійсненням відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, позивач був змушений за рахунок власних коштів здійснювати відповідальне зберігання матеріальних цінностей, а також їх відвантаження Державному підприємству «Укррезерв», в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування витрат, які були ним понесені.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 5, 19, 594, 943, 946, 947 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2008 р. (суддя Чеберяк П.П.) позовні вимоги ДП «Чортківм'ясопром»задоволено частково, вирішено стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ДП «Чортківм'ясопром»1973246,94 грн., з яких 1953593,19 грн. заборгованості, 19535,93 грн. державного мита і 117,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2009 р. рішення господарського суду міста Києва у справі № 15/717 від 09.10.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За відповідною резолюцією керівництва господарського суду міста Києва справу № 15/717 передано для нового розгляду судді Нарольському М.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2009 р. суддя прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі № 15/717-14/131 та призначив її до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін, яких зобов'язав виконати певні дії.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р., від 15.05.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судове засідання 27.05.2009 р. представник позивача з'явився, підтримав заявлені вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача, відповідно до якого позов не визнає посилаючись на те, що позивачем не додано до позову детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що кошти в сумі 1956510,19 грн. є саме витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи по суті та є докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи, то за таких обставин суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2001 року між ДП «Чортківм'ясопром»(зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (комітет) був укладений договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 5/12 (надалі -Договір), за умовами якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву (а саме: м'ясо яловичини заморожене у напівтушах 1 категорії ГОСТ 779-87) в кількості 1500 тонн без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно зі ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»встановлено, що суми витрат, які підлягають відшкодуванню повинні визначатися на кожний рік.
Згідно п. 2 Порядку відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532 Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору «Комітет»контролює умови зберігання, якісний та кількісний стан матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на площах відповідального «Зберігача»відшкодовує зберігачу витрати на утримання матеріальних цінностей державного резерву згідно з кошторисом витрат, який затверджується «Зберігачем»після попереднього погодження з «Комітетом». «Зберігач», в свою чергу приймає матеріальні цінності до державного резерву, що закладаються на відповідальне зберігання на його площі за якістю та кількісно у відповідності до інструкцій про приймання продукції виробниче - технічного призначення і товарів народного споживання, затверджених Державним арбітражем, та інструкції Державного резерву України ( П-6, П-7); надає «Комітет»один примірник приймального акту по формі Р-16 яким оформлюється факт закладання матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання; створює необхідні умови та забезпечує належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, протягом встановленого термін); самостійно проводить освіження та заміну матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, з одночасним поданням до «Комітету»акта про освіженим за формою Р-17; надолужує нестачі й втрати матеріальних цінностей державного резерву одноіменними матеріальними цінностями такої ж якості; щороку станом на 1 січня, подає звіт «Комітету»по формі № 1 та інформацію про інвентаризацію.
Розділом 4 Договору сторони узгодили порядок проведення розрахунків, зокрема, п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторони визначили, що вартість зберігання матеріальних цінностей визначається кошторисом витрат, який є невід'ємною частиною договору і який в разі обґрунтованої необхідності може змінюватись. Сторони домовились, що комітет проводить оплату витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей у відповідності з кошторисом витрат. У разі зміни кошторису витрат на утримання матеріальних цінностей, зберігач повинен надіслати комітету обґрунтування цих змін для пояснення.
Судом встановлено, що згідно з кошторисом витрат до Договору вартість зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме м'яса яловичини замороженого у напівтушах 1 категорії ГОСТ 779-87 складає 0,35 грн./тонна за добу.
Як вбачається з матеріалів справи, нарядами № 156 від 29.08.2003 р., № 169 від 03.09.2003 р., планом освіження матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України 31.01.2003 р., договором № юр-79/2002 від 08.11.2002 р., додатковою угодою -специфікацією № 139 від 26.08.2003 р., протоколом проведення конкурсу щодо реалізації м'яса яловичини 1 категорії № 167 від 22.08.2003 р. передбачено відвантаження відповідачем м'яса яловичини 1 категорії в кількості 1500 тонн.
Згідно з актами на виконання вищевказаних накладних № 156 від 29.08.2003 р., № 169 від 03.09.2003 р. позивачем відпущено з державного резерву відповідачеві м'яса яловичини 1 категорії в кількості 1300 тонн.
