Справа № 1326/2480/2012 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/129/14 Доповідач: ОСОБА_2
14 березня 2014 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю :
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляцію прокурора на постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2013 року, якою кримінальну справу відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе Львівської області, мешканця м. Львова, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого,
по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України повернуто прокурору для організації додаткового досудового слідства -
В апеляції та доповненнях до неї прокурор, покликаючись на необгрунтованість постанови, її невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону та фактичним обставинам справи, просить апеляційний суд постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
В обґрунтування вказує, що при винесенні постанови районний суд прийняв до уваги лише покази підсудного ЛЮБІЦЬКОГО та його знайомих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які свідчили на його користь і не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .. Стверджує, що всупереч наведеному в постанові сторона обвинувачення не заявляла клопотання про допит свідка ОСОБА_19 , а навпаки, заперечувала необхідність його допиту судом, оскільки всі необхідні обставини в судовому засіданні були з'ясовані і потреби у його допиті не було. Допитати в якості свідка понятого ОСОБА_13 не виявилось можливим з об'єктивних причин, через його перебування за межами Львівської області, про що суд неодноразово повідомлявся рапортами працівників міліції. Вважає, що показам свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд має надати критичну оцінку, оскільки всі вони є знайомими ЛЮБІЦЬКОГО. Всі зібрані по справі докази отримані у передбачений законом спосіб, а тому покликання суду на ст. 62 Конституції України є безпідставним. Безпідставною вважає й вимогу суду про долучення до справи матеріалів оперативно-розшукової справи та інших матеріалів, які містять державну таємницю, оскільки це суперечить вимогам Законів України « Про державну таємницю » та « Про оперативно-розшукову діяльність ». Всупереч роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 11.02.2005 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування », суд не навів в постанові у чому саме полягає неправильність досудового слідства, де та коли саме органом досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно незастосовані норми кримінального чи процесуального закону. Вважає, що суд безпідставно відкинув покази свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_17 через те, що дані особи є наркозалежними, так як у своїх показах останні інформацію про свою наркозалежність не підтвердили і даних про це в матеріалах справи немає. Крім того, на його думку, статус наркозалежних жодним чином не може впливати на об'єктивність показів цих свідків. Також, судом у справі було проведено лише три судових засідання, 16.10.2013, 17.12.2013 та 30.12.2013, протягом яких фактично неможливо було дослідити всі матеріали справи та прийняти обґрунтоване рішення, що ставить під сумнів об'єктивність і правильність даної постанови. Окрім того, судом не було задоволено клопотання про виклик і допит всіх свідків по справі. Також, суд раніше постановою від 17.01.2013 року вже повертав справу на додаткове розслідування, яка судом апеляційної інстанції була скасована, і знов, з тих самих мотивів та в тому самому складі, прийняв рішення про повернення справи на додаткове розслідування, що свідчить про однобічність і упередженість суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про обставини справи, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, думки обвинуваченого ОСОБА_20 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про законність постанови і необхідність залишити її без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши наведені в апеляції доводи, встановила наступне.
Органом досудового слідства ОСОБА_20 обвинувачується у злочинах, пов'язаних із незаконним зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів.
Так, 23 січня 2012 року ОСОБА_20 , будучи особою яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне зберігання та збут наркотичних засобів, біля будинку № 63 по вул. В.Великого у м. Львові, близько 17-ої год. 20 хв. за 500 грн. незаконно збув іншій особі наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0,0129 грам.
28 січня 2012 року, близько 12 год. 30 хв. біля буд. № 26 по вул. В.Великого в м. Львові, ЛЮБІЦЬКИЙ за 500 грн. повторно, незаконно збув іншій особі наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0,0073 грам.
30 січня 2012 року, близько 12 год. 30 хв. біля буд № 103 по вул. В.Великого в м. Львові, ЛЮБІЦЬКИЙ за 500 грн. повторно, незаконно збув іншій особі наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0,0137 грам.
