79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.12.06 Справа № 5/1214-13/159А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Давид Л.Л.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рікко»
на постанову господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року
у справі № 5/1214-13/159А, суддя Л.Станько
за позовом ТзОВ «Рікко»
до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м.Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача -Кіт Б.М. -представник (довіреність у справі)
від відповідача -Мельничук В.А. -представник (довіреність у справі)
Постановою господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року у справі № 5/1214-13/159А у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Рікко»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова відмовлено повністю.
Господарський суд Львівської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що здійснення операцій з надання послуг на гральному автоматі з двома гральними місцями з наданням можливості одночасної гри двом особам, відповідно до ч.1 п.4 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», вимагають патенту на кожне окреме гральне місце.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ТзОВ «Рікко» подало апеляційну скаргу б/н від 04.08.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що норма ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначає саме вартість торгового патенту для використання грального автомату з грошовим або майновим виграшем -4 200 грн. Також вважає, що під терміном «гральне місце»розуміється гральний автомат або гральний стіл, а не окремі гральні місця за ним. При цьому, вважає, що торговими патентами на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлено, що торговий патент видано на гральний автомат в цілому, а не на одне із двох гральних місць грального автомату. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач у своєму письмовому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що посилання позивача на визначення грального обладнання та грального автомата, наведені в наказі державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року № 622/12496 лише підтверджують висновки, зроблені при проведенні перевірки, оскільки сам же позивач вказує, що поняття «грального автомата»не тотожне поняттю «грального місця». Зазначені визначення вказують на те, що гральний автомат є видом грального обладнання. Відповідно, гральний автомат, як гральне обладнання, яке розраховане на гру кількох осіб, може містити кілька гральних місць, тобто виконувати функції кількох гральних автоматів, що вказує на необхідність отримання торгових патентів у кількості відповідній до кількості гральних місць за даним автоматом.
В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Підставою прийняття ДПІ у Шевченківському районі м.Львова спірного податкового повідомлення-рішення № 13425/0/0004991530 від 01.06.2006 року (а.с.7), яким на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно з п.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98/96-ВР із змінами та доповненнями, до позивача -ТзОВ «Рікко»застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 5 880 грн., було порушення, зафіксоване у акті № 012134 від 19.05.2006 року (а.с.8-9), складеного за результатами проведеної податковим органом перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності -ТзОВ «Рікко», а саме : порушення п.1, п.2, п.4 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98/96-ВР із змінами та доповненнями, що полягало у здійсненні діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу з використанням трьох гральних автоматів, в тому числі одного грального автомату, який передбачає можливість одночасної гри двох осіб, тобто даний гральний автомат має два гральних місця, однак, позивач має лише три патенти на право надання послуг з використанням різного грального обладнання, тоді як фактично в гральному залі наявні чотири гральні місця.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл), що передбачено пунктом 4 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Згідно ч. 1 п. 4 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл). Таким чином, законодавець розмежовує поняття грального місяця та грального автомата, що відповідно означає те, що їх кількість може не співпадати.
За даний обставин, колегія Львівського апеляційного господарського суду не може погодитись з доводами позивача, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на гральний автомат, оскільки згідно ст.4 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року торговий патент на здійснення операцій з надання послугу сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце. Зазначене в дужках цієї статті обладнання, зокрема, гральний автомат, гральний стіл не можуть ототожнюватись з гральним місцем, оскільки обладнання може мати і кілька гральних місць, що і має місце в даному випадку.
Щодо положень наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року №40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №622/12496 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор», то слід зазначити, що в даному наказі дано визначення грального обладнання, а не грального місця. А тому, у даному випадку законодавцем розмежовано поняття грального місяця та грального автомата і їх кількість може не співпадати.
Здійснення операцій з надання послуг на гральному автоматі з двома гральними місцями з наданням можливості одночасної гри двом особам, відповідно до ч.1 п.4 ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", вимагають патенту на кожне окреме гральне місце.
Слід також зазначити, що вартість торгового патенту залежить від грального обладнання, кількості гравців, які можуть одночасно брати участь в азартній грі, а також розміру доходу, який може отримати гральний заклад від надання послуг з використанням певного типу грального обладнання. Відповідно, наявність у грального автомата двох місць для гри, що дають можливість одночасної гри двох осіб, і відповідно можливості одночасного отримання прибутку в подвійному розмірі. Таким чином, при визначенні вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг з використання таких розігрувальних пристроїв слід застосовувати норму Закону, яка передбачає видачу торгового патенту на кожне окреме гральне місце, тобто ч.1 п.4 ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Тобто, якщо гральний автомат у своєму складі має декілька гральних місць, для використання вказаного автомата слід придбавати торгові патенти в кількості гральних місць такого автомата.
З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача було достатньо правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року у справі № 5/1214-13/159А відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
Постанову господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року у справі № 5/1214-13/159А залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Рікко»- без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Давид Л.Л.