79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.12.06 Справа № 5/280
Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії:
головуючого-судді Дубник О.П.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м.Ужгороді №13419/9/10 від 23.06.05р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2005р.
у справі №5/280
за позовом Дочірнього підприємства (далі ДП) «Барва-Уж», м.Ужгород
до ДПІ у м.Ужгороді
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників
від позивача - не з'явився ;
від відповідача -Товтин М.В.- представник (дов. у справі).
Розпорядженнями голови суду, які знаходяться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Судом апеляційної інстанції призначалась судово-бухгалтерська експертиза, висновок якої від 30.06.06р. №3499 знаходиться в справі.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.05.2005р. (суддя О.С.Йосипчук) частково задоволено позов ДП «Барва-Уж»до ДПІ у м.Ужгороді та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000142341/1 від 19.03.04р., прийняте відповідачем по відношенню до позивача, в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 165088,64 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 82543,82 грн. та податкове повідомлення-рішення №00049112341/1 від 29.03.04р., прийняте відповідачем по відношенню до позивача, в частині визначення ДП «Барва-Уж»суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 21450,49 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 13855,25 грн.
В решті вимог у задоволені позову відмовлено.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку на додану вартість суд першої інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог. Таке судове рішення мотивоване порушенням відповідачем при складанні акту перевірки Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі Порядок), затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.02р. (зареєстрованогов Міністерстві юстиції України від 29.12.02р. за №1023/7311); п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР); п.п.17.2 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш); місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 409,56 грн., що не підтверджені відповідними накладними та 156,80 грн. -податку на додану вартість з вартості реконструкції орендованого приміщення.
Щодо часткового задоволення позову в частині визначення позивачеві податку на прибуток, то судове рішення мотивоване теж порушенням відповідачем Порядку, а також п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.9 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР).
Відмовляючи в позові в цій частині, судом першої інстанції констатовано про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат 181,14 грн. на медичні послуги з лікування особи, яка не є працівником позивача; про недоведеність понесених витрат на суму 4000,0 грн.; про безпідставне віднесення до валових витрат 783,89 грн. -витрат по реконструкції орендованого приміщення.
Апеляційна скарга подана на судове рішення в частині задоволених позовних вимог. Мотиви апеляційної скарги аналогічні висновкам перевіряючих, задокументованих в актах перевірки позивача, на підставі яких останньому були данараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, ДП «Барва-Уж»стверджує про неправомірність донарахованих податкових зобов'язань відповідачем, як таких, що суперечать нормам матеріального права, а також -про порушення податковим органом вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання норм податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.02р. №429.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне:
позовна заява, заяви про уточнення позовних вимог, судове рішення у цій справі розглянуті та прийнято згідно правил Господарсько-процесуального кодексу України (далі ГПК України).
У зв'язку із набранням чинності з 01.09.05р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) апеляційний розгляд скарги відповідача здійснюється за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач кілька разів змінював предмет позову. Остаточні позовні вимоги його сформульовані у клопотанні від 22.09.04р. (т.1 арк.с.131). З останнього видно, що позивач повідомляє суд про те, що в процесі оскарження ним податкових повідомлень в адміністративному порядку, податковий орган на підставі акту перевірки №379/23-1 від 12.12.03р. прийняв податкові повідомлення-рішення від 03.06.04р. №1143/23-1/22085267/10110 та від 09.06.04р. №1144/23-1/2208567/10111.
Саме ці податкові повідомлення позивач просить суд визнати недійсними.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції розглядав по суті, а в подальшому визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.03.04р. №0000142341/1 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 165088,64 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 82543,82 грн. та від 29.03.04р. №00049112341/1 в частині визначення ДП «Барва-Уж»суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 21450,49 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13855,25 грн.
Згідно із п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Таким чином, місцевий господарський суд порушив норми процесуального законодавства. Беручи до уваги те, що донараховані суми податкових зобов'язань аналогічні в зазначених вище податкових повідомленнях, останні донараховані згідно одного і того ж акту перевірки, суд апеляційної інстанції, застосувавши ч.1 ст.196 КАС України, констатує наступне: за правилами ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Вичерпний перелік підстав порушення норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду наведено в ч.3 названої норми. Таким чином, апеляційна судова інстанція розглядає по суті, чи мали місце порушення вимог податкового законодавства позивачем.
Планова перевірка позивача, задокументована актом №379/23-1/10/22085267 від 12.12.03р. «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП «Барва-Уж»за період II квартал 2001р. -I півріччя 2003р.»здійснена, як зазначено в ньому, з врахуванням вимог п.2 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98р. №817/98 (далі Указ №817/98).
Вимоги щодо оформлення результатів документальних перевірок викладені в Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розробленому відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.5 Указу №817/98, чинному на час оформлення акту документальної перевірки від 12.12.03р.
Таким чином, такої процедури, як складення акту про внесення доповнень до акту перевірки дотримання податкового законодавства, не визначено ні законодавчими, ні нормативними актами. Натомість, ст.4 Указу №817/98 визначено, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.
Зі справи вбачається, що актом документальної перевірки від 12.12.03р. за перевірений період донараховано податок на додану вартість 64745 грн.
Актом №2/23-1/10/22085267 від 19.01.04р. (т.1 с.36) «Про внесення доповнень до акту №379/23-1/10/22085267 від 12.12.03р. дотримання податкового законодавства ДП «Барва-Уж»за період з 01.04.01р. по 01.07.03р.» донараховано позивачу 165655 грн., з яких 100910 грн. податку на додану вартість визначено у зв'язку, як стверджено перевіряючими, з відсутністю доказів перетину товарами (реле «ВЛ62М») вартістю 504505,46 грн. митного кордону України по вантажно митній декларації від 25.04.02р. №249415.
Сума податку на додану вартість в розмірі 101511 грн. з експортної операції по вантажно митній декларації від 25.04.02р. №249415 сплачена позивачем в бюджет, про що зазначено в позовній заяві, є докази в справі і заперечень стосовно факту її сплати зі сторони відповідача немає. Також зі справи вбачається, що уточнену декларацію з податку на додану вартість за квітень та вересень 2002р. подано позивачем 19.01.04р., до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем також сплачено штраф 5 відсотків від суми самостійно виявленої помилки -5075,55 грн.
Таким чином, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції в частині визнання неправомірним нарахування податку на додану вартість в сумі 100910 грн. вважає висновки місцевого господарського суду в мотивувальній частині рішення такими, що відповідають законодавству та фактичним обставинам і матеріалам справи.
Що стосується решти суми податку на додану вартість в розмірі 64745 грн., то слід відзначити наступне:
згідно із ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сума податку на додану вартість в розмірі 1441 грн. визначена перевіряючими як розбіжність (невідповідність) даних податкових декларацій книгам обліку придбання товарів, податковому кредиту (тобто, розбіжність даних податкових зобов'язань, визначених позивачем, та перевіркою), що задокоментовано на стор.18-19 акту перевірки від 12.12.03р.
Згідно із п.1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З наведених таблиць не видно, на підставі яких первинних даних визначено перевіркою, що податкове зобов'язання позивача за період перевірки складають 8552690,00 грн., не відображено також і господарські операції, по яких позивачем не включались до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно в цій частині визнав недійсним податкове повідомлення відповідача.
З посиланням на п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, апелянт стверджує про безпідставне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з операції по придбанню позивачем у СП «Український мобільний зв'язок»ваучерів SIM-SIM згідно податкової накладної на суму 250,06 грн. Також відповідач вважає підставним виключення з податкового кредиту у жовтні 2001р. та у липні 2002р. суми податку на додану вартість в розмірі 69,93 грн. (по виявленій недостачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 349,67 грн.) та -76,34 грн. податку на додану вартість (в зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей на суму 382,72 грн.), вартість яких не відноситься до валових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, в п.2.5.2 «Податковий кредит»акту документальної перевірки від 12.12.03р. на підставі перелічених податкових накладних за червень, липень, серпень, листопад 2001р., за січень, березень, квітень, червень 2002р. перевіряючими зроблено висновок, що позивач здійснив в СП «Український мобільний зв'язок» купівлю ваучерів SIM-SIM на загальну суму 1250,30 грн., у зв'язку із чим безпідставно відніс до податкового кредиту 250,06 грн.
Згідно з нормами КАС України на суб'єктові владних повноважень лежить обов'язок доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення (ч.2 ст.71 КАС України).
Зазначені відповідачем податкові накладні відсутні, від так податковий орган не може підтвердити правомірність донарахованої суми податку на додану вартість з цієї господарської операції.
Під час дослідження цього питання судовим експертом, було з'ясовано, що фактично документально підтверджується придбання позивачем ваучерів SIM-SIM на загальну суму 796,15 грн., з чого податковий кредит складає 159,23 грн.(податкові накладні №В00018500 від 25.06.01р., №В00024809 від 08.08.01р., №В00032363 від 19.10.01р., №В00036578 від 27.11.01р., №С00001098 від 10.01.02р., №С00007957 від 22.03.02р.).
Наказом по підприємству №22 від 22.05.01р. «Про правила використання службових мобільних телефонів»визначено порядок використання у службових цілях мобільного зв'язку.
Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР).
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).
З огляду на викладене, податковий орган безпідставно виключив з податкового кредиту 250,06 грн., оскільки завищення податкового кредиту на цю суму документально не підтвердилось.
Перевіркою встановлено, що в порушення вищенаведеного підпункту 7 Закону №168/97-ВР ДП «Барва-Уж»у жовтні 2001р. не було скореговано суму податкового кредиту на 69,93 грн. по виявленій недостачі товарно-матеріальних цінностях в сумі 349,67 грн. (бухгалтерська проводка Дт 8417 Кт 201).
Аналогічно, підприємством не було скореговано суму податкового кредиту за липень 2002р. на 76,54 грн. у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей на суму 382,72 грн., вартість яких не відноситься до складу валових витрат.
Як уже зазначалось судом апеляційної інстанції, згідно із п.1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників підприємства (в межах їх компетенції), що перевіряється.
У разі відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини неподання документів факт відмови відображається в акті (р.II п.2 Порядку).
Таким чином, відсутність посилань перевіряючих на облікові документи, якими встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей (як-от: акти інвентаризації тощо), дає підстави зробити висновок про безпідставність визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 69,93 грн.
З цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає неправомірним виключення з податкового кредиту 76,54 грн. за липень 2002р. у зв'язку із придбанням позивачем товарно-матеріальних цінностей на суму 382,72 грн.
Слід зазначити також, що в рішенні місцевого господарського суду не дано аналізу доводам сторін, зафіксованим актом перевірки фактам правопорушень з досліджених апелянтами господарським судом вказаних вище господарських операцій.
Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Як зазначено в акті перевірки і стверджується апелянтом, в порушення зазначеної норми, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних (перелік в таблиці), які зареєстровані в книзі придбання товарів, робіт (послуг), але на час проведення перевірки були відсутні, на загальну суму 18311,56 грн. (постачальники: ТОВ «Вірус», ТОВ «Кристал-Люкс», Концерн «Крокус МТ», ДП «Барва-Софт», ДП «Барва-М»).
В порушення п.п.1.7, 1.8 Порядку в акті перевірки не відображено факту відмови посадових осіб позивача надати пояснення з приводу відсутніх податкових накладних, як і самого факту, чи таке пояснення в ході перевірки вимагалось ревізорами.
Із судового рішення вбачається, що суд першої інстанції в цій частині позов задоволив частково і це рішення суду позивачем не оскаржується, від так апеляційна інстанція застосовує ч.1 ст.195 КАС України, а саме: вважає неправомірним включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Кристал-Люкс»№00832 від 12.06.01р.; Концерн «Крокус МТ»№00277 від 25.06.01р.; ДП «Барва-Софт»№00324 від 13.08.01р.; ДП «Барва-М»№63104 від 03.08.01р. -на загальну суму 409,56 грн. у відповідних періодах: червень 2001р. на суму 130,28 грн. та в серпні 2001р. -279,28 грн.
Беручи до уваги вказану норму процесу, суд апеляційної інстанції висновок експерта щодо перелічених податкових накладних не бере до уваги.
З врахуванням вимог п.п.1.7., 1.8 Порядку, обставин справи, наявності в матеріалах справи інших податкових накладних (постачальник ТОВ «Віртус»), суд апеляційної інстанції вважає підставним включення до податкового кредиту позивачем суми податку на додану вартість -17902 грн.
Апеляційна інстанція бере до уваги, що в апеляційній скарзі не наводяться мотиви оскарження рішення суду щодо правомірності включення до податкового кредиту 44594,15 грн. згідно неналежно оформлених податкових накладних, як вказано в акті перевірки, а стверджується апелянтом про підставність визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 63304 грн. за період з II кв. 2001р. по I півріччя 2003р.
Перелік усіх податкових накладних, які, на думку перевіряючих, суперечать п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, наведено в акті перевірки на с.22-31. Зокрема, відповідач вважає, що відсутність в зазначених податкових накладних таких реквізитів, як-от: опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг), їх кількості (обсягу, об'єму); податкового номеру; номера свідоцтва; даних щодо місця розташування юридичної особи; неправильне зазначення податкового номера; позбавляють права позивача на включення до податкового кредиту 44594,15 грн. податку на додану вартість з проведених господарських операцій.
Згідно із п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Отже, такого реквізита, як «номер свідоцтва»в цьому переліку немає.
Разом з тим, названий Закон визначає (абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7), що у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Про існування такої заяви, як видно з матеріалів справи, позивач не заявляв в ході судових засідань, відсутня вона також і в справі.
Відповідно до абз.3 цієї ж норми податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше 20 гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек ( інший разовий або платіжний документ).
Спору стосовно здійсненої позивачем оплати по зазначених податкових накладних вартості придбаних товарів (робіт, послуг) немає.
З наведеного можна зробити висновок, що сума 504,43 грн. правомірно віднесена до податкового кредиту, оскільки обсяг придбаних товарів (робіт, послуг) не був більший за 20 гривень, що не взято до уваги податковим органом.
Суд першої інстанції, дослідивши наведені в акті перевірки податкові накладні, які йому надано було позивачем в ході судового засідання, зробив висновок, що усі вони заповнені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, проте місцевий господарський суд не врахував приписи абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону.
Від-так, суд апеляційної інстанції не бере до уваги податкові накладні, які заповнені з порушенням, а саме: в ході апеляційного провадження виявлено, що податкові накладні, які подані на дослідження експерту (додаток до справи) неідентичні податковим накладним , поданим на дослідження суду першої інстанції (томи 6 і 7) в графі «номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця».
Судовим експертом зазначено, що у поданих на дослідження матеріалах справи відсутні документальні дані щодо підтвердження не здійснення ДП «Барва-Уж»господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) згідно зазначених в акті перевірки неналежно оформлених податкових накладних. В матеріалах справи, що надійшли з місцевого господарського суду (томи 6 та 7) наявні виправлення в податкових накладних і при відсутності заяви позивача до податкового органу, поданої згідно із абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР до кінця поточного податкового періоду за своїм місцезнаходженням, апеляційною інстанцією вони не беруться до уваги, як належні докази в підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, описаними в них на загальну суму 10076,52 грн.
Разом з тим слід також відмітити, що податкова накладна №41 від 31.05.03р. описана двічі (сума податку на додану вартість - 50 грн.).
Таким чином, відповідачем неправомірно визначено позивачеві податок на додану вартість в сумі 155012,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції -77506,06 грн.
В ході документальної перевірки встановлено порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.1, 5.2, 5.6, 5.9 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №283/97-ВР, в результаті чого донараховано позивачу податок на прибуток на загальну суму 22940 грн., а саме: за 9 місяців 2001р. -11640 грн.; за 2002р. -6900 грн.; за I півріччя 2003р. -4400 грн.
Згідно із п.4.1 ст.4 Закону №283/97-ВР валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Апелянтом стверджується про правомірність коригування валового доходу позивача за перевірений період.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не спростовує правомірність включення до валового доходу 21 тис. грн., що складає суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, однак апелянт не спростував висновок місцевого господарського суду, що таке збільшення валового доходу та валових витрат на суму невключеного при розрахунку належної до сплати суми податку на прибуток за II кв. 2001р. цього збору не змінює суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаний звітний податковий період.
Що ж стосується коригування відповідачем іншої частини валового доходу, то з посиланням на вимоги п.1.7, 1.8 Порядку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо невідповідності акту перевірки в цій частині вимогам підзаконним нормативним актом.
За даними перевірки позивачу зменшено валові витрати на 43700 грн.
Відносно недостач та уцінок товарно-матеріальних цінностей, то в мотивувальній частині цього рішення це питання висвітлене при дослідженні правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість. Також досліджена і операція з придбання ваучерів SIM-SIM, у зв'язку із чим витрати позивача, понесені на їх придбання слід віднести до валових витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.
Апеляційна інстанція відзначає, що послуги по веденню бухгалтерського обліку отримані позивачем від ТзОВ «Високий замок»документально підтверджені в сумі 1170 грн. згідно таких доказів, що знаходяться у матеріалах справи: наказом по підприємству №4 від 01.02.01р. «Про організацію бухгалтерського обліку», договором №6 від 01.07.02р., актами прийому-здачі робіт №6 від 31.07.02р., №41 від 31.05.03р., №50 від 30.06.03р., податковими накладними №41 від 31.03.03р. та №50 від 30.06.03р.
В ході перевірки перевіряючими зроблено висновок, що витрати позивача в сумі 83,33 грн. за виготовлення інвентарної довідки Бюро технічної інвентаризації та в сумі 666,67 грн. -за виготовлення і підключення телефону Сервісним центром є витратами, пов'язаними із придбанням основних фондів, балансова вартість яких збільшується на суму вартості їх придбання.
Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №283/97-ВР під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Таким чином, зазначені вище витрати правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат в II кв. 2001р.
Апелянт зазначає, що позивач в порушення вимог п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включив суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, маючи лише право на включення до складу валових витрат вартість послуг по ремонту автомобіля, ксерокса, обладнання лише в сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
Місцевим господарським судом зроблено висновок без документального обґрунтування, що ці витрати не перевищують 5 відсотків. Відповідь на поставлене експерту це питання, відображена у висновку експертизи, в якому зазначено, що перевіряючі не зробили посилань на первинні облікові документи, дані яких могли би підтвердити вартісні показники зазначених господарських операцій та їх зміст.
Перевіркою встановлено і апелянтом наголошується на тому, що підприємством в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР безпідставно віднесено до валових витрат транспортні послуги, надані ПП Кобець О.С. на загальну суму 45660,55 грн.
Судом першої інстанції правомірно визнано незаконним виключення з валових витрат вказаних вище витрат по цій господарській операції, оскільки в матеріалах справи наявна Угода про співпрацю та перевезення вантажів від 04.01.01р., акти здачі-приймання виконаних робіт, подорожні листи вантажного автомобіля.
Фактичний розмір понесених витрат позивача склав 45837,25 грн., а не -45660,55 грн., як визначено в ході перевірки, про що звернуто увагу експертом у висновку з цього питання.
Віднесення позивачем до валових витрат, понесених, у зв'язку з оплатою послуг, наданих ПП Кобець О.С., відповідає вимогам п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР.
З посиланням на п.5.9 ст.5 Закону №283/97-ВР апелянт наголошує на існуванні розбіжності за даними підприємства та даними перевірки у визначенні приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів на складах, у незавершеному виробництві та в залишках готової продукції в розмірі 78,1 тис. грн.
Як уже зазначалось вище, в мотивувальній частині постанови, порушення перевіряючими вимог Порядку не дає можливості встановити, в результаті чого відповідачем зроблено такий висновок, і чи взагалі тут має місце помилка позивача у визначені приросту (убутку) балансової вартості запасів. Не пояснив такого висновку перевірки і апелянт в апеляційній скарзі, оскільки ним лише констатовано про таку розбіжність.
Апелянтом стверджується про правомірне зменшення витрат позивача, пов'язаних з оплатою праці фізичних осіб та нарахування на фонд оплати праці в розмірі 8700 грн., оскільки вони (витрати) пов'язані з поточним та капітальним ремонтом основних засобів, які підлягають амортизації.
Задовольняючи позов в цій частині, місцевий господарський суд правомірно послався на п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону №283/97-ВР. При цьому слід також врахувати і приписи п.п.5.6.2, 5.6.3 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 цього ж Закону, зокрема: до складу валових витрат платника податку відносяться суми зборів та обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, нараховані на виплати, зазначені у п.п.5.6.1 цієї статті, за ставками та у порядку, встановленому законом (п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону №283/97-ВР).
До складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. (п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону №283/97-ВР).
Беручи до уваги наведені норми права, трудову угоду позивача з гр.Янконич П.П., акти прийому робіт, слід зробити висновок про безпідставне виключення відповідачем з витрат позивача витрат на оплату праці електрика та згідно трудової угоди на проведення водопостачання на загальну суму 8700 грн.
Апелянт констатує порушення п.п.5.2.10 п.5.2 та п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону №283/97-ВР.
Як встановлено матеріалами справи та актом перевірки, перевіркою проведено збільшення показників валових витрат позивача на суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів за період II квартал 2001р. -2002р. на загальну суму 9350 грн.
Як зазначалось вище, висновки податкового органу зроблені без посилання на первинні облікові документи, чим порушено вимоги Порядку, що дає підстави вважати безпідставними твердження апелянта про заниження валових витрат позивачем на суму 9350,0 грн.
З огляду на викладене, підстави для задоволення вимог апелянта щодо податку на прибуток відсутні.
Керуючись, п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.92, 94,97, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст.254 КАС України -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2005р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. Позов ДП «Барва-Уж»до ДПІ у м.Ужгороді задоволити частково. Визнати частково нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті по відношенню до позивача від: 09.06.04р. №0004912341/2 про визначення позивачеві податку на прибуток в сумі 21450,49 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -13855,25 грн.; 03.06.04р. №0000142341/2 про визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 155012,12 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -77506,06 грн. В решті позову відмовити.
3. Стягнути з відповідача в користь позивача 1620,28 грн. вартості експертизи, про що місцевому господарському суду видати виконавчий лист.
4. Місцевому господарському суду видати наказ про стягнення на користь ТзОВ «ПБП «Контур»судових витрат.
5. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
6. Постанова складена в повному обсязі 02.01.07р.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Г.В.Орищин
суддя Г.Г.Якімець