Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала іменем україни 13 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши в порядку письмового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260070000022,
за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - за вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від
13 червня 2012 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, такого, що штраф сплатив,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК,
Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від
11 липня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю
3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області від 13 вересня 2013 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 18 березня 2013 року приблизно о 20.00 год. по вул. Центральній у
с. Красному умисно з корисливого мотиву під час контрольованої оперативної закупки незаконно за 150 грн збув ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс вагою 3,364 г.
10 квітня 2013 року приблизно о 21.00 год. Біля Краснянської загальноосвітньої школи у тому ж селі умисно з корисливого мотиву під час контрольованої оперативної закупки незаконно за 150 грн збув ОСОБА_2 канабіс вагою 0,746 г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за
ч. 2 ст. 307 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.
Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинені злочини, визначаються ст. 69 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК, врахував: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення; наслідки й обставини вчиненого злочину; поведінку ОСОБА_1 під час та після вчинення злочинних дій; дані про особу останнього, його вік, матеріальне та сімейне становище, стан його здоров'я; те, що він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше був судимий, відбув за попереднім вироком покарання у виді штрафу. Врахував суд і обставини, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - щире каяття, визнання ОСОБА_1 винуватості, його допомогу в установленні істини у провадженні, відсутність тяжких наслідків від злочину. Крім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд урахував і позицію та практику Європейського суду з прав людини такої категорії злочинів.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК, і дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів за коротший строк, ніж це передбачено санкцією статті.
Разом із тим, доводи прокурора про безпідставність звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням є слушними.
Згідно з вимогами ст. 75 КК в разі, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення суд має належним чином мотивувати у вироку.
З мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_1 убачається, що рішення про можливість виправлення засуженого без реального відбування ним покарання суд виніс без достатнього обґрунтування. Крім того, суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням послався на ті ж обставини, які врахував при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК, і не сформулював висновку про можливість його виправлення та перевиховання без відбування покарання.
Апеляційний суд при розгляді кримінального провадження не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення кримінального закону і необґрунтовано залишив вирок місцевого суду в цій частині без зміни.
Оскільки призначене місцевим судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а суд апеляційної інстанції проігнорував указані порушення, то на підставі ч. 2 ст. 419 КПК ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суд має звернути увагу на допущені недоліки. В разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м'яким.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 434, 436, 438 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області 17 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий апеляційний розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5