Справа №333/9775/13-ц Пр.2/333/555/14
28 квітня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді Наумової І.Й.,
при секретарі Кунець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частку квартири, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визначення порядку користування житловим приміщенням та вселенням до квартири, -
В грудні 2013 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. До початку слухання справи позовні вимоги були уточнені. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 06.09.1997 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. Рішенням Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2011 року шлюб з ОСОБА_2 було розірвано. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з відповідачем. Під час спільного проживання у шлюбі вони з відповідачем у 2007 році придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. З його згоди, усіма питаннями, пов'язаними з оформленням необхідних документів для придбання зазначеної квартири, особисто займалася відповідач. Так, у листопаді 2006 році вона уклала із АБ «Металург» кредитний договір на придбання житла у ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат». За цим договором Банк надав гроші в сумі 28673,00 доларів США строком на 249 місяців, тобто до листопаду 2026 року включно. Далі, у березні 2007 року ВАТ «ЗМБК» передало їм зазначену квартиру. У червні 2007 року відповідач оформила на себе свідоцтво про право власності на нерухомо житло та технічний паспорт на зазначену, придбану у шлюбі, квартиру. У липні 2007 року відповідач уклала із АБ «Металург» іпотечний договір для забезпечення виконання усіх зобов'язань за раніше укладеним кредитним договором у листопаді 2006 року. Предметом договору виступала квартира. Позивач зазначає, що весь цей час він працював на різних роботах для того, щоб своєчасно сплачувати гроші Банку. У зв'язку з високими відсотками за кредитним договором, вони з відповідачем вирішили погасити кредит передчасно, що ними було і зроблено у квітні 2008 року. Гроші для цього їм позичив його знайомий ОСОБА_5, а також дала його мати ОСОБА_6 зі своїх особистих збережень, та потім восени 2008 році для допомоги їх сім'ї в частковому поверненні боргу ОСОБА_5, вона взяла гроші у кредит у КБ «Дельта». Дійсна ринкова вартість спірної квартири на час розгляду справи в суді складає 330683,00 грн. Також, за час спільного проживання, ними було придбано автомобілі: «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який придбано у 2005 році, дійсна ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суді складає 38755,08 грн.; автомобіль «СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, який придбано у 2009 році, дійсна ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суді складає 116780,00 грн. Також у шлюбі з відповідачем було придбане ще й торгівельні металеві кіоски НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, загальною площею 3х6=18,0 м2, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Севастопільска-Залізодорожна, на території речового ринку «Анголенко», ряд А (жд). Дійсна ринкова вартість котрих на час розгляду справи у суді складає 12782,00 грн. А всього ними було придбано майна за час шлюбу на загальну суму - 499000,08 грн. Відповідно до рівності часток у спільному сумісному майні подружжя, позивач вважає, що необхідно провести поділ майна наступним чином: визнати, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; розділити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, припинивши право власності в цілому на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; визнати право сумісної власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та визнати право сумісної власності на іншу ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Поділити в натурі майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши позивачу торгівельні металеві кіоски НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, загальною площею 3х6=18,0 м2, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Севастопільска-Залізодорожна, на території речового ринку «Анголенко», ряд А (жд), припинивши право власності в цілому на зазначені металеві кіоски за ОСОБА_2; виділити ОСОБА_1 автомобіль «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1; виділити ОСОБА_2 автомобіль СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32621, 46 грн. в якості компенсації різниці вартості виділеного їй в користування майна, вказав на розрахунок компенсації, згідно якого всього ними було придбано майна за час шлюбу на загальну суму 499000,08 грн., ? частка кожного із подружжя в грошовому еквіваленті повинна складати - 249500,04 грн. (4999000,08 : 2 = 249500,04), але виділене в користування майно ОСОБА_2 перевищує саме на 32621,46 грн. ніж виділене в користування майно ОСОБА_1, оскільки при розподілі майна позивачу запропоновано виділити майно на загальну суму 216878,58 грн., а відповідачу - на загальну суму 282121,50 грн. (282121,50 - 249500,04 = 32621,46), стягнути з ОСОБА_2 на його користь усі судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи. Також в своєму позові позивач зазначив, що відповідач чине йому перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Вона замінила замки на вхідних дверях квартири та не бажає, щоб він мешкав разом з нею в їх спільно придбаній у шлюбі квартирі. Спірна квартира складається з двох кімнат, площею 13,2 кв.м. (у технічному паспорті зазначена під №1) та 16,8 кв.м. (у технічному паспорті зазначена під №2) з лоджією площею 1,79 кв.м. Сторони по справі - члени колишньої сім'ї, спільного господарства не ведуть, кімнати, площа якої відповідала б часткам співвласників, немає. Зважаючи на розташування кімнат, позивач вважає найбільш прийнятним порядок користування, за яким йому необхідно виділити у користування кімнату №1, а відповідачу кімнату №2 з лоджією площею 1,79 кв.м., коридор, ванну кімнату та кухню залишити у спільному користуванні співвласників квартири, оскільки після припинення ними сімейних відносин та розірвання шлюбу, відповідач у добровільному порядку розподілити майно не бажає, позбавляє його можливості вселитися в їх спільну сумісну квартиру, чим порушує його права володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд своєю часткою квартири. Тому за захистом своїх порушених прав та законних інтересів він вимушений звертатися до суду.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні, проти заочного розгляду не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була своєчасно належним чином повідомлена. Причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань до суду від неї не надходило. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, та на підставі ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивача, його представника та свідків, дослідивши інші докази, які є у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження І-ЖС № 026415, виданим відділом РАЦС Пологівського району Запорізької області від 06.09.1997р., актовий запис № 152 (а.с. 11).
Рішенням Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.04.2011 року по цивільній справі № 2-2299/11 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з відповідачем (а.с. 12,13).
За час перебування у шлюбі сторонами спільно велось господарство, була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 за кошти, взяті у кредит у АБ «Металург», що повністю підтверджується, кредитним договором № 606200000152 від 14 листопада 2006 року, укладеним між АБ «Металург» та ОСОБА_2 на придбання житла у ВАТ «Запорізький домобудівний комбінат». За цим договором Банк надав гроші в сумі 28673,00 доларів США строком на 249 місяців, тобто до 11 листопаду 2026 року включно. Згідно п.1.3. кредитного договору № 606200000152 від 14 листопада 2006 року, забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за цим договором є порука ВАТ «ЗДБК», що укладена між останнім та Банком та порука ОСОБА_1, укладена між останнім та Банком (а.с. 19 - 20).
19 березня 2007 року ВАТ «ЗМБК» передало ОСОБА_2 зазначену квартиру (а.с. 18).
Зазначена квартира, яка придбана у шлюбі, оформлена на ОСОБА_2 шляхом видачи управлінням житлового господарства Запорізької міської ради на її ім'я свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.05.2007 року, яке зареєстровано в електронному Реєстрі права власності на нерухоме майно 12.06.2007 року (а.с. 23 - 26, 87-88).
17 липня 2007 року ОСОБА_2 уклала із АБ «Металург» іпотечний договір № 9062000001503 для забезпечення виконання усіх зобов'язань за раніше укладеним кредитним договором від 14 листопаду 2006 року. Предметом договору виступала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).
Також за час сумісного життя у шлюбі сторонами ще й було придбано наступне майно: автомобілі «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який придбано у 2005 році, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, дійсна ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суду складає 38755,08 грн., та автомобіль «СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, який придбано у 2009 році, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, дійсна ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суду складає 116780,00 грн.
Згідно матеріалів справи, за договорами № 389, 390, 391 від 03.05.2006 року, актами та пояснювальними записками до них, відповідачу ОСОБА_2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Речовий ринок «Анголенко» надано торгові місця НОМЕР_5, НОМЕР_6,НОМЕР_7 для організації торгівлі товарами широкого вжитку (а.с.148-162).
Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Відповідно до вимог ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
В судовому засіданні позивач та допитані свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, кожен окремо підтвердили усі обставини, викладені у позові, крім того звернули увагу суду на те, що до теперішнього часу відповідачем ОСОБА_2 створені перешкоди для позивача ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заміни замків у зв'язку з не бажанням сумісного мешкання з позивачем у спірній квартирі.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Суд погоджується із запропонованим позивачем порядком користування спірною квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, інших пропозицій з боку позивача з цього приводу до суду не надходило.
