ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 7/169
27.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Лан - Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл партнерс Україна"
про стягнення 38416,08 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Хромей В.В. -довіреність №14 від 31.07.2008;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл партнерс Україна" про стягнення 38146,08 грн.
Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39782,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 621/07-П від 16.11.2007 р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 35483,90 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь позивача 35483,90 грн. - боргу, 1561,30 грн. -індексу інфляції, 1684,47 грн. -пені, 210,56 грн. -3 % річних, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 842,24 грн.
Ухвалою від 02.03.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.03.2009 р.
16.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 26.03.2009 р.
26.03.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 27.04.2009 р.
27.04.2009 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
27.04.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
16.11.2007 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 621/07-П (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1.), сторони погодили, що позивач постачає і передає у власність відповідачеві, а відповідач приймає та оплачує товари, згідно з умовами даного договору.
16.11.2007 р. між позивачем та відповідачем підписаний протокол розбіжностей до договору поставки № 621/07-П.
На виконання умов договору, позивачем 09.12.2008р. та 15.12.2008р. поставлявся відповідачу товар, що підтверджується двосторонніми видатковими накладними. Розрахунком коригування кількісних і вартісних показників, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, всього на загальну суму 44572,63 грн.
Відповідно до п. 4.1. Протоколу розбіжностей до Договору покупець здійснює оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 35483,90 грн..
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.
Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35483,90 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 210,56 грн., пеню у розмірі 1684,47 грн., індекс інфляції у розмірі 1561,30 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 842,24 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 7.5 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.1 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.
Суд погоджується з розрахунком позивача суми 3% річних, пені, індексу інфляції, який зроблений з урахуванням дати поставки товару та дати порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати товару по кожній накладній окремо та визнає його обгрунтованим.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості у розмірі 210,56 грн., втрат від інфляції у розмірі 1561,30 грн., пені у розмірі 1684,47 грн. підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 824,24 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл партнерс Україна" (м. Київ, вул. Кибальчича, 2-А, код 35207265) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна" (04116, м. Київ, вул. Довнар - Запольського, 5, код ЄДРПОУ 30384724) суму основного боргу у розмірі 35483 (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 210 (двісті десять) грн. 56 коп., втрати від інфляції у розмірі 1561 (одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 30 коп., пеню у розмірі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп., державне мито у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) грн. 82 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 50 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: