06 березня 2014 рокусправа № 808/6970/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Щербак О.Г., дов. від 16.12.13 р.
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 р. у справі № 808/6970/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Запорізької митниці Міндоходів
про скасування рішення №112050000/2013/000486/1 від 11.06.2013р. та стягнення надмірно сплаченої суми ПДВ, -
20.08.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості №112050000/2013/000486/1 від 11.06.2013 р. та застосування шостого методу визначення митної вартості відносно товарів позивача, заявлених останнім до розмитнення за ціною контракту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товару, яким застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості, оскільки під час здійснення митного оформлення товару та протягом дії гарантійних зобов'язань, позивач подав до Запорізької митниці всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом (за ціною контракту).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 р. у справі № 808/6970/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності та обґрунтованості винесеного рішення про коригування митної вартості товару. Крім того спірне рішення містить суперечливі та взаємовиключні висновки відповідача щодо заявленої митної вартості товару, що підтвердило рішення суду про безпідставність та протиправність винесення оскаржуваного позивачем рішення.
Не погодившись з постановою суду, Запорізькою митницею подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 р. у справі № 808/6970/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає правомірним спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки позивачем не надано додаткових документів що підтверджують заявлену митну вартість товару, наявні ж документи містили суперечливі відомості, які не дозволили підтвердити митну вартість товару, на підставі чого митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
ФОП ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, при цьому, що розбіжність на відсутність у поданих документах документа, який зазначений у платіжному дорученні в іноземній валюті (DС № ЕХ3102095 від 12.04.2013 р.), була виявлена митницею вже на етапі перевірки додатково наданих документів, коли всі обов'язкові документи були досліджені (у тому числі зазначене платіжне доручення), і така розбіжність не стосується формування митної вартості, оскільки стосується відносин банку із продавцем, що було роз'яснено в заяві від 26.07.2013 р. № 64.
Аналогічні пояснення надані представником позивача в судовому засіданні з проханням залишити без змін по станову суду першої інстанції.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що є підтвердження в справі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.06.2012 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення товару - сливи сушеної без кісточок (чорнослив) врожаю 2012 року, що надійшов на адресу Товариства на підставі зовнішньоекономічного контракту № 26 від 01.01.2013 р., укладеного з Фірмою ««PROCESSADORA Y DESHIDRATADORA COLCHAGUA S.A.» (Продавець) (а. с.17-20).
При цьому, митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (договору), тобто за основним методом відповідно до ст.58 МК України.
03.06.2012 р. позивачем до митного органу на виконання умов наведеного контракту та для проведення митного оформлення поставленого товару, подана декларація митної вартості № 112050000/2013/013451, в якій визначено загальну вартість товару за ціною контракту № 26 від 01.02.2013 р. - 46095 доларів США (а. с.43-46).
На підтвердження митної вартості товару Товариством надавались митному органу наступні документи: вищевказаний зовнішньоекономічний контракт та специфікація № 1 до цього контракту (а. с.21, 22); рахунок-фактура (інвойс) № 00004 від 15.03.2013 р. (а. с.23); CMR № 5661 від 01.06.2013 р.; коносамент CL1349407 від 18.03.2012 р. (а. с.24, 25); пакувальний лист б/н від 18.03.2012 р. (а. с.26); платіжне доручення № 28 від 07.05.2013 р. (а.с.30); сертифікат походження № 345613 від 21.03.2013 р. (а. с.27); сертифікат якості №РС/01213/18032013 від 18.03.2013 р.
З огляду на те, що подані позивачем документи не містили, на думку митників, всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та були наявні розбіжності (згідно умов п.4 специфікації № 1 від 01.02.2013 р. до контракту № 26 від 01.02.2013р. передбачено строк для завантаження товару на борт судна 15 днів з дати підписання специфікації, а згідно коносаменту № CL1349407 від 18.03.2013 р. цей строк склав 45 днів, що не відповідає вимогам контракту), відповідачем відповідно до ч.3 ст.53 МК України прийнято рішення про витребування у Підприємця додаткових документів:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судова колегія зазначає, що витребувані документи ніякого відношення до виявлених розбіжностей не мають.
06.06.2013 р. Підприємцем на вимогу відповідача надані до Запорізької митниці додаткові документи: виписку по взаєморозрахункам з контрагентом, станом на 01.06.2013 р.; прайс-лист виробника товару за лютий 2013 року з перекладом; звіт про незалежну експертну оцінку № 101 від 05.06.2013 р.
Також під час проведення між відповідачем та позивачем письмової консультації, останнім була надана копія митної декларації № 112050000/2013/001420 від 29.01.2013 р. на аналогічний товар, імпорт якого був здійснений у 2013 році по ідентичним умовам поставки на рівні 2,3 доларів США за 1 кг, про що 11.06.2013 р. зроблено відповідний запис на зворотному боці декларації позивача.
З огляду на те, що документи, які додатково надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо ціни заявленого товару, 11.06.2013 р. Запорізькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000486/1, яким митну вартість товару - сливи сушеної скориговано за шостим (резервним) методом відповідно до наявної у митного органу митної декларації № 125110000/2013/331278 від 10.06.2013 р. із розрахунку 4,3473 доларів США за 1 кг (а. с.34).
