Справа: № 826/8986/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
22 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "01" липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "ЛПГ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У червні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.05.2013 року № 0001882240.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "01" липня 2013 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 01.07.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "01" липня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 10 квітня 2012 року по 11 квітня 2013 року посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «ЛПГ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Фірма «Володар» за період серпень - вересень 2010 року, березень 2011 року, травень - липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2013 року № 1715/2240/24574384.
Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість за період серпень -вересень 2010 року, березень 2011 року, травень - липень 2011 року у розмірі 80418,74 грн. при формуванні податкового кредиту за рахунок ГШ «Фірма «Володар».
На підставі Акту перевірки та з урахування розглянутих заперечень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року № 0001882240, яким позивачу за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88005,62 грн., у тому числі за основним платежем - 80418,74 грн. та за штрафними санкціями - 7586,88 грн.
Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанціїЮ враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Фірма «Володар» було укладено Договори про виконання технічного обслуговування та регламентні роботи по обслуговуванню газозаправних пунктів від 14 липня 2010 року № 46, від 16 серпня 2010 року № 59, від 07 лютого 2011 року № 17/2, від 19 квітня 2011 року № 17/4, від 27 квітня 2011 року № 6/5-СО, від 01 липня 2011 року № 184/2 (далі - Договори), згідно яких ПП «Фірма «Володар» зобов'язується власними засобами, силами та з власних матеріалів виконати технічне обслуговування та регламентні роботи по обслуговуванню газозаправних пунктів (АГЗП) на діючих АЗС позивача.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та транспортними накладними ПП «Фірма «Володар» виконувало обумовлені Договорами роботи.
При цьому, ПП «Фірма «Володар» було виписано позивачу податкові накладні від 31 серпня 2010 року № 310814, від 31 березня 2011 року № 128, від 31 травня 2011 року № 177, від 31 травня 2011 року № 178, від 31 липня 2011 року № 318, від 31 липня 2011 року №319.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. -
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 11666,67 грн., вересень 2010 року - 8536,67 грн., березень 2011 року - 17986,57 грн., травень 2011 року - 20999,66 грн., червень 2011 року -11089,00 грн., липень 2011 року - 10140,17 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ГШ «Фірма «Володар» у зв'язку з наданням послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку: ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Фірма «Володар» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання 1 доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним. Для здійснення своєї діяльності позивач експлуатує мережу автомобільно-газозаправних пунктів, що здійснюють роздрібну торгівлю скрапленим газом в якості моторного палива для автомобілів.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва, виданого ЗО липня 2004 року, АГЗП позивача є об'єктами підвищеної небезпеки. Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», позивач зобов'язаний забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки.
На підтвердження необхідності надання позивачу від ПП «Фірма «Володар» визначених Договорами послуг від ГІП «Фірма «Володар» в матеріалах справи міститься копія протокольного рішення засідання Ради Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києву від 24 січня 2008 року «Про стан охорони праці та промислової безпеки в ЗАТ «ЛПГ», згідно з яким після перевірки виявлено недоліки, які потребували подальшого усунення: визнано недостатню роботу щодо проведення технічного обслуговування автомобільних газозаправних пунктів.
Для усунення вказаних недоліків позивачем укладено Договори з ПП «Фірма «Володар».
В матеріалах справи містяться дозвільні документи на підтвердження правомірності надання ПП «Фірма «Володар» послуг, обумовлених укладеними з позивачем Договорами, докази на підтвердження правомірності видачі податкових накладних позивачу, а саме:
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Фірма «Володар», видане 18 березня 2011 року;
довідка з ЄДРПОУ, згідно якої ПП «Фірма «Володар» передбачені такі види діяльності, як інші види з завершення будівництва, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі;
ліцензія серії АВ № 117048, видана 28 квітня 2006 року з переліком видів робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії, згідно яких ПП «Фірма «Володар» мало право на надання позивачу визначених Договорами послуг;
дозвіл на початок проведення роботи підвищеної небезпеки № 1806.06.30-51.70.0, виданий 21 липня 2006 року з додатком, згідно яких ПП «Фірма «Володар» дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки.
Матеріали справи підтверджують, що отримані від ПП «Фірма «Володар» послуги, необхідні позивачу для здійснення ним господарської діяльності. Крім того, позивачем надано докази на підтвердження реальної діяльності об'єктів ЗАТ «ЛПГ», стосовно яких ПП «Фірма «Володар» були надані послуги з технічного обслуговування та регламентних робіт по обслуговуванню газозаправних пунктів (АГЗП).
За результатом наданих ПП «Фірма «Володар» послуг, ЗАТ «ЛПГ» було отримано технічний паспорт № 2074, свідоцтво про якість виготовленої посудини, свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, паспорт потенційно-небезпечного об'єкту, свідоцтва про реєстрацію потенційно небезпечних об'єктів (автомобільних газозаправних пунктів ЗАТ «ЛПГ») за адресами: а/д Київ-Знам'янка, 44 км., вул. Загреблі, 21; а/д Київ-Одеса, км. 25+250, Васильківській р-н, Київська область; а/д Київ - Харків, 53 км., Бориспільській район, Київська область; а/д Київ-Золотоноша, 53 км., Переяслав-Хмельнигдький р-н, Київська область; а/д Київ-Одеса, км. 25+650, Київська область.
Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ПП «Фірма «Володар» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 24 травня 2013 року № 0001882240 є протиправним та підлягає скасз'ванню.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "01" липня 2013 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "01" липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді Я.С. Мамчура
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.