ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 2/82
17.06.09
За позовом: Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"
До відповідача 1: Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"
До відповідача 2: Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комбінат "Ніжинський"
Про: визнання договору уступки прав за договором іпотеки недійсним
Судді Балац С.В.
Літвінова М.Є.
Ярмак О.М.
Представники:
Позивача: Дячко І.О., дов. № 22/в від 05.01.09
Відповідача 1: Коробова О.В., дов. № 02-04/26-3 від 26.12.08
Відповідача 2: Попов А.С., дов. № б/н від 15.08.08
Третьої особи: не зявився
Суть спору: визнання недійсним договору уступки прав за договором іпотеки, укладеного 31.01.2006, реєстровий № 186 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" про відступлення прав за договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, реєстровий № 1337.
Позовні вимоги мотивовані тим, що норми Закону України "Про іпотеку" передбачають відступлення прав за іпотечним договором одночасно з відступленням прав за основним зобов'язанням. Тому, на думку позивача, спірний договір укладений з порушенням вимог названого закону, а тому має бути визнаний недійсним.
Також позивач стверджує, що з моменту укладення між відповідачами договору про уступку права вимоги за основним зобов'язанням та переходу цього права до нового кредитора, первинний кредитор перестав бути іпотекодержателем заставленого майна, оскільки іпотекодержатель це кредитор за основним зобов'язанням (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").
Ухвалою від 20.02.2008 порушено провадження у справі № 2/84 (суддя Домнічева І.О.) та призначено її до розгляду на 11.03.2008.
Розгляд справи неодноразово відкладався, також неодноразово змінювався склад суду, що розглядав вказану справу.
АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що договір іпотеки (похідне зобов'язання) нерозривно пов'язаний з основним зобов'язанням, у даному випадку договір № 02-23/207 про надання невідновлюваної кредитної лінії, тобто, на думку банку, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням. Крім того, на думку відповідача 1, положення норми ст. 24 Закону України "Про іпотеку" вказує, що відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
УАСП ТОВ "КАІС" проти задоволення позову заперечило та просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки згода позивача на укладення спірного договору не вимагається, то права та охоронювані законом інтереси останнього не порушені. Також УАСП ТОВ "КАІС" зазначив, що на момент укладення спірного договору норми законодавства не забороняли зміну кредитора у іпотечному договорі. На думку УАСП ТОВ "КАІС" спірний договір не створив для позивача додаткових обов'язків, та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Також УАСП ТОВ "КАІС" вважає, що договір про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії, у зв'язку з яким укладено оскаржуваний у цій справі договір, не є договором факторингу та не опосередковує фінансову послугу.
Крім того, УАСП ТОВ "КАІС" вважає, що провадження у справі має бути припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вимоги за спірним договором були задоволені шляхом продажу з прилюдних торгів заставленого майна. Отже, на думку УАСП ТОВ "КАІС", іпотека є припиненою.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової від 04.03.2009 № 2/84 доручено здійснити розгляд справи № 2/84 колегіально у наступному складі суду: головуючий суддя Балац С.В., судді Літвінової М.Є. та Ярмак О.М.
Ухвалою від 10.03.2009 справу № 2/84 прийнято до провадження колегії суддів та призначено її до розгляду на 02.04.2009.
В судових засіданнях 02.04.2009, 16.04.2009 та 21.05.2009 оголошувалися перерви до 16.04.2009, 21.05.2009 та 17.06.2009 відповідно.
Позивач в додаткових обґрунтуваннях зазначає, що спірний договір опосередковує фінансову послугу, а УАСП ТОВ "КАІС" не є фінансовою установою, тому спірний договір опосередковує фінансові послуги, відповідно підлягає визнанню недійсним. Крім того, позивач стверджує, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється на підставі дійсного зобов'язання, а основний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором є недійсним, а тому і договір про відступлення прав за договором іпотеки є також недійсним.
Позивач зазначає, що після вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, цивільно-правові відносини між позивачем, відповідачем 1 та третьою особою і відповідачем 1 припинились та виникли нові правовідносини, які засновані на державному примусі (тобто не є цивільно-правовими) -відносини виконавчого провадження, що регулюється не цивільним законодавством, а Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, на думку позивача, зобов'язання, що виникли з кредитних договорів та договорів іпотеки є припиненими.
На думку позивача, на момент укладення спірного договору між відповідачами, АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" вже звернув стягнення за кредитними договорами право вимоги за якими уступалося за спірним договором, намагаючись таким чином повторно стягнути з позивача борг за припиненими зобов'язаннями. Тому, на думку позивача, спірний договір підлягає визнанню недійсним.
В письмових поясненнях УАСП ТОВ "КАІС" (відповідач 2) зазначив, що позивач не відноситься до кола осіб, які можуть заявляти позов про визнання недійсним договору на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України. Також відповідач 2 вважає, що спірний договір не опосередковує фінансову послугу та не є договором факторингу. На думку відповідача 2, іпотека припиняється реалізацією предмета іпотеки, а не вчиненням виконавчого напису нотаріусом на договорі іпотеки.
Третя особа до суду свого представника не направила, письмових пояснень суду не надала. Кореспонденція суду з адреси третьої особи повернулася.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
23.04.2004 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідачем 1) та Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (позивачем) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/182 (далі - договір № 02-23/182). Предметом цього договору було надання банком кредиту окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 2.000.000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.02.2005 (п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2. договору № 02-23/182).
23.07.2004 між відповідачем 1 та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 02-23/182, згідно з якою ліміт заборгованості встановлено на рівні 2.300.000,00 грн.
23.04.2004 між відповідачем 1 та позивачем укладено договір іпотеки №05-12/692. За цим договором позивач у якості забезпечення виконання усіх своїх зобов'язань за договором № 02-23/182 передає відповідачеві 1 в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (літера А), загальною площею -2911,6 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, будинок 6.
Згідно п.п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3., 1.4.4. договору іпотеки №05-12/692 зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 до договору іпотеки №05-12/692 забезпеченими зобов'язаннями є повернення кредиту в сумі 2.300.000,00 грн., сплату процентів, сплату можливих штрафних санкцій, інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
30.04.2004 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Ніжинський" (третьою особою) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/207 (далі - договір № 02-23/207). Предметом цього договору було надання банком кредиту окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 2.000.000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 01.04.2005 (п. 1.1., 1.1.1., 1.1.2. договору № 02-23/207).
30.04.2004 між відповідачем 1 та позивачем укладено договір іпотеки № 05-12/615 (з майновим поручителем). За умовами цього договору позивач у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань третьої особи за договором № 02-23/207 передає відповідачеві 1 в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (літера А), загальною площею -2911,6 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, будинок 6 (п. 1.1. договір іпотеки № 05-12/615).
30.04.2004 між відповідачем 1 позивачем та третьою особою укладеного договір поруки № 05-12/844 (далі -договір поруки 05-12/844), за яким позивач поручився перед відповідачем 1 у повному обсязі солідарно відповідати за виконання третьою особою зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках передбачених договором № 02-23/207 (п. 1 договору поруки № 05-12/844).
23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нежилу будівлю (літера "А") загальною площею 2911,6 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6. В зазначеному виконавчому написі вказано, що ця будівля передана в іпотеку позивачем відповідачеві 1 за договором іпотеки від 23.04.2004 за реєстровим № 1337, в якості забезпечення зобов'язань за договором №02-23/182.
23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на автомобілі, що належать позивачеві. В зазначеному виконавчому написі вказано, що ці автомобілі передані позивачем в заставу відповідачеві 1 за договором застави від 23.07.2004 за реєстровим № 2341, в якості забезпечення зобов'язань за договором №02-23/182.
15.02.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинено виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нежилу будівлю (літера "А") загальною площею 2911,6 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6. В зазначеному виконавчому написі вказано, що ця будівля передана в заставу позивачем, яке виступає майновим поручителем третьої особи за договором №02-23/207.
Відповідно до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2005 №179/15 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 15.03.2005.
Відповідно до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2005 №181/15 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 23.12.2004.
25.07.2005 відповідач 1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ "Агропромисловий комбінат "Ніжинський", ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радисинь" та Гевелюка М.М. про стягнення заборгованості за кредитом, пені та штрафу на загальну суму 2.484.143,07 та збитків від інфляції в розмірі 65134,54 грн. на підставі договору №02-23/207.
25.07.2005 відповідач 1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із ще одною позовною заявою до ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радисинь" та Гевелюка М.М. про стягнення заборгованості в сумі 1.928.142,25 грн. за договором № 02-23/182 від 23.04.2004 та додаткової угоди № 1 до нього.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.09.2005 справи за позовами відповідача 1 об'єднані в одне провадження за № 2-315/1.
19.12.2005 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідач 1) та Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" (відповідач 2) укладено договір уступки права вимоги.
Відповідно до п. 1.1. договору від 19.12.2005 відповідач 1 передає, а відповідач 2 одержує право вимоги виконання позивачем зобов'язань за договором №02-23/182 в частині погашення заборгованості, сплати штрафних санкцій та інфляційних збитків за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором.
Згідно п. 1.2. договору від 19.12.2005 відповідач 1 передає, а відповідач 2 одержує право вимоги виконання третьою особою зобов'язань по сплаті заборгованості за договором №02-23/207, включаючи сплату штрафних санкцій та інфляційних збитків за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором.
Умовою п. 1.3. договору від 19.12.2005 передбачено, що до відповідача 2 переходять права відповідача 1 у зобов'язаннях визначених в п.п. 1.1. -1.2. цього договору, в обсягах і на умовах, що існують на момент переходу прав. Перехід до відповідача 2 прав, які забезпечують виконання наведених у п.п. 1.1. - 1.2. цього договору зобов'язань, оформлюється Сторонами шляхом підписання окремих угод.
За уступку вимоги за цим договором відповідач 2 сплачує відповідачеві 1 3.100.000,00 грн. (п. 1.5. договору від 19.12.2005).
31.01.2006 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Н.Н. за реєстровим № 186, про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692, за яким відповідач 1 відступив, а відповідач 2 набув права за договором іпотеки (далі -спірний договір).
Відповідно до п. 1.1. спірного договору Іпотекодержатель (відповідач 1) відступив, а новий Іпотекодержатель (відповідач 2) набув право за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004.
Отже, за спірним договором відповідач 1 відступив відповідачеві 2 право іпотеки на нерухоме майно, а саме нежилу будівлю (літера А), загальною площею -2911,6 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, проспект Маяковського, будинок 6, яке було передано в іпотеку позивачем на підставі договору іпотеки № 05-12/692 в забезпечення зобов'язань за договором № 02-23/182
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.03.2006 у праві № 2а-290/06 допущено заміну стягувача -Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" його правонаступником - Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" у зведеному виконавчому провадженні по примусовому виконанню: виконавчого напису по договору іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004, вчиненого 23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.; виконавчого напису за реєстровим № 1394 по договору застави майна № 32-12/34 від 23.04.2004, вчиненого 23.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П.; виконавчого напису за реєстровим №497 до договору іпотеки №05-12/615 від 30.04.2004, вчиненого 15.02.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про стягнення з ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" грошових коштів за рахунок іпотеки -нежилої будівлі, загальною площею 2911,6 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, проспект Маяковського, будинок 6, а також 1.984939,64 грн. за рахунок заставленого майна.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1 за позовом відповідача 2 до позивача, Гевелюка М.М., за участю третьої особи Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості та за позовом відповідача 2 до третьої особи, позивача та Гевелюка М.М., за участю третьої особи Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про солідарне стягнення заборгованості позов задоволено та вирішено: стягнути з позивача та Гевелюка М.М. в солідарному порядку на користь відповідача 2 1.902.423,21грн.; стягнути з позивача на користь відповідача 2 збитки від інфляції в сумі 105318,39 грн.; стягнути з третьої особи, позивача та Гевелюка М.М. в солідарному порядку на користь відповідача 2 1.800.607,93грн.; стягнути з третьої особи на користь відповідача 2 збитки від інфляції в сумі 84097,16 грн. Також цим рішенням на користь відповідача 2 присуджено судові витрати.
17.10.2006 на виконання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1 видано виконавчі листи.
Постановами державного виконавця від 30.10.2006 про відкриття виконавчого провадження №№ 703/15, 704/15, 705/15, 706/15 відкрито виконавчі провадження за виконавчими листами виданими 17.10.2006 на виконання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1.
Спір виник в наслідок того, що позивач вважає що спірний договір укладено з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному.
Цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укла дення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.
Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) це угода (правочин) в наслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення. Цесія - це наступництво цесіонарія в праві цедента.
Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чикаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі.
Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду.
Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.
Дуже широке визначення, дане в ч. 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб він охоплював достатньо широке коло відносин, пов'язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування но сить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей - основний.
Крім того, таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.
З умов спірного договору, метою останнього є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення, та не передбачає надання відповідачем 2 відповідачеві 1 послуг з фінансування під відступлення права вимоги.