Відповідно до зведеного розрахунку усушки м'яса відповідача, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача, згідно з умовами договору за період з 01.01.2004 р. по 01.08.2008 р. нараховано усушки м'яса 12800,00 кг.
Враховуючи викладені обставини, станом на момент подання позовної заяви на відповідальному зберіганні у позивача залишилось м'яса у кількості 174,026 тонн.
Згідно умов Договору відповідач зобов'язувався відшкодовувати витрати позивача виходячи із рахунку узгодженому за кошторисом витрат (за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом проведення обліку зобов'язань за актами форми Р-16).
Кошторисом витрат до Договору про відповідальне зберігання № 5/12 від 16.12.2001 р. затверджено вартість зберігання матеріальних цінностей Позивачем у розмірі 0,35 грн./тон за добу.
Як вбачається з матеріалів справи починаючи з 18 червня 2004 року витрати по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву згідно п. п. 4.1-4.3 Договору відповідачем не відшкодовувались.
Посилання відповідача на неузгодженість з ним суми витрат, які підлягають відшкодуванню позивачеві за відповідальне зберігання матеріальних цінностей, не приймаються судом до уваги. В матеріалах справи місяться кошториси планових витрат на зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву за період 2004 - 2007 років, які направлялись позивачем на адресу відповідача та залишені останнім без відповіді та реагування.
Поряд з цим, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 1 від 13.07.2007 р. з вимогою погашення заборгованості на суму 1590065,85 грн., відповідь на яку позивач не отримав.
З метою встановлення фактичного розміру витрат, понесених ДП «Чортківм'ясопром»на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2004 р. по 01.08.2007 р. ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2008 р. (суддя Хоменко М.Г.) була призначена судово-бухгалтерська експертиза.
В матеріалах справи міститься висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1454/1609/1610 від 01.07.2008 р., відповідно до якого витрати ДП «Чортківм'ясопром»на збереження цінностей державного матеріального резерву за період з 01.01.2004 р. по 01.08.2007 р. документально підтверджуються на загальну суму 1953593,19 грн., що на 2917 грн. менше ніж заявлено в позовній заяві. Вказана розбіжність виникла внаслідок того, що в матеріалах справи відсутні документи щодо амортизаційних відрахувань від вартості складських приміщень, розміри яких вказуються в кошторисах фактичних витрат із зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву на ДП «Чортківм'ясопром».
Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказівки Постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2009 р. та ст. 111-12 ГПК України, досліджуючи матеріали та оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, зокрема: первинні документи, звіти позивача про фактичні витрати на зберігання, кошториси витрат, наряди, акти на виконання нарядів, акт перевірки КРУ № 29-43/56 від 28.11.2005 р., акт перевірки Західним контрольно-ревізійним відділом Державного комітету з державного матеріального резерву від 21.01.2005 р., акт перевірки відділом контрольно-ревізійної роботи ДП «Юрресурс»від 12.05.2006 р., товарно-транспортні накладні, приймаючи до уваги висновок судово-економічної експертизи, що позивачем фактично понесено витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2004 р. по 01.08.2007 р. на загальну суму 1953593,19 грн., які включають в себе витрати на оплату праці працівників, нарахування на заробітну плату, аміак, матеріали на полети, витрати на оплату охорони, нарахування на заробітну плату охорони, електроенергії.
Також, оцінюючи висновок експертизи в порядку ст. 43 ГПК України суд вбачає дотримання судовим експертом при її проведенні вимог чинного законодавства, в тому числі Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2002 р. № 532.
Витрати позивача на амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень в розмірі 2917 грн., які зазначаються в кошторисах фактичних витрат із зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву на ДП «Чортківм'ясопром»затверджених директором ДП «Чортківм'ясопром»Хованець І.С. від 03.01.2005 р., від 17.01.2006 р., від 11.01.2007 р., від 02.08.2007 р. не підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми витрат, понесених на амортизаційні відрахування в розмірі 2917 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву документально підтверджується на суму 1953593,19 грн., грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, вимоги ДП «Чортківм'ясопром»підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1953593,19 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»(48500, Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Копичинецька, 124, код ЄДРПОУ 31104709) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1953593 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 19 коп. заборгованості, 19535 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 93 коп. державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 10.06.2009 р.