10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"15" квітня 2008 р. Справа № 11/338-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Гарника М.А. - директора,
від відповідача: Гейваха Д.І. - директора,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "29" січня 2008 р. у справі № 11/338-07 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс",м.Липовець
про стягнення 40095,00 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.01.2008р. у справі №11/338-07 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" про стягнення 40095,00грн. заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Торгпостач" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуваний судовий акт скасувати та прийняти новий - про задоволення заявлених позовних вимог.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги заяву відповідача про те, що останній на виконання умов договору консигнації від 25.12.2004р. сплатив позивачу 20000 грн. готівкою, оскільки належних доказів проведення такого розрахунку ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" не надало
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду від 29 січня 2008 року законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дотримання судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 25.12.2004 року між ТОВ "Торгпостач" (Консигнант) та ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" (Консигнатор) укладено договір консигнації, за умовами якого Консигнант передає товар на консигнацію, а Консигнатор приймає цей товар та сплачує Консигнанту вартість реалізованого товару на умовах і в порядку, визначених угодою (а.с.4-7).
Консигнаційна операція - господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах (Правила застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджені постановою Верховної Ради України від 27.06.1995р. Отже, відносини, які склались між сторонами внаслідок укладення вказаного договору регулюються ст.ст.1011-1014 Цивільного кодексу України.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України).
На виконання договору від 25.12.2004 року ТОВ "Торгпостач", по видатковій накладній №РН-193 від 25.12.2004 року передав відповідачу чотири одиниці технологічного та холодильного обладнання на загальну суму 21678,00грн. (в т.ч. ПДВ).
Пунктом 2.7 договору передбачено, що товар переданий на консигнацію, є власністю Консигнанта протягом усього терміну консигнації (з моменту передачі товару на консигнацію до моменту відповідного розрахунку за цей товар, або його повернення), і враховується Консигнатором на збалансових бухгалтерських рахунках.
Оплата товару, переданого на консигнацію, здійснюється Консигнатором по цінах, вказаних в супроводжувальній документації (накладних), на умовах цього договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України в терміни: 6500,00грн.- до 25.12.2004р., 5000,00грн.- до 25.01.2005р.,5000,00грн.- до 25.02.2005р.,5178,00грн.- до 25.03.2005р. (п.4.2 договору).
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу приписів ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляють обов'язок доказування та подання доказів між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
В матеріалах справи не міститься доказів (документів), які б свідчили про повернення відповідачем позивачу не проданого обладнання або докази розрахунку за нього.
Як свідчать матеріали справи, сторони в договорі від 25.12.2004 року передбачили умови оплати та порядок розрахунків за товар, переданий на консигнацію (п.4.2. договору).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума вартості обладнання переданого позивачем відповідачу не являється заборгованістю.
Системний аналіз наведених норм права та обставин справи дає підстави визнати вимоги позивача про стягнення з відповідача 21678 грн. законними та обгрунтованими.
Зважаючи, що відповідач не розрахувався за отримане на консигнацію обладнання і не повернув його позивачу, та враховуючи ст.1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543/96-131 ( із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 року №9221 - 3), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" повинен сплатити на користь ТОВ "Торгпостач" за прострочку виконання зобов'язання пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, ст.3 Закону, яка носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст.232 ГК України).
Пунктом 3.5 договору передбачено за порушення строків і порядку розрахунків, Консигнатор сплачує Консигнанту пеню за кожен день прострочки.
Відповідно до розрахунку позивача пеня складає 10362,95 грн. Проте слід зауважити, що строк, за який мала нараховуватись пеня - з 26.12.2004 року по 26.06.2005 року, а строк позовної давності відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік.
За таких обставин, у стягненні пені слід відмовити.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги про стягнення 6277,54 грн. інфляційних нарахувань та 1776,50 грн. 3% річних грунтуються на нормах чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.ст.44,49 ГПК України).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 29.01.2008р. у даній справі слід скасувати в частині відмови в позові про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних та прийняти у цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач", м.Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 29 січня 2008 року у справі № 11/338-07 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 21678 грн. боргу, 6277,54 грн. інфляційних втрат та 1776,50 грн. 3% річних.
Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" (м.Липовець, вул.Леніна, 22, код 30872111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпостач" ( м.Вінниця, вул.Київська,134, код 31983633) 21 678 грн. основного боргу, 6277,54 грн. інфляційних втрат, 1776,50 грн. 3% річних, 297,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 87,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 155,40 грн. за подачу апеляційної скарги.
4. В решті рішення залишити без змін.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
6. Справу № 11/338-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Щепанська Г.А.
судді::
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд.