13 травня 2014 року 15:32Справа № 808/2233/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Етна» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 18 березня 2014 року за №№ 0000532201, 0000542201,
за участю представників:
від позивача - Железняка О.В. (дов. б/н від 05.03.2014),
від відповідача - Шавло Р.О. (дов. № 16/08-29-10 від 17.01.2014),
26 березня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Етна» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, що прийняті Державною податною інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області:
- № 0000532201 від 18 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині донарахування 218 039,25 грн., з яких 190 259,00 грн. - основний платіж, 27 780,25 грн. - штрафні санкції;
- № 0000542201 від 18 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197 105,00 грн., з яких 164 256,00 грн. - основний платіж, 32 849,00 грн. - штрафні санкції.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що обставини порушень податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» та із ПП «Завод комсомолець» податковий орган пов'язує виключно із фактами того, що до перевірки не надані документи на підтвердження транспортування товару від постачальників. Також зазначає, що сама по собі відсутність подорожніх листів та товарно-транспортних накладних не може бути свідченням відсутності господарської операції, при умові, якщо здійснення господарської операції підтверджується іншими первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Усі первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій із ПП «Завод Комсомолець» та ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованим в Мінюсті України 05 червня 1995 року за № 168/704, тобто мають всі обов'язкові реквізити. Податкові накладні відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, та наказу Мінфіну України № 1379 від 01 листопада 2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстроване в Мінюсті України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях. У запереченнях відповідач зазначає, що до перевірки не надані документи, що свідчать про транспортування товару від ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» та ПП «Завод Комсомолець» (м. Лубни, вул. Радянська 110/1 до м. Запоріжжя), а саме подорожні листи (товарно-транспортні накладні). На підставі зазначеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 06 лютого 2014 року по 26 лютого 2014 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВО «Етна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВО «Етна», зокрема:
- пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року; пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1 та 135.2 статті 135, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.1 та 137.4 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 204 787 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 35 443 грн., 2 квартал 2011 року - 23 144 грн., 2-3 квартали 2011 року 25 735 грн., 2-4 квартали 2011 року - 55 811 грн., 1 квартал 2012 року - 106 550 грн., півріччя 2012 року - 108 966 грн., 3 квартал 2012 року - 113 533 грн., 2012 рік - 113 533 грн.;
- пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року; пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 164 256 грн., в тому числі по періодам: лютий 2011 року - 14 420 грн., квітень 2011 року - 18 444 грн., вересень 2011 року - 14 713 грн., жовтень 2011 року - 70 662 грн., листопад 2011 року - 25 000 грн., березень 2012 року - 16 667 грн., травень 2012 року у розмірі 4 350 грн.
За результатами перевірки складено акт № 29/08-29-22-0108/24511828 від 05 березня 2014 року (далі - акт № 29).
ТОВ «НВО «Етна» не погодившись з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки № 29, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подало до відповідача письмові заперечення без номеру від 12 березня 2014 року.
17 березня 2014 року Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надана відповідь № 1973/10/08-29-22-01, якою висновки викладені у наступній редакції:
- пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року; пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1 та 135.2 статті 135, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.1 та 137.4 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 198 640 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 34 496 грн., 2 квартал 2011 року - 21 210 грн., 2-3 квартали 2011 року 21 211 грн., 2-4 квартали 2011 року - 50 611 грн., 1 квартал 2012 року - 106 550 грн., півріччя 2012 року - 108 966 грн., 3 квартал 2012 року - 113 533 грн., 2012 рік - 113 533 грн.;
- пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року; пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 164 256 грн., в тому числі по періодам: лютий 2011 року - 14 420 грн., квітень 2011 року - 18 444 грн., вересень 2011 року - 14 713 грн., жовтень 2011 року - 70 662 грн., листопад 2011 року - 25 000 грн., березень 2012 року - 16 667 грн., травень 2012 року у розмірі 4 350 грн.
На підставі акту перевірки № 29 від 05 березня 2014 року та відповіді на заперечення, заступником начальника Державної податкової служби у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби 18 березня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000542201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197 105,00 гривень, у тому числі за основним платежем 164 256,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 849 гривень.
№ 0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 227 024,25 гривень, у тому числі за основним платежем 198 640,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 28 384,25 гривень.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000532201 від 18 березня 2014 року в частині донарахування 218 039,25 грн., та № 0000542201 від 18 березня 2014 року повністю, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Судом встановлено, що 16 вересня 2011 року між ТОВ «НВО «Етна» (покупець) та ПП «Завод «Комсомолець» (код ЄДРПОУ 37504303) укладено договір поставки обладнання № 28.
Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупцю певне обладнання, а покупець зобов'язується прийняти це обладнання та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору, Специфікацій, які є невід'ємною його частиною.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити обладнання покупцю на умовах FCA (склад постачальника) вул. Радянська 110/1, м. Лубни, Полтавська область. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником покупця чи перевізника товарно-транспортної чи видаткової накладної на товар.
Прийняття обладнання здійснюється покупцем на складі постачальника: - по кількості - згідно товарно-транспортної накладної; - по якості/комплектності - згідно сертифікату якості чи паспорту на продукцію.
У відповідності до п. 1.2 Договору найменування, кількість та характеристики обладнання вказані у Специфікаціях до даного Договору.
У матеріалах справи наявні Специфікації до Договору № 28 від 16 вересня 2011 року:
№ 1 від 16 вересня 2011 року на товар - Норія У13-УН175СЕ, Н=14,9м (загрузка-вигрузка, привод вітч. 11кВт, ковші металеві б=3мм, без вибухорозрядника, датчики, стрічка БКНЛ65) у кількості 1,000 шт. на загальну суму 148 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 24 750,00 грн.;
№ 2 від 18 жовтня 2011 року на товар: - норія У13-УН175СЕ, Н=14м(по осям, привод WATT DRIVE11кВт, ковші металеві б=змм, без вибухорозрядника, датчики, УТКС) у кількості 1,000 шт.; - норія УН-50Е, h-12м (по осям, привод WATT DRIVE 5,5кВт, ковші металеві б=3мм, труби б=3мм, без вибухорозрядника, датчики, УТКС) у кількості 3,000 шт.; - барабан норійний У13-УН-50, «Белечье колесо» 1,000 шт. Загальна сума даної специфікації становить 373 272,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 62 212,00 грн.;
№ 3 від 21 жовтня 2011 року на товар: - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-3,5м (привод WATT DRIVE 3кВт) кількістю 1,000 шт.; - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-4м (привод WATT DRIVE 3кВт) кількістю 2,000 шт.; - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-5м (привод WATT DRIVE 4кВт) кількістю 1,000 шт.; - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-6м (привод WATT DRIVE 4кВт) кількістю 2,000 шт.; - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-7,5м (привод WATT DRIVE 5,5кВт) кількістю 1,000 шт.; - конвеєр гвинтовий У13-БКШ-250, L-11м (привод WATT DRIVE 7,5кВт) кількістю 1,000 шт. Загальна сума даної специфікації становить 240 480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 40 080,00 грн.;
Також суду надані наступні податкові накладні: № 41 від 16 вересня 2011 року на загальну суму 88 280,00 грн., у тому числі ПДВ - 14 713,33 грн.; № 10 від 05 жовтня 2011 року на загальну суму 60 220,00 грн., у тому числі ПДВ - 10 036,67 грн.; № 54 від 20 жовтня 2011 року на загальну суму 223 272,00 грн., у тому числі ПДВ - 37 212,00 грн.; № 65 від 24 жовтня 2011 року на загальну суму 140 480,00 грн., у тому числі ПДВ - 23 413,33 грн.; № 71 від 21 листопада 2011 року на загальну суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.; № 72 від 21 листопада 2011 року на загальну суму 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.; № 23 від 08 лютого 2012 року на загальну суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.; № 24 від 08 лютого 2012 року на загальну суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.; № 28 від 08 лютого 2012 року на загальну суму 26 100,00 грн., у тому числі ПДВ - 4 350,00 грн.
Видаткові накладні: № ЗК-0000119 від 07 листопада 2011 року на загальну суму 148 500,00 грн.; № ЗК-0000200 від 22 грудня 2011 року на загальну суму 4 896,00 грн.; № ЗК-0000042 від 21 лютого 2012 року на загальну суму 368 376,00 грн.; № ЗК-0000043 від 21 лютого 2012 року на загальну суму 240 480,00 грн.; № ЗК-0000344 від 18 липня 2012 року на загальну суму 26 100,00 грн.
Товарно-транспортні накладні виписані на автомобіль ГАЗ-33023 НОМЕР_1 водій ОСОБА_3, пункт навантаження - м. Лубни:
№ 07/11 від 07 листопада 2011 року, пункт розвантаження - м. Херсон (ВН № ЗК-0000119 від 07 листопада 2011 року);
№ 22/12 від 22 грудня 2011 року, пункт розвантаження - м. Херсон (ВН № ЗК-0000200 від 22 грудня 2011 року);
№ 1/к від 21 лютого 2012 року, пункт розвантаження - м. Херсон (ВН № ЗК-0000042, № ЗК-0000043 від 21 лютого 2012 року);
№ 2/к від 18 липня 2012 року, пункт розвантаження - м. Запоріжжя (ВН № ЗК-0000344 від 18 липня 2012 року).
Представником позивача надані суду також банківські виписки, які підтверджують розрахунки між сторонами.
По взаємовідносинам позивача з ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» (код ЄДРПОУ 09317502, вул. Радянська 110/1 м. Лубни) позивачем надані наступні первинні документи.
Податкові накладні: № 105 від 03 лютого 2011 року на загальну суму 42 520,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 086,67 грн.; № 106 від 03 лютого 2011 року на загальну суму 9 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 500,00 грн.; № 188 від 25 лютого 2011 року на загальну суму 35 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 833,33 грн.; № 332 від 01 квітня 2011 року на загальну суму 38 490,00 грн., у тому числі ПДВ - 6 415,00 грн.; № 340 від 05 квітня 2011 року на загальну суму 20 920,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 486,67 грн.; № 397 від 14 квітня 2011 року на загальну суму 20 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 333,33 грн.; № 399 від 14 квітня 2011 року на загальну суму 23 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 000,00 грн.
Видаткові накладні: № МК-0000094 від 04 березня 2011 року на загальну суму 77 520,00 грн.; № МК-0000104 від 15 березня 2011 року на загальну суму 59 430,00 грн.; № МК-0000184 від 07 квітня 2011 року на загальну суму 1 254,00 грн.; № МК-0000258 від 18 травня 2011 року на загальну суму 68 490,00 грн.; № МК-0000260 від 18 травня 2011 року на загальну суму 40 920,00 грн.
Товарно-транспортні накладні виписані на автомобіль ГАЗ-33023 НОМЕР_1 водій ОСОБА_3, пункт навантаження - м. Лубни:
№ 04/03 від 04 березня 2011 року, пункт розвантаження - м. Запоріжжя (ВН № МК-0000094 від 04 березня 2011 року);
№ 15/03 від 15 березня 2011 року, пункт розвантаження - м. Запоріжжя (ВН № МК-0000104 від 15 березня 2011 року);
№ 07/04 від 07 квітня 2011 року, пункт розвантаження - м. Запоріжжя (ВН № МК-0000184 від 07 квітня 2011 року);
№ 18/05 від 18 травня 2011 року, пункт розвантаження - м. Херсон (ВН № МК-0000258, № МК-0000260 від 18 травня 2011 року).
Представником позивача надані суду також банківські виписки, які підтверджують розрахунки між сторонами.
Враховуючи наявність вищезазначених первинних документів при проведенні перевірки, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, про факт отримання товару позивачем свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Первинні документи, наявності господарських відносин між позивачем та ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» та ПП «Завод Комсомолець», виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року та «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року містять аналогічні приписи Податковому кодексу України, що зазначені нижче.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
За приписами підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.
Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит, а також відображати їх у звітності.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, документів про оплату придбаного товару від ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» та ПП «Завод Комсомолець», приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ «НВО «Етна» цілком правомірно визначено суму податкового прибутку в частині 190 259,00 грн. та визначено податку на додану вартість у розмірі 197 105,00 грн.
Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
У свою чергу, суд також вважає необхідним зазначити, що такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортної накладної та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення ТОВ «НВО «Етна» права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.
Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.
Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.
Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ПП «Машинобудівний завод «Комсомолець» та ПП «Завод Комсомолець» суду надано необхідні первинні документи, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року та Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року.
З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Етна» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000532201 від 18 березня 2014 року скасуванню в частині донарахування 218 039,25 грн., та № 0000542201 від 18 березня 2014 року скасуванню повністю.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, що прийняті Державною податною інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області:
- № 0000532201 від 18 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині донарахування 218 039,25 грн., з яких 190 259,00 грн. - основний платіж, 27 780,25 грн. - штрафні санкції;
- № 0000542201 від 18 березня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 197 105,00 грн., з яких 164 256,00 грн. - основний платіж, 32 849,00 грн. - штрафні санкції.
Судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Етна» (код ЄДРПОУ 24511828) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д.В. Татаринов.