ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 25/524
10.06.09
За позовом
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пустомитівському районі Львівської області
до
третя особа -
Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Сабодаш Андрій Петрович
про
відшкодування в порядку регресу страхових виплат
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники
від позивача -
Кошевий А.Л. (довіреність № б\н від 09.01.2009);
від відповідача:
від третьої особи -
Ганченко М.О. (довіреність № 3211 від 26.12.2008);
Мариняко О.О. (довіреність № 3216 від 26.12.2008);
не з'явився.
У листопаді 2008 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пустомитівському районі Львівської області (далі -Відділення або позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -Дочірня компанія або відповідач) про відшкодування страхових виплат, проведених потерпілому внаслідок нещасного випадку в розмірі 101 013,23 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що власником джерела підвищеної небезпеки, є Дочірня компанія, з якою водій Сабодаш А.П., що керував джерелом підвищеної небезпеки на час скоєння протиправних дій, внаслідок яких було завдано шкоду потерпілому Шибунько В.С., перебував у трудових відносинах, тому Дочірня компанія має відшкодувати Відділенню витрачені страхові виплати, проведені з 01.12.2005 до 01.11.2008 потерпілому Шибунько В.С. внаслідок нещасного випадку в порядку регресу.
У ході розгляду справи Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на суму 11 143,26 грн. (загальна сума позову склала 112 156,49 грн.), мотивуючи заяву про збільшення позовних вимог проведеними щомісячними страховими виплатами потерпілому Шибунько В.С. в період з листопада 2008 року до березеня 2009 року.
Ухвалою від 11.02.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Сабодаша Андрія Петровича (далі -Третя особа).
Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав письмовий відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, проти позову заперечував з підстав недоведеності позивачем факту одержання страхових виплат потерпілим Шибунько В.С. Крім того на думку відповідача сума в розмірі 30 327,00 грн. як відшкодування витрат позивача понесених на закупівлю інваліду автомобіля марки «Славута»не відноситься до страхових виплат та не є шкодою в розумінні глави 82 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У ході розгляду справи представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі, винести ухвалу про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи громадянина Шибунько В.С. на предмет визначення ступеня (проценту) втрати ним професійної працездатності та придатності до керування автотранспортними засобами.
Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував з тих підстав, що, на його думку, відповідач штучно затягує розгляд справи.
Розглянувши дане клопотання та заслухавши думки сторін, суд на підставі статей 86 ГПК України відмовив у його задоволенні у зв'язку із наступним.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Представник відповідача не надав суду належних доказів, які доводять обґрунтованість сумнівів відповідача у правильності та обґрунтованості висновків зроблених Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи (травматологічна МСЕК, обласна МСЕК) та викладених ними у довідці вих. № 378 від 21.09.2004р. про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, виписці з акту огляду про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги вих. № 291 від 06.09.2005, а також довідках № б\н від 13.11.2007 та № 785 від 13.11.2007 із акту огляду МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення транспортними засобами з ручним керуванням.
За таких умов, припущення факту необґрунтованості та неправильності висновків викладених у вищезазначених документах не є підставою для задоволення заявленого клопотання представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2008 порушено провадження у справі № 25/524 (суддя Морозов С.М.). Відповідно до розпорядження заступника голови Господарського суду м. Києва № 1 від 19.01.2009 справу № 25/524 передано судді Сташківу Р.Б., у зв'язку з тим, що у судді Морозова С.М. закінчились повноваження судді. Ухвалою суду від 21.01.2009 справу прийнято до провадження.
Розгляд справи відкладався. У судових засіданнях 30.03.2009, 18.05.2009 оголошувались перерви до 22.04.2009, 10.06.2009 відповідно. За спільним клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено на більш тривалий ніж передбачено частиною 1 статті 69 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.04.2004 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-32213 (державний номер 38-14 ХМР), що належить Красилівському лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів Філії управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», під керуванням Сабадаша А.П., та автомобіля ВАЗ-21120 (державний номер 227-77 ТА), що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Скломашсервіс-Гласмашиненбау Львів», під керуванням Шибунько В.С.
Відповідно до Акта розслідування нещасного випадку, що стався 28.04.2004 за формою Н-5 (а.с. 10) водій Сабадаш А.П., не справившись з керуванням автомобіля мод. ГАЗ 32213 державний номер 38-14 ХМР, який належить ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», виїхав на зустрічну смугу руху, порушивши при цьому пункти 13.3 та 12.1 «Правил дорожнього руху». Водій Шибунько В.С. відповідно до довідки Обласного центру травматологічна МСЕК № 291 від 06.09.2005 (а.с.7) втратив 50% професійної працездатності з присвоєнням ІІІ групи трудового каліцтва.
Постановою Відділення від 25.10.2005 № 188 про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві, Шибунько В.С. була призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1473,37 грн. Зазначена сума виплачувалась позивачем потерпілому з 01.12.2005 до 01.03.2006, що підтверджується платіжними дорученнями.
Постановою Відділення від 22.03.2006 № 188/265 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2006 Шибунько В.С., потерпілому була призначена перерахована щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1772,46 грн. Зазначена сума виплачувалась позивачем потерпілому з 01.03.2006 до 01.03.2007, що підтверджується платіжними дорученнями.
Постановою Відділення від 20.03.2007 № 188/354 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2007 Шибунько В.С., потерпілому була призначена перерахована щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2096,82 грн. Зазначена сума виплачувалась позивачем потерпілому з 01.03.2007 до 01.03.2008, що підтверджується платіжними дорученнями.
Постановою Відділення від 09.04.2008 № 1323/188/188/2 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2008, Шибунько В.С. була призначена перерахована щомісячна грошова сума (вид виплати 410, КЕКВ 1343.05) в розмірі 2358,93 грн. Зазначена сума виплачувалась позивачем потерпілому з 01.03.2008 до 01.03.2009, що підтверджується платіжними дорученнями.
Постановою Відділення від 14.09.2007 № 188/484 про індексацію щомісячної страхової виплати потерпілого Шибунько В.С. було проведено індексацію щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) за вересень 2007 року на суму 17,05 грн.
Постановою Відділення від 22.12.2007 № 188/665 про індексацію щомісячної страхової виплати потерпілого Шибунько В.С. було проведено індексацію щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) за листопад 2007 року на суму 29,59 грн.
Постановою Відділення від 12.12.2007 № 188/694 про індексацію щомісячної страхової виплати потерпілого Шибунько В.С. було проведено індексацію щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) за грудень 2007 року на суму 42,33 грн.
Постановою Відділення від 18.01.2008 № 188/12 про індексацію щомісячної страхової виплати потерпілого Шибунько В.С. було проведено індексацію щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) за січень 2008 року на суму 59,69 грн.
Постановою Відділення від 28.02.2008 № 1323/188/1 про індексацію щомісячної страхової виплати потерпілого Шибунько В.С. було проведено індексацію щомісячної страхової виплати, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) за лютий 2008 року на суму 70,97 грн.
Крім того, згідно наказу Управління виконавчої дирекції ФСНВ України у Львівській області № 319 від 14.10.2008 «Про видачу автомобілів інвалідам внаслідок трудового каліцтва»потерпілому Шибунько В.С. надано автомобіль «Славута»ЗАЗ 110377-40 вартістю 30 327 грн.
Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про відшкодування у порядку регресу страхових виплат, проведених потерпілому внаслідок нещасного випадку, позивач зазначає, що він отримав право на таке відшкодування відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, на підставі положень статті 1191 ЦК України.
Проте суд з таким висновком позивача погодитись не може виходячи з нижчевикладеного.
Так, згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Разом з тим правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди не передбачено.
Зазначений висновок ґрунтується на комплексному аналізі положень статтей 512, 993, 999 ЦК України, положень Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон).
Зазначені Закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Відповідно до статей 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Основами також передбачено право страховика припинити виплати і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням застрахованій особі з підстав, зазначених у статті 27 цього Закону, та право неналежного страховика, яким здійснено виплати застрахованій особі, звернутися до належного страховика з вимогою про відшкодування понесених ним витрат.
Преамбулою Закону передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Статтею 5 Закону визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Згідно із частинами 4, 5 статті 6 Закону суб'єктом страхування є страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Таким чином, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов'язковим особистим страхуванням.
Ні Основи, ні Закон, ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Крім того, задоволення таких вимог означало б заміну сторін у зобов'язанні, в якому права застрахованої особи на отримання відшкодування перейшли б до страховика, у той час як відповідно до статті 515 ЦК України не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Оскільки сфера дії Закону поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров'ю застрахованої особи, то до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування.
З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 993, 999 ЦК України, Закону та Основ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховик за обов'язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд України у своїх рішенні від 08.04.2009 та ухвалі від 20.05.2009 (справа № 6-2985св09).
Відтак, підстави для задоволення позову у суду відсутні.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 10.06.2009