Враховуючи викладене, ні договір про уступку права вимоги від 19.12.2005, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (відповідач 1) та Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС" (відповідач 2) ні спірний договір не є договорами факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Не можуть бути прийняті судом твердження позивача про те, спірний договір опосередковував фінансову послугу виходячи з наступного.
Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Отже, визначальною ознакою фінансової послуги є те, що здійснювана операція здійснюється саме в інтересах третьої особи, а особа яка таку операцію здійснила мала за мету отримання прибутку.
Позивачем не надано доказів та не названо третьої особи, в інтересах якої укладався спірний договір. Напроти, з умов спірного договору вбачається, що останній укладався саме в інтересах кожного з відповідачів, які переслідували власні інтереси, а не інтереси третіх осіб.
Також твердження відповідача 2 про те, що спірний договір виконано, а позивач не відноситься до кола осіб, які мають право оспорювати спірний договір, що на думку відповідача 2, є підставою для припинення провадження у справі, відхиляється судом виходячи з наступного.
По-перше, факт виконання спірного договору, укладеного між відповідачами щодо грошової вимоги до позивача, не може бути підставою припинення провадження у справі, оскільки факт виконання не може свідчити про законність умов спірного договору.
По-друге, право на оспорювання договору виникає у особи, суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси якої порушено в наслідок укладення спірного договору. З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1, ще до відступлення права іпотеки за спірним договором, 23.12.2004, 23.12.2004, 15.02.2005 звертався до приватних нотаріусів, якими були вчинені виконавчі написи про звернення стягнення на майно позивача, яке було заставлене та забезпечувало виконання позивачем зобов'язань третьої особи за кредитним договором. Державним виконавцем в свою чергу були відкриті виконавці провадження по виконанню цим виконавчих написів згідно постанов про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2005 №179/15 та від 18.03.2005 №181/15.
Отже, відповідач 1, вважаючи що позивачем порушено умови кредитних договорів, в межах охоронних правовідносин звернувся до нотаріусів за захистом своїх прав, як до уповноваженої державою особи, і отримав захист своїх прав, шляхом отримання у нотаріусів виконавчих написів. Відповідно, отримавши захист своїх прав та звернувшись до Дніпровського районного суду м. Києва та до державного виконавця за примусовим виконанням виконавчих написів нотаріусів, відповідач уступив права іпотеки іншій особі, незважаючи на те, що вже отримав захист цих прав. Зазначене призвело до незаконної появи ще однієї особи (відповідача 2), яка начебто за спірним договором набула право вимоги до позивача, причому це було те саме право вимоги захист якого вже отримав позивач 1 і ініціював його примусове виконання. Відповідно права позивача є порушеними та підлягають захисту.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
На час укладення спірного договору відповідач 1 здійснив право вимоги до позивача щодо здійснення розрахунків за кредитним договором шляхом пред'явлення позову, який було задоволено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2006 у справі № 2-315/1. Отже, у справі Дніпровського районного суду м. Києва № 2-315/1 відповідач 1 набув процесуального статусу сторони, а після видачі виконавчих листів - статусу стягувача. Виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і взаємні права та обов'язки сторін спору на зазначеній стадії регулюються не приватноправовими нормами права, а публічними нормами права. А тому заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному процесуальним законом та Законом України "Про виконавче провадження".
Натомість відповідачами проігноровано вказані обставини та в супереч вимог процесуального закону та Закону України "Про виконавче провадження" укладено спірний договір, що є підставою для визнання спірного договору недійсним (ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України). Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постановах від 20.12.2005 № 5/143пд (20/5пд), від 21.11.2006 № 3/308, від 25.11.2008 № 8/565-07, та з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 05.10.2004 № 6/408.
Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір укладений 31.01.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Українсько-американським спільним підприємством ТОВ "КАІС", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Н.Н. за реєстровим № 186, про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692.
3. Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Жлянська, 9-11, код 093220018, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02225, м. Київ, вул. Маяковського, 6, код 21538933 на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -42 (сорок дві) грн. 50 коп. -витрат по оплаті державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства ТОВ "КАІС" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, к. 501, код 21538933, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02225, м. Київ, вул. Маяковського, 6, код 21538933 на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -42 (сорок дві) грн. 50 коп. -витрат по оплаті державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Судді Балац С.В.
Літвінова М.Є.
Ярмак О.М.