Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала іменем україни 13 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши в порядку письмового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090170000380,
за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК,
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним і засуджено до покарання у виді виправних робіт: за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням
ст. 69 цього Кодексу - на строк 1 рік 6 місяців із відрахуванням у доход держави 15 % заробітку; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 2 роки з відрахуванням у доход держави 20 % заробітку з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у доход держави 20 % заробітку з конфіскацією майна.
Апеляційний суд Івано-Франківської області від 22 серпня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує це тим, що суд не врахував належним чином даних про особу засудженого, характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину і безпідставно застосував до ОСОБА_1 правила ст. 69 КК, а апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення, крім того, сам порушив вимоги ст. 438 КПК.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за невстановлених обставин незаконно придбав з метою збуту і перевіз особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, обіг якого заборонено, а також дві таблетки «Subutex», які містять наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено.
19 лютого 2013 року приблизно о 15.40 год. у під'їзді будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно, з корисливого мотиву, під час контрольованої оперативної закупки незаконно за 30 грн збув ОСОБА_2 подрібнену речовину рослинного походження - канабіс вагою 1,05 г.
13 березня 2013 року близько 18.50 год. у під'їзді будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно з корисливого мотиву під час контрольованої оперативної закупки повторно незаконно за 280 грн збув ОСОБА_3 одну таблетку «Subutex», яка містила в собі бупренорфін у кількості 0,008 г.
18 березня 2013 року близько 15.00 год. у під'їзді будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно з корисливого мотиву під час контрольованої оперативної закупки повторно незаконно за 280 грн збув ОСОБА_3 одну таблетку «Subutex», яка містила в собі бупренорфін у кількості 0,008 г.
У цей же день у період із 16.20 год. до 18.40 год. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 працівники міліції виявили та вилучили канабіс вагою 88, 05 г та 0,1 г, три полімерні корки з нашаруванням канабісу вагою 0,2 г.
Також під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 працівники міліції виявили та вилучили короткоствольну вогнепальну зброю, яка є гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки у саморобний спосіб із гладкоствольного газового пістолету калібру 9 мм РА Кnall ПГШ-790 серії НОМЕР_1, виробництва СП «шмайсер», який має технічну забезпеченість конструкції в цілому для його використання в якості ручної короткоствольної вогнепальної зброї, яку ОСОБА_1 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 2
ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.
Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, суд послався на матеріали справи.
Проте суд не дотримався вимог ст. 65 КК, згідно з якою засудженому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням особи засудженого, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
При вирішенні цього питання суд мав належно досліджувати й оцінювати всі обставини, що мають істотне значення, і враховувати, що
ст. 69 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави, про які необхідно вказувати у вироку.
Обґрунтовуючи свій висновок про застосування щодо ОСОБА_1
ст. 69 КК, призначаючи йому більш м'який вид покарання, встановлений у санкціях ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК, суд, як убачається з мотивувальної частини вироку, крім іншого, послався на те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також на те, що тяжких наслідків не настало, що засуджений позитивно характеризується за постійним місцем проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та дружину.
Разом із тим, районний суд не звернув уваги на точні положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, і враховувати, що ст. 69 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є законні умови та підстави. Крім того, рішення про призначення засудженому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, приймається не тільки з урахуванням вищевикладеного, а й з урахуванням особи винного, чого суд належним чином не врахував при прийнятті рішення.
Пославшись на позитивну характеристику засудженого, суд не зазначив, у чому саме полягає її позитивність. Із наявної в матеріалах справи характеристики вбачається тільки те, що усних та письмових скарг на ОСОБА_1 не надходило. Натомість суд не врахував, що ОСОБА_1 неодноразово з корисливих мотивів збував наркотичні засоби, а також те, що злочини, вчинені ним і кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК, відносяться до категорії тяжких.
Крім того, врахувавши активне сприяння засудженим розкриттю злочину, як пом'якшуючу обставину, суд у вироку не зазначив, які саме дії ОСОБА_1 вчинив, допомагаючи правоохоронним органам у встановленні обставин цієї справи.
Отже, висновок суду про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК прийнято без належного врахування даних про особу засудженого та аналізу його дій, а тому колегія суддів вважає, що призначене покарання не можна визнати справедливим внаслідок його м'якості.
Як убачається з матеріалів справи, прокурор, не погоджуючись із вироком, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення. У скарзі прокурор, посилаючись на те, що призначене судом ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам кримінального закону, просив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати й постановити новий.
Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення та погоджуючись із рішенням місцевого суду, у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання дотримався вимог ст. 65 КК, однак в ухвалі не навів переконливих підстав необґрунтованості апеляційної скарги прокурора.
Оскільки призначене місцевим судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення, то на підставі ч. 2 ст. 419 КПК ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суд має звернути увагу на допущені недоліки. В разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів призначене йому покарання у виді виправних робіт слід вважати м'яким.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 434, 436, 438 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області 22 серпня
2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9