Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
26.05.2009
Справа №2-7/1538.1-2009
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Артеменко Валентини Миколаївни (97524, Сімферопольський район, с. Верхньокурганне, вул. Ювілейна, 10)
До відповідачів: 1) Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району (м. Сімферополь, вул. Ракетна, 34); 2) Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради (97546, Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Радянська, 30)
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (95021, м. Сімферополь, вул. Залеська, 12)
За участю прокуратури Автономної республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21)
Про визнання права власності.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідачів: 1) Клюєва О. Л., предст., дов. від 10.02.2009 р.; 2) Чернишов М.А. - представ.. № 337 від 02.04.2009р.
Від третьої особи - Шишова І.В. - представ., дов. № 7 від 01.09.2008 р.; Конюшенко І. О., предст., дов. №7/1-2283 від 14.05.2009 р.
Від прокуратури - не з'явився
Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності Артеменко Валентина Миколаївна звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування «Три товариші» та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування «Три товариші» загальною площею 0,0230 га по вул. Леніна в смт. Миколаївка. Крім того, позивач просить суд зобов'язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням у цій справі зареєструвати за СПД Артеменко Валентиною Миколаївною право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування «Три товариші» та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування «Три товариші» загальною площею 0,0230 га по вул. Леніна в смт. Миколаївка.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу АЕР №558651 від 18.03.2002 р. Суб'єктом підприємницької діяльності Артеменко Валентиною Миколаївною був придбаний недобудований пункт громадського харчування «Три товариші» з літнім майданчиком, готовністю 82,8%. Позивач зазначив, що в подальшому ним було закінчено будівництво пункту громадського харчування, але відповідач ухиляється від реєстрації права власності, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою ГС АР Крим від 12.06.2008 р. відповідач у справі - Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, був замінений на належного - Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району.
Рішенням ГС АР Крим від 08.09.2008 р. позов був задоволений в повному обсязі. Судом визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності Артеменко Валентиною Миколаївною право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування “Три друга” - комплекс, який складається з: кухонного блоку розміром 5,45 Х 12,0 кв. м. та критого майданчика на бетонній основі розміром 12,0 Х 12,65 кв. м., а саме: літ. А (№ 1 кухня - 38,4 кв. м., № 2 санвузол -1,9 кв. м., № 3 кімната -3,0 кв. м., № 4 підсобне приміщення -8,4 кв. м., № 6 літній майданчик -151,8 кв. м. - відповідно до експертного висновку № 31-0626 від 20.07.2008 року “УкравтоТЕХекспертизи”), що знаходиться на земельній ділянці 0,0230 га за адресою: вул. Леніна, смт. Миколаївка, Сімферопольський район АРК. Зобов'язано Бюро реєстрації та технічної інвентаризації Сімферопольського району протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по цій справі зареєструвати нерухоме майно - пункт громадського харчування “Три друга” - комплекс, який складається з: кухонного блоку розміром 5,45 Х 12,0 кв. м. та критого майданчика на бетонній основі розміром 12,0 Х 12,65 кв. м , а саме: літ. А (№ 1 кухня -38,4 кв. м., № 2 санвузол -1,9 кв. м., № 3 кімната -3,0 кв. ., № 4 підсобне приміщення -8,4 кв. м., № 6 літній майданчик -151,8 кв. м. - відповідно до експертного висновку № 31-0626 від 20.07.2008 року “УкравтоТЕХекспертизи”), що знаходиться на земельній ділянці 0,0230 га за адресою: вул. Леніна, смт. Миколаївка, Сімферопольський район АРК.
На вказане судове рішення Прокуратурою АР Крим було внесено касаційне подання до Вищого господарського суду України, за результатом розгляду якого постановою ВГСУ від 04.03.2009 р. рішення ГС АР Крим від 08.09.2008 р. було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/1538.1-2009 та ухвалою від 25.03.2009 р. була прийнята до свого провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості іншого відповідача був залучений Виконавчий комітет Миколаївської селищної ради, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району проти позову заперечувало з тих підстав, що спірне нерухоме майно є незакінченим будівництвом об'єктом та не прийнято у встановленому порядку в експлуатацію, у зв'язку з чим право власності на це майно не може бути оформлено. Крім того, позивач посилається на те, що Суб'єкт підприємницької діяльності Артеменко Валентина Миколаївна не зверталася до Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району з заявою про реєстрацію права власності та не надавала відповідні документи.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим проти позову заперечувала з тих підстав, що дозвіл на виконання будівельних робіт Інспекцією не видавався, у зв'язку з чим будівництво вважається самочинним. Крім того, третя особа посилається на те, що спірний об'єкт нерухомості до теперішнього часу не прийнятий в експлуатацію.
15.04.2009 р. до ГС АР Крим від Суб'єкта підприємницької діяльності Артеменко Валентини Миколаївни надійшла заява про уточнення вимог, згідно якої позивач просить суд:
- визнати за СПД Артеменко В. М. право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування «Три друга» та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування «Три друга» загальною площею 0,0230 га по вул. Леніна в смт. Миколаївка;
- зобов'язати Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням у цій справі зареєструвати за СПД Артеменко Валентиною Миколаївною право власності на нерухоме майно - пункт громадського харчування «Три друга» та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування «Три друга» загальною площею 0,0230 га по вул. Леніна в смт. Миколаївка.
У судове засідання представники позивача та прокуратури у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, суд
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2002 р. між Сидоренко Ніною Миколаївною (яка діє від імені Рустемова Ібрагима Нируйовича, Продавець) та Артеменко Валентиною Миколаївною (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким Покупець придбав у власність незакінчений будівництвом пункт громадського харчування «Три друга» з виконаними будівельними роботами на 82,8%, який розташований за адресою: смт. Миколаївка Сімферопольського району АР Крим, вул. Леніна.
Звертаючись до суду з цим позовом, Суб'єкт підприємницької діяльності Артеменко Валентина Миколаївна посилається на те, що ним за власні кошти було завершено будівництво пункту громадського харчування, але Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району відмовляється від оформлення права власності не спірну нерухомість.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
У той же час, матеріали справи свідчать, що спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.
Так, ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Причому частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Вказане положення кореспондується зі статтею 95 Земельного кодексу України, якою передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Позивач зазначає, що спірне нерухоме майна розташоване на земельній ділянці, якою Суб'єкт підприємницької діяльності Артеменко Валентина Миколаївна користується на підставі договорів оренди від 20.09.2003 р., 30.09.2002 р., 12.03.2005 р.
Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що 17.03.2005 р. між Миколаївською селищною радою та Суб'єктом підприємницької діяльності Артеменко Валентиною Миколаївною був укладений договір оренди землі, за яким позивачеві в строкове платне користування була передана земельна ділянка загальною площею 230,00 кв. м. по вул. Леніна в смт. Миколаївка для розміщення кафе з літнім майданчиком.
Однак, в пункті 3.1 цього Договору передбачено, що він діє до 01 жовтня 2005 року. Після закінчення терміну договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. В цьому випадку Орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити термін дії договору не пізніше, ніж за 2 місяця до закінчення терміну його дії.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції місцевої ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Таким чином, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Проте, позивач не надав суду доказів наявності рішення Миколаївської селищної ради про продовження строку дії договору оренди від 17.03.2005 р., через що суд дійшов висновку, що з 01.10.2005 р. правовстановлювальні документи на земельну ділянку під спірним нерухомим майном у позивача відсутні. Крім того, на відсутність між сторонами договірних відносин щодо оренди земельної ділянки по вул. Леніна в смт. Миколаївка посилається й сама Миколаївська селищна рада. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що згідно з рішенням Миколаївської селищної ради від 21.02.2005 р. позивач після закінчення строку дії договору оренди повинен звільнити земельну ділянку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних (ч. 14 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій»).
Згідно з частинами 1, 2 статті 29 вищевказаного Закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
У той же час, роботи по реконструкції пункту громадського харчування «Три друга» в смт. Миколаївка та завершенню будівництва були виконані без наявності відповідного дозволу інспекції ДАБК, про що безпосередньо зазначено третьою особою. Іншого суду, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, суду доведено не було.
З вищевикладеного вбачається, що спірне нерухоме майно було збудоване позивачем без належного дозволу, розташовано на невідведеній земельній ділянці, у зв'язку з чим відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України воно вважається самочинним будівництвом.
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з частиною 3 цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Але, частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є:
- відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки;
- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;
- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що Миколаївська селищна рада, як орган, що виконує функції власника земельної ділянки під спірним об'єктом нерухомого майна, заперечує проти визнання за СПД Артеменко Валентиною Миколаївною права власності на спірну нерухомість. Крім того, матеріали справи також свідчать про відсутність у органа місцевого самоврядування наміру передавати в оренду позивачеві земельну ділянку під спірним об'єктом. Наведене свідчить про неможливість визнання за позивачем права власності на пункт громадського харчування «Три товариші» та збудовану площинну споруду - літній майданчик, біля пункту громадського харчування «Три товариші» загальною площею 0,0230 га по вул. Леніна в смт. Миколаївка.
Суд також звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
На момент первісного звернення позивача до суду (травень 2008 року) основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва були визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N1243.
Вказаним Порядком передбачено, що прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту підтверджується відповідним актом державної приймальної комісії, який затверджується органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування.
Однак, матеріали справи свідчать, що відповідний акт складений не був, що підтверджує той факт, що спірний об'єкт до теперішнього часу не прийнятий в експлуатацію. В свою чергу, наведе свідчить про неможливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки, згідно з приписами статті 331 ЦК України, до завершення будівництва (тобто до моменту складання акта державної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію) особа, що здійснила будівництво, є лише власником будівельних матеріалів.
Також, суд зазначає, що згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про спонукання Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району за СПД Артеменко Валентиною Миколаївною право власності на спірне нерухоме майно.
Крім того, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.
У той же час, в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача з боку Бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району та Виконавчого комітету Миколаївської селищної ради. Так, Суб'єкт підприємницької діяльності Артеменко Валентина Миколаївна не надала суду доказів звернення до відповідачів з заявами про оформлення права власності та його реєстрацію у Державному реєстрі, відмова в задоволенні яких або ненадання відповіді на які свідчили б про наявність порушеного права та інтересу.
За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності Артеменко Валентини Миколаївни задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.