2 квітня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.
Умнової О.В., Фаловської І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», поданою його представником Римаром Андрієм Вікторовичем, на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 вересня 2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 403849, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання автомобілів у групах. Додатком № 1 до договору передбачено його право на придбання автомобіля ZAZ Forza за ціною 88 806 грн. На виконання умов договору він сплатив вступний внесок в сумі 3 197,02 грн та щомісячних платежів на загальну суму 23 721, 98 грн. Всього за вказаним договором ним сплачено 26 919,00 грн, проте автомобіль не отримав і можливу дату отримання йому не повідомляють. Вважав, що укладена угода суперечить ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», тому є нікчемною і просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на його користь 26 919,00 грн, сплачених за договором.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року, позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_3 сплачені за договором від 25 вересня 2012 року № 403849 грошові кошти у сумі 26 919,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що умови угоди є несправедливими та спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми, що згідно з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Судами встановлено, що 25 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 403849, предметом якого є надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання автомобілів у групах. Відповідно до умов договору, надання права на отримання автомобіля здійснюється через механізм накопичення внесків та пропозиції авансових внесків, тобто кошти позивачем сплачуються відповідачеві не безпосередньо за сам товар, а за можливість одержання права на його придбання у сформованих групах учасників та за рахунок лише їхніх коштів без залучення власних коштів товариства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено її п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
На підставі цього Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах").
Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, діяльність яких направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.
Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
Відповідно до додатку № 2 Угоди система АвтоТак - це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг АВТО ПРОСТО з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.
Законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю, що передбачає надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.
Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш "активними", за умови виконання ними умов договору.
Не встановивши, чи отримано товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, суди дійшли передчасного висновку про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, і має ознаки пірамідальної схеми.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13 у справі за позовом про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
Отже, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог неповно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», подану його представником Римаром Андрієм Вікторовичем, задовольнити частково.
Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С.Ткачук
Судді: В.С.Висоцька
С.О.Карпенко
О.В.Умнова
І.М.Фаловська
2
Справа № 6-39137св13
Головуючий у 1 інстанції Єрохіна І.В.
Головуючий в апеляційній інстанції Любобратцева Н.І.
Доповідач Карпенко С.О.