Ухвала іменем україни 29 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_23,
суддів: ОСОБА_24, ОСОБА_25,
за участю прокурора ОСОБА_26,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3, його захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня
2013 року.
Вказаним вироком засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 листопада 2003 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186,
ст. 198 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого
02 лютого 2007 року після відбуття покарання,
за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк
10 років 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого - за вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 28 січня 2000 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 145 КК (в редакції 1960 року) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільненого 16 липня 2005 року умовно-достроково на термін 1 рік 9 місяців 9 днів,
за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк
9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, касаційну скаргу якого та скаргу його захисника ОСОБА_7 ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2014 року виділено в окреме провадження.
Вирішено цивільний позов у справі, а також питання про стягнення судових витрат та про долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_6 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - особу, касаційну скаргу якого виділено в окреме касаційне провадження, - визнано винними і засуджено за те, що вони у грудні 2008 року з метою заволодіння чужим майном вступили у злочинну змову між собою щодо скоєння розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8, згідно з якою безпосередній напад на потерпілого мали скоїти ОСОБА_1 та ОСОБА_6, а ОСОБА_3 був пособником цього злочину.
З метою швидкого, безперешкодного залишення місця скоєння злочину домовилися з раніше знайомим їм ОСОБА_9 про те, що він надасть у їх розпорядження свій автомобіль марки ВАЗ-21013 під його керуванням, при цьому вони не повідомили його про свої злочинні наміри.
Після цього 18 грудня 2008 року з 18.00 до 21.00 год. ОСОБА_3, реалізуючи спільний злочинний план, прийшов до магазину потерпілого ОСОБА_8 і почав стежити за обстановкою, доповідаючи ОСОБА_1 по мобільному телефону про результати стеження. Приблизно о 21.00 год.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6, підготувавши заздалегідь маски, липку стрічку та рукавички, приїхали на автомобілі ОСОБА_9 в с. Стерегуще Роздольненського району Автономної Республіки Крим, де зустрілися з ОСОБА_3 поблизу магазина ОСОБА_8 Коли звідти вийшли останні покупці, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 увірвалися всередину і почали бити ОСОБА_8 ногами та руками по обличчю й тулубу, завдавши потерпілому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.
Після того, як ОСОБА_8 утратив свідомість, ОСОБА_1 та
ОСОБА_6 зв'язали його липкою стрічкою, яку принесли із собою, та дротом, знайденим на місці скоєння злочину. Таким чином подолавши опір потерпілого, заволоділи його майном на загальну суму 659 882 грн і зникли з місця скоєння злочину.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_3 і його захисники
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - кожен окремо, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просять постановлені у справі судові рішення змінити, виправдати ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК, кваліфікувати його дії за ст. 198 КК та звільнити з-під варти в залі суду. Крім того, на думку скаржників, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Захисник вважає, що дії його підзахисного слід кваліфікувати за ст. 396 КК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеності винуватості у вчиненні злочину і посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок суворості, просить постановлені у справі судові рішення щодо нього змінити, застосувати положення ст. 69 КК.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, пояснення державного обвинувача, який частково підтримав касаційні скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Як видно зі змісту касаційних скарг, у них учасники судового розгляду фактично посилаються на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Доводи, викладені у касаційних скаргах, про неправильну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК та ОСОБА_1 - за ч. 4 ст. 187 КК, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб і поєднаному з насильством, небезпечним для життя й здоров'я потерпілого в момент заподіяння, а також поєднаному з проникненням у житло, а також винності ОСОБА_3 у пособництві вчинення такого нападу, особою, яка раніше вчинила розбій, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дано всебічну, повну та об'єктивну оцінку. Жодних даних, які ставили би під сумнів достовірність зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказів, колегія суддів не встановила.
Цей висновок суду підтверджується даними, що містяться: в показаннях, даних на досудовому та під час судового слідства ОСОБА_1, потерпілим ОСОБА_8, свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; в оголошених у порядку ст. 306 КПК 1960 року показаннях свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також у протоколах огляду, протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, висновках судово-медичних експертиз та інших наведених у вироку доказах, достовірність яких сумніву у колегії суддів не викликає.
Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилаються засуджений ОСОБА_3 та його захисники
ОСОБА_4, ОСОБА_2 у касаційних скаргах, давши належну оцінку всім його доводам засудженого, висунутим ним на свій захист щодо обставин вчинення пособником розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_3 і правильно кваліфікував його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи цю кримінальну справу, належним чином проаналізував доводи, викладені в поданих на вирок суду першої інстанції апеляціях учасників судового розгляду, про доведеність винуватості засуджених
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, а також про неправильну кваліфікацію дій останніх, і прийняв відповідне рішення про залишення апеляцій без задоволення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував. Їх підтверджено доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і правильно оцінив. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 покарання, суд неповною мірою врахував конкретні обставини справи, а також дані про осіб винних, зокрема їх стан здоров'я та сімейний стан, що зумовило призначення останнім покарання, несправедливого внаслідок суворості.
З огляду на викладене судові рішення щодо ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 підлягають зміні з пом'якшенням призначеного останнім покарання.
Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, його захисників
ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 30 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 змінити, пом'якшити покарання засудженим ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 4
ст. 187 КК до 8 років позбавлення волі, ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК - до
9 років позбавлення волі.
Судді:
ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29