Вказане рішення про коригування митної вартості товару обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме: у гр.70 платіжного доручення в іноземній валюті зазначено інший документ (DC № ЕХ3102095 від 12.04.2013), який не відображений у інших документах, поданих до митного оформлення; бухгалтерська виписка не містить інформації про ціну товару, а тільки показує рух коштів.
Також в даному рішенні зазначено, що декларант відмовився від надання будь-яких інших документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Так, митним органом скориговано митну вартість товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за вантажною митною декларацією позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 112050000/2013/00610 від 11.06.2013 р. (а. с.32, 33).
В картці відмови, зокрема, зазначено про можливість виконання вимоги, яка забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - подання нової ВМД органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до cт.263 МК України.
Крім того, 12.06.2013 р. товар, задекларований позивачем до митного оформлення, випущений у вільний обіг за митною декларацією № 112050000/2013/014537, за ціною товару, визначеною митним органом.
Протягом дії гарантійних зобов'язань, на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач також додатково надав відповідачу: інкасове доручення № ЕХ3102095 від 12.04.2012 р., бухгалтерську виписку з ціною товару, експортну декларацію № 5284205 від 14.03.2013 р, калькуляцію виробника від 01.02.2013 р.
Не погодившись з вищевказаними рішенням Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів, ФОП ОСОБА_3 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Запорізької митниці не підлягає задоволенню з таких підстав:
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За твердженням відповідача, у митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні: товар 4,3473 15 доларів за кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (а. с.31).
При цьому, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.
Метод визначення вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за твердженням відповідача не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з ідентичними товарами однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами).
З цих же підстав (відсутності у декларанта даних) за твердженням відповідача не можуть бути застосовані методи визначення митої вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості.
В зв'язку цим, а також з огляду на те, що згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визначених митних вартостей за методом 6 (з розрахунку 43473 доларів США за кг за МД № 125110000/2013/331278 від 10.06.2013 р.) митна вартість товару визначена за допомогою резервного методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.54 МК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Згідно п.1, п.2 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
З аналізу наведених норм вбачається, що для витребування додаткових документів у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Запорізька митниця в апеляційній скарзі зазначає, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару в документах, наданих позивачем, були наявні наступні розбіжності:
- згідно умов п.4 специфікації № 1 від 01.02.2013 р. до контракту № 26 від 01.02.2013р. передбачено строк для завантаження товару на борт судна 15 днів з дати підписання специфікації, а згідно коносаменту № CL1349407 від 18.03.2013 р. цей строк склав 45 днів, що не відповідає вимогам контракту.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України зазначеного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення числового значення заявленого декларантом до митного оформлення товару.
Проте, різниця у строку для завантаження товару на борт судна між даними специфікації до контракту та даними коносаменту не є свідченням неправильності визначення Підприємцем числового значення заявленого до митного оформлення товару та не стосується ідентифікації поставки, оскільки всі вказані у документі розбіжності містять відомості, які дозволяють ідентифікувати поставку.
Також відповідачем не зазначено яким чином ці розбіжності (у строку для завантаження товару) впливають на правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару.
Інших підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які б обумовили правомірність дій відповідача щодо витребування додаткових документів у декларанта, митним органом не зазначено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обґрунтування причин, які обумовлювали вимогу до позивача надати додаткові документи, стосовно наявності вищенаведених розбіжностей, є надуманим та неправомірним, такими, що не стосуються митної вартості товару, і, відповідно, це не давало право відповідачу на витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару у Підприємця.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведений перелік витребуваних у Підприємця додаткових документів (виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини) не свідчать про те, що вказані документи витребувані для з'ясування причин виявленої розбіжності щодо строку для завантаження товару.
Що ж до розбіжностей у гр.70 платіжного доручення в іноземній валюті зазначено інший документ (DC № ЕХ3102095 від 12.04.2013), який не відображений у інших документах, поданих до митного оформлення, то вказана розбіжність виявлена посадовими особами відповідача вже на етапі перевірки додатково наданих документів, тобто коли всі обов'язкові документи були досліджені (у тому числі зазначене платіжне доручення).
При цьому, така розбіжність не стосується формування митної вартості, оскільки стосується відносин банку із продавцем.
Щодо посилань митного органу на відсутність у декларанта на момент митного оформлення оригіналу калькуляції, прайс-листа, декларації виробника, обов'язкове надання яких передбачено в специфікації № 1 від 01.02.2013 р., то такі твердження суперечать обставинам справи та дослідженим доказам, оскільки специфікація № 1 від 01.02.2013 р. не містить обов'язку подання вказаних вище документів. Тим більш, що такі документи не є обов'язковими в розумінні ч.2 ст.53 МК України і не подаються декларантом при митному оформленні.
За переконанням с удової колегії , відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000486/1 від 11.06.2013 р.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог ФОП ОСОБА_3 щодо скасування вищевказаного рішення Запорізької митниці.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги Запорізької митниці не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційні скарги Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 р. у справі № 808/6970/13 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 р. у справі № 808/6970/13 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко