14 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П.., Іваненко Ю.Г.,
Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року,
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (далі - ТОВ «Кредит Колекшн Груп») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 30 липня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 0708/0708/50-1565, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 9540 грн.
23 березня 2011 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» уклали договір факторингу № 6, на підставі якого ПАТ «Сведбанк» відступило факторові ТОВ «Кредит Колекшн Груп» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема, за договором від 30 липня 2008 року, укладеним з ОСОБА_7
Станом на дату відступлення права вимоги загальна сума заборгованості відповідачки складала 44 185 грн 71 коп., яку ТОВ «Кредит Колекшн Груп» просило стягнути з ОСОБА_7
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 квітня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кредит Колекшн Груп» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 577 грн 48 коп., з якої: 9075 грн 94 коп. - заборгованість за кредитом; 6433 грн 06 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1068 грн 48 коп. - комісія за прострочену заборгованість. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що банк не надав суду оригіналу договору факторингу та виписки за рахунком відповідачки, не надав акта прийому-передавання документів за договором факторингу від 23 березня 2011 року № 6, а також доказів про те, що відповідачка належним чином повідомлена про укладення вказаного договору факторингу. Крім того відповідно до копій квитанцій про погашення кредитної заборгованості виплати за кредитним договором припинено у 2009 році.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції керувався тим, що неповідомлення про заміну кредитора тягне наслідки для боржника лише у вигляді можливості виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.
Із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
За вимогами статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судом не дотримано.
Встановлено, що 30 липня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 0708/0708/50-1565, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 9540 грн строком до 30 липня 2011 року (а.с. 4−6).
У матеріалах справи міститься копія договору факторингу № 6, укладеного 23 березня 2011 року між ПАТ «Седбанк» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп», відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступило факторові ТОВ «Кредит Колекшн Груп» свої права вимоги за кредитними договорами у розмірі портфеля заборгованості (а.с. 15).
На підтвердження своїх вимог до ОСОБА_7 позивач надав суду додаток № 1 до договору факторингу від 23 вересня 2011 року № 6 - реєстр заборгованості та розрахунок заборгованості відповідачки за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 0708/0708/50-1565, що станом на 15 листопада 2012 року склав 44 185 грн 71 коп. (а.с. 13−14).
Задовольняючи позовні вимоги банку частково, апеляційний суд вважав, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог, проте у матеріалах цивільної справи відсутній оригінал кредитного договору, договору факторингу, а також виписки за рахунком ОСОБА_7, незважаючи на те, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року витребувано у позивача оригінали вказаних документів.
Таким чином, апеляційним судом порушено вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України у контексті належності та допустимості доказів про укладення договору факторингу щодо спірного кредитного договору.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 06 листопада 2013 року № 116.
Позивачем не спростовано, що останній платіж за кредитним договором відповідачка здійснила 13 лютого 2009 року, що підтверджено копією квитанції № N1407-5 (а.с. 33). Заяву про застосування позовної давності ОСОБА_7 подано до суду першої інстанції 29 січня 2013 року (а.с. 29).
Із урахуванням вказаного розрахунку заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором не проведено.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
На порушення вказаних вимог закону у рішенні апеляційного суду не наведено розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що банк надав розрахунок заборгованості, який не відповідає дійсному. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням ст. 4 ст. 60 ЦПК України.
Судом не дотримано вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не встановлено фактичні обставини, не досліджено докази, надані сторонами, та не надано цим доказам відповідної правової оцінки, а суд касаційної інстанції зазначеними повноваженнями не наділений, тому рішення апеляційного суду належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 342, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік