13 березня 2014 рокусправа № 808/794/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Венгаренко Т.А., дов. від 01.02.13 р., Чалий О.В.
відповідача: - Воронкова Н.В., дов. від 17.01.14 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 р. у справі № 808/794/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислово-технічної експертизи"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
23.01.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислово-технічної експертизи" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.02.2013 р., просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 27.12.2012 р. за № 0000882214/12731.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, податковим органом самостійно ,у позасудовому порядку визнавати удаваними правочини між позивачем і його контрагентами та даних, вказаних платником податків у податкових деклараціях. Позивач вказує на те, що реальність здійснення господарської діяльності та правомірність вчинених правочинів підтверджена належним чином оформленою первинною документацією, що надана до перевірки та наявна в матеріалах справи.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 р. у справі № 808/794/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, не надано доказів наявності порушень податкового законодавства з боку позивача. Правомірність правочинів укладених між позивачем та контрагентами підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.
Не погодившись з постановою суду, ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 р. у справі № 808/794/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі обставини по справі та не надав належної оцінки доказовим матеріалам та поясненням відповідача по справі, а саме: не досліджено, що позивачем не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу походження товару, не доведена наявність ділової мети систематичного придбання та продажу товарів, що свідчить, на думку скаржника, про протиправне формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання. Доводи апеляційної скарги стосуються обставин справи, з'ясування яких мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та вивчення яких здійснено судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення, приведені скаржником власні правові позиції по суті спірних питань даної справи, без будь -яких посилань на порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін, присутні в судовому засіданні підтримали визначені правові позиції, надали свої доводи та заперечення на вимоги апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Центр промислово-технічної експертизи" з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП ВКФ «СВ-плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 283/22-14/33652376 від 19.11.2012 р. (т.1, а. с.14-22).
Перевіркою встановлено порушення Товариством п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 ПК України, Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2011 р на суму 66867 грн., за травень 2011 р. відповідно на суму 9585 грн., всього на загальну суму 76 452 грн., що призвело до:
- завищення податкового кредиту (р.17 податкової Декларації з ПДВ за лютий 2011 року - 66867 грн., травень 2011 року - 9585 грн.) на загальну суму 76452 грн.;
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (за лютий 2011 року - 66867 грн., травень 2011 року - 9585 грн.) на загальну суму 76452 грн.;
- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.27 податкової Декларації з ПДВ за лютий 2011 року - 66867 грн., р.25 податкової Декларації з ПДВ за травень 2011 року - 9585 грн.) на загальну суму 76452 грн.
27.12.2012 р. на підставі даного акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесене податкове повідомлення-рішення № 0000882214/12731, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 453 грн. (з яких: 76 452 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція) (т.1, а. с.12).
Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання робіт згідно правочинів, укладених з контрагентом ПП ВКФ «СВ-Плюс».
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:
Як вбачається з акту перевірки, позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Товариства з придбання товару не мали ознак реальності господарських операцій, не підтверджені сплатою податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не підтверджені наявністю розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.
На думку податкового органу такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, і не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Так, за висновками відповідача, ТОВ «Центр промислово-технічної експертизи» є вигодонабувачем, тобто здійснює облік операції з метою податкового обліку, які не носять реального характеру шляхом вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.
Як вбачається з акту перевірки від 19.11.2012 р. такі висновки податкового органу ґрунтуються:
- на даних акту ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя № 807/2211/34790016 від 30.08.2012 р. документальної невиїзної перевірки ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, у тому числі з ПП "ВЄНСАН" за період з 01.01.2010 р. по 01.03.2012 р. (т.1, а. с.17), яким, зокрема, встановлено відсутність ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» за місцезнаходженням та відсутність фінансово-господарської діяльності між ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» та ПП "ВЄНСАН" (по листу директора ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» Диденка Ю. О. від 20.08.2012 р. № 2008/12);
- на даних постанови слідчого по ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області майора юстиції Куйбіди Е. А. від 23.04.2012 р. по матеріалам кримінальної справи № 697, яку порушено відносно посадових осіб ПП "ВЄНСАН" з ознаками фіктивного підприємництва, що підозрюються у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.
Так, з матеріалів справи підтверджується про те, що у періоді, який перевірявся, Товариства мало господарські відносини з ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС»:
- за договором про виконання робіт (надання послуг) № 24/01 від 24.01.2011 р., за умовами якого ПП ВКФ «СВ-Плюс» (Виконавець) за дорученням ТОВ "Центр промислово-технічної експертизи" (Замовника) бере на себе зобов'язання з виконання робіт (надання послуг): розробка типових форм технічних завдань, технічних умов на виготовлення об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, а також продукції (т.1, а. с.110, 111).