Що стосується позовних вимог щодо поділу торгівельних металевих кіосків НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, загальною площею 3х6=18,0 м2, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Севастопільска-Залізодорожня, суд приходить до висновку, що дані кіоски не підлягають поділу, оскільки відповідач не є власником зазначених кіосків, а лише використовує їх за договорами для організації торгівлі та строк функціонування даних кіосків зазначений «на період функціонування речового ринку».
Також враховуючи, що в користуванні позивача знаходиться автомобіль «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, а відповідач користується автомобілем «СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, суд вважає за необхідне виділити сторонам автомобілі, які знаходяться в їх користуванні і залишити за ними право власності.
Згідно ст.70 Сімейного Кодексу України при поділі майна подружжя має рівні частки.
Таким чином, судом встановлено, що спільною сумісною власністю подружжя є автомобілі «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суду складає 38755,08 грн. (а.с.94-97), та автомобіль «СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, ринкова вартість котрого на час розгляду справи в суду складає 116780,00 грн. (а.с.99) частки подружжя на ці автомобілі є рівними.
Суд вважає, що оскільки частки подружжя є рівними, то з ОСОБА_2 належить стягнути компенсацію вартості 1/2 частини різниці вартості автомобіля. Оскільки ОСОБА_1 просить виділити йому автомобіль вартістю 38755,08 грн., а ОСОБА_2 автомобіль вартістю 116780,00 грн..
Таким чином, вартість автомобіля «РЕНО Мастер» менше на 78024, 92 грн. більше вартості автомобіля «СЕАТ Толедо» (116780,00 - 38755,08 = 78024, 92 ; 78024, 92 : 1/2= 39012,46) грн., тобто сума 39012,46 грн. повинна бути стягнута з ОСОБА_2 у якості компенсації різниці вартості автомобілів.
Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданою згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що згідно позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача в якості компенсації різниці вартості виділеного їй в користування майна у розмірі 32621, 46 грн., керуючись вимогами статей 10 і 11 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 повинна бути стягнута у якості компенсації різниці вартості автомобілів у розмірі заявлених позовних вимог 32621, 46 грн..
На даний момент шлюб між сторонами розірвано, мирової угоди по справі не досягнуто.
Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Враховуючи, що позивачем частково сплачено судовий збір у розмірі 229,40 грн., з позивача на користь держави підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 1939,38 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно матеріалів справи, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за проведення оцінки майна - квартири та автомобілів, у розмірі 610 грн., які підтверджуються квитанціями (а.с.186-187).
Керуючись ст. 63, 70,71,Сімейного Кодексу України, ст. ст. 16, 317, 321, ЦК України, ст.ст. 10,11,88, 213-218,223, 224 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ? частку квартири, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визначення порядку користування житловим приміщенням та вселенням до квартири, - задовольнити частково.
Визнати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Розділити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, припинивши право власності в цілому на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Визнати право власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та визнати право власності на іншу ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні його ? часткою квартири за адресою: АДРЕСА_1, у спільному сумісному майні сторін, шляхом вселення його до квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визначення порядку користування цією квартирою, виділивши ОСОБА_1 у користування кімнату, площею 13,2 кв.м., котра у технічному паспорті зазначена під №1, а ОСОБА_2 виділити в користування кімнату 16,8 кв.м., яка у технічному паспорті зазначена під №2 з лоджією площею 1,79 кв.м., а коридор, ванну кімнату та кухню залишити у спільному користуванні співвласників квартири.
Поділити в натурі майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя:
- виділити ОСОБА_1 автомобіль «РЕНО Мастер», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1.
- виділити ОСОБА_2 автомобіль СЕАТ Толедо» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 кошти в сумі 32621, 46 грн. в якості компенсації різниці вартості автомобілів.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 сплачені судові витрати у розмірі 839,40 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену суму судового збору у розмірі 1939, 38 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного
суду м.Запоріжжя І.Й. Наумова