В судовому засіданні 30 грудня 2013 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заявив усне клопотання про скерування кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування, через відсутність у справі доказів на доведеність його вини у вчиненні злочину. Мотивуючи своє клопотання захисник пояснив, що ОСОБА_20 вини у вчиненні злочинів не визнає, протиріччя в доказах не усунуті, постанови суду щодо забезпечення повноти досудового слідства правоохоронними органами не виконані і міліція не бажає доставляти в суд свідків, які можуть підтвердити невинуватість його підзахисного. Вважав, що наявні у справі розбіжності між доказами не можуть бути усунуті судом, а тому справу слід повернути прокурору на додаткове розслідування.
Постановою суду від 30 грудня 2013 року це клопотання задоволено.
Своє рішення про повернення кримінальної справи прокурору суд мотивував неправильністю досудового слідства, а саме - неповнотою і неправильністю застосування процесуального, а відтак, і кримінального законів. В постанові суд зазначив, що в ході проведення додаткового досудового слідства необхідно виконати постанови суду щодо судових доручень, встановити місце перебування і провести очні ставки між свідками ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 та ОСОБА_15 щодо встановлення місця перебування в інкриміновані строки підсудного ЛЮБІЦЬКОГО, а також провести відтворення за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та встановити фактичні обставини справи щодо обвинувачення ЛЮБІЦЬКОГО в інкримінованій реалізації наркотичних засобів 23, 28 та 30 січня 2012 року і за їх результатами прийняти процесуальне рішення.
Проаналізувавши наведені районним судом в постанові мотиви у підтримку свого рішення про необхідність повернення кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування, вивчивши матеріали справи, обміркувавши доводи прокурора в апеляції, колегія суддів приходить до висновку про надуманість судом підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування та відсутність в ній такої неправильності і неповноти, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
Так, за змістом ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів не виявила у справі такої неповноти чи неправильності, яка не може бути усунута районним судом в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
Згідно п. 8 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11. 02. 2005 року « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування », досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України 1960 року не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо ).
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Покликаючись на неповноту і неправильність досудового слідства суд у постанові не конкретизував, яка саме неповнота була допущена органом досудового слідства при розслідуванні справи та які саме норми кримінально -процесуального чи кримінального закону були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані. Зобов'язуючи прокурора виконати слідчі дії пов'язані з виконанням постанови суду щодо судових доручень, районний суд в постанові не конкретизував, які з цих доручень слід виконати та в чому саме полягають ці доручення. Крім того, в порушення вимог закону районний суд у постанові вдався до оцінки доказів у справі, вирішення питань про формулювання й обсяг обвинувачення, достовірність доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані в постанові свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 були судом допитані ( т. 2 а.с. 53, 83, 84, 86, 136, 137, ), а свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та ОСОБА_22 не були допитані з об'єктивних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як видно з постанови, підставою для повернення справи на додаткове розслідування стала наявність у справі протиріч, які, на думку суду, не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься достатньо зібраних та перевірених судом доказів на підставі яких суд мав можливість, давши їм відповідну оцінку, прийняти у справі процесуальне рішення щодо суті обвинувачення пред'явленого ЛЮБІЦЬКОМУ, а тому необхідності у встановленні місця перебування, проведення очних ставок між свідками ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та проведення відтворення за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 та ОСОБА_15 з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до п. 10 згаданої постанови Пленуму ВСУ, неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК 1960 року виправдувальний вирок.
Вимоги суду про необхідність доручення до матеріалів справи інформації та матеріалів оперативно-розшукової справи не ґрунтуються на вимогах закону і суперечать Законам України « Про державну таємницю » та « Про оперативно-розшукову діяльність ».
Отже, всупереч висновків суду в постанові, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у справі не було встановлено такої неповноти чи неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута судом в судовому засіданні.
Наведене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи і відсутність у справі обґрунтованих підстав для її повернення прокурору на додаткове розслідування.
Відповідно до ст. 367 КПК України 1960 року, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість апеляції прокурора і вважає необхідним задовольнити її повністю, вказану постанову скасувати, а справу повернути для розгляду в той же суд в іншому складі суду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 366, 367, 369, 374, 377 КПК України 1960 року, ст. 15 Розділу ХІ КПК України, колегія суддів -
Апеляцію прокурора задовольнити. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України повернуто прокурору Франківського району м. Львова для організації додаткового досудового слідства - скасувати, а справу повернути в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3