- за договором про виконання робіт (надання послуг) № 202/11-1 від 01.03.2011 р., за умовами якого ПП ВКФ «СВ-Плюс» (Виконавець) бере на себе зобов'язання з виконання робіт (надання послуг): розробки експлуатаційних документів: конвеєра стрічкового нахильного, конвеєра стрічкового, кантователя ливарних напівформ, маніпулятора, вибивної вібраційної машини, газифікаційної установки, лінії з виготовлення ізопрофілю; організації проведення приймальних випробувань вказаного обладнання; розробки технічних умов для труби оребренної (т.1, а. с.150, 151).
У п.3.2 вказаних договорів зазначено, що Замовник здійснює оплату за виконані роботи на розрахунковий рахунок Виконавця після підписання Акту приймання-здавання виконаних робіт впродовж 90 календарних днів. Оплата може здійснюватись частинами та векселями.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, що набрав чинності 01.01.2011 р., витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Зазначені правові норми свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з контрагентом ПП ВКФ «СВ-Плюс», вказаний контрагент не знаходився в Єдиному реєстрі як юридична особа та не був зареєстрований платником ПДВ, відповідачем суду не надано.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Виконання договорів позивача з ПП ВКФ «СВ-Плюс» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), (т.1, а. с.112, 152) та податковими накладними (т.1, а. с.113, 15).
При цьому, відповідачем не спростовується факт здійснення оплати ТОВ «Центр промислово-технічної експертизи» за виконані ПП ВКФ «СВ-Плюс» роботи.
Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», невідповідність податкових накладних № 58 від 28.02.2011 р. та № 58 від 17.05.2011 р., виписаних ПП ВКФ «СВ-Плюс» (т.1, а.с.113, 153) приписам Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, податківцями не встановлена, тому ці бухгалтерські документи є належними доказами виконання господарської операції та не визивають сумнівів щодо їх недостовірності.
Факт наявності усіх первинних бухгалтерських документів у позивача податковим органом підтверджується, однак, зазначається, що висновки про нікчемність правочину зроблені на підставі інших актів перевірки, які надані податковій інспекції щодо перевірки контрагентів позивача на підставі чого і було здійснено висновки про нікчемність правочинів по всьому ланцюгу придбання товарів, виконання робіт, послуг.
Відповідачем не спростовується, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Вказані обставини досліджені судом першої інстанції і підтверджуються матеріалами справи (т.1, а. с.114-122; 154, 155; 169-186).
Також судом першої інстанції досліджені: договори про надання послуг/робіт, укладені позивачем з ПрАТ «Завод напвіпровідників», ПАТ «Запоріжкокс», ПАТ «Мотор Січ», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Запоріжвогнетрив», ТОВ «Запорізький сталеливарний завод», ТОВ «Ізопрофіль»; акти виконаних робіт, підписані з вказаними суб'єктами господарювання, що підтверджують використання ТОВ «Центр промислово-технічної експертизи» отриманих від ПП ВКФ «СВ-Плюс» робіт (послуг) у власній господарській діяльності, і зворотне відповідачем не доведено.
Щодо посилань скаржника на вчинення позивачем удаваних правочинів з метою приховування, ухилення від сплати податків, то з урахуванням норм Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.
Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.
Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 19.11.2012 р. про удаваність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів; його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.
При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача, у т. ч. по ланцюгу постачання. Матеріали кримінальних справ на які посилається відповідач не є вироком суду.
Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагент, та контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.
Судова колегія зауважує, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.
Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, тому твердження скаржника на те, що ТОВ «Центр промислово-технічної експертизи» являється вигодонабувачем ПП ВКФ «СВ-Плюс», є недоведеним.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність та законність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 19.11.2012 р.
Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах з ПП ВКФ «СВ-Плюс», сплаченого в ціні придбаних робіт (послуг) на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судами першої та апеляційної інстанції та наявні у матеріалах справи.
А виходячи з того, що позивачем податковий кредит сформований правомірно, безпідставним є збільшення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 76 453 грн. (з яких: за основним платежем в сумі 76 452 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн.) згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000882214/12731 від 27.12.2012.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Крім того, податковим органом надано до суду апеляційної інстанції виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої назвою відповідача є Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, слід допустити заміну Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби вказаним правонаступником.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 р. у справі № 808/794/13-а залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 р. у справі № 808/794/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко