33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" травня 2014 р. Справа № 903/1490/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Василишин А.Р. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Мохнюк М.В.- представник за довіреністю №2 від 03.01.2014р.;
від відповідача - Андрусяк І.В. - представник за довіреністю №1.1-8/24 від 09.01.2014р.;
від фізичних осіб-підприємців - представник ОСОБА_3; представник ОСОБА_4;
від третіх осіб - не з'явились, за винятком ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача Луцької міської ради та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 на рішення господарського суду Волинської області від 22.01.14 р. у справі №903/1490/13 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Приватної фірми "Скорпіон-сервіс"
до Луцької міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27
про визнання частково недійсним рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013 р.,
Рішенням господарського суду Волинської області від 22 січня 2014 року у справі №903/1490/13 - позов задоволено.
Визнано недійсним п.1 рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013 року щодо припинення на підставі ст.31 Закону України «Про оренду землі» договору оренди земельної ділянки, площею 0,1422 га від 22.04.2002 р. у зв'язку з набуттям права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-підприємцями.
Визнано частково недійсним п.3 рішення Луцької міської ради № 46/110 від 30.10.2013р. в частині зобов'язання приватної фірми «Скорпіон-сервіс» повернути вказану у п.1 цього рішення земельну ділянку площею 0,1422 га. орендодавцеві - Луцькій міській раді - на підставі вимог ст.34 Закону України «Про оренду землі».
Стягнуто з Луцької міської ради на користь приватної фірми «Скорпін-сервіс» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім грн.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Луцька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржник - Луцька міська рада апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:
Підставами визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції, органу який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.
Зазначає, що рішення Луцької міської ради від 30.10.2013 року №46/110 було прийняте та набуло чинності згідно законодавства, обов'язкове для виконання та встановленим законом порядком не скасоване.
Вважає, що рішення Луцької міської ради від 30.10.2013 року № 46/110 «Про припинення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-пішоходної зони та для обслуговування торгових кіосків» є правомірним та прийняте згідно чинного законодавства.
Крім того скаржник зазначає, що прямим порушенням норм процесуального права являється відмова суду в залученні до справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог приватних підприємців - власників торгових кіосків, що розташовані на спірній земельній ділянці (підтвердженням являється накладні на відвантаження споруд ПФ «Скорпіон-сервіс» - підприємцям) оскільки суд першої інстанції не врахував що рішення по даній справі позбавляє набуття певних прав та/або обов'язків таких осіб (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України») та суперечить ст. 27, 43 ГПК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року апеляційну скаргу Луцької міської ради було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2014 року.
Також не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 звернулись до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення місцевого господарського суду скасувати повністю.
Вважають, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Скаржники мотивують апеляційну скаргу тим, що вони не були залучені до розгляду справи в суді першої інстанції, що порушує їх права та інтереси.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року апеляційну скаргу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 було прийнято до провадження для спільного розгляду із апеляційною скаргою Луцької міської ради.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що відповідно до ