ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/148
11.06.09
За позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр»
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
1) товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»
2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович
Про визнання виконавчого напису нотаріуса № 3120 від 26.12.2008 р. таким, що не підлягає виконанню
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від позивача Дмітрішин Д.М. (за дов.)
Від відповідача Ткаченко О.П. (за дов.)
Від третьої особи-1 Лисенко А.П. (за дов.)
Від третьої особи-2 не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»до товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр»про визнання виконавчого напису нотаріуса № 3120 від 26.12.2008 р. таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис № 3120, згідно з яким на підставі протесту векселя в неоплаті, вчиненого 03.12.2008 р. державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявським Ю.В., запропоновано стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр»суму векселя в розмірі 85752 грн. Позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса № 3120 від 26.12.2008 р. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що у відповідача не виникло право примусового стягнення боргу, а виконавчий напис вчинено з порушення норм законодавства.
Ухвалою суду від 27.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/148, призначено розгляд останньої на 30.03.2009 р. та залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова Олександра Євгеновича.
Представники позивача, відповідача та третьої особи-2 на виклик суду не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи було відкладено на 16.04.2009 р..
Оскільки зазначене судове засідання не відбулося, розгляд справи було призначено на 13.05.2009 р..
Відповідач у наданому відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що виконавчий напис вчинено у визначені законодавством строки, а позивач, як аваліст по векселю, несе солідарне зобов'язання перед держателем. Вважаючи вимоги векселедержателя безспірними, а позивача зобов'язаним сплатити вексельну суму, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, Господарський суд міста Києва встановив:
14.03.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»емітувало простий вексель серії АА № 1005380 на суму 85752 грн., який був авальований акціонерним банком «Банк регіонального розвитку».
Строком платежу за векселем визначено 01.12.2008 р..
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»законодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та з Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Стаття 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлює, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.
Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Простий вексель серії АА № 1005380 на суму 85752 грн. містить усі вищевказані реквізити, повністю відповідає встановленим Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі вимогам, що дозволяє розглядати даний вексель як цінний папір, який має вексельну силу. Даний факт визнається та не оспорюється жодною зі сторін.
Статтею 78 Уніфікованого закону передбачено, що прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23 Уніфікованого закону, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.
02.12.2008 р. відповідач пред'явив до векселедавця товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»вимоги про оплату простого векселя серії АА № 1005380 на суму 85752 грн.
Векселедержатель платежу не отримав, мотиви відмови боржником зазначені не були.
03.12.2008 р. державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявським Ю.В. був вчинений протест в неплатежі емітованого товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»простого векселя від 14.03.2008 р. серії АА № 1005380 та складений Акт про протест векселя про неоплату від 03.12.2008 р., реєстровий № 1-5775.
Згідно зі ст. 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.
Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.
Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.
Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 р. № 3425, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Вимогами статті 70 Уніфікованого закону, визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.
26.12.2008 р. відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова Олександра Євгеновича з заявою вчинити виконавчий напис на опротестованому векселю з аваліста по векселю.
26.12.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Олександром Євгеновичем вчинений виконавчий напис №3120, згідно з яким на підставі протесту векселя про неоплату, вчиненого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявським Ю.В. 03.12.2008 р., запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача плату у розмірі 85752 грн.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р..
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р., заборгованість стягується за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку; для одержання виконавчого напису нотаріуса подаються оригінал опротестованого векселя і акт про протест векселя.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р..
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., не містить заборони для вчинення виконавчого напису на опротестованому векселі не пред'явленому до оплати авалісту.
Також не передбачено вказаної заборони Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 16.12.2002 р. № 508. Зокрема, в силу п. 4.9 даного Положення, банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем зокрема, якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено.
Отже, даною нормою передбачені підстави виникнення у банку зобов'язання щодо платити авальованим ним векселя - відмова платника, і дана норма не встановлює процедуру (механізм) стягнення коштів.
Таким чином, судом встановлено, що нотаріус правомірно вчинив виконавчий напис про стягнення з аваліста суми векселя 85752 грн.
Твердження позивача про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за № 20/5, також не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 п. 23 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за № 20/5, виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису до підпису нотаріуса і проставлення печатки.
На виконавчому написі нотаріусом було здійснено виправлення, а саме: кульковою ручкою назву «відкрите акціонерне товариство»було виправлено на «акціонерний банк». Оскільки застереження неможливо було зробити до підпису нотаріусу з технічних причин (відсутність місця), застереження було зроблено в кінці виконавчого напису, що, в свою чергу, не може мати наслідком визнання його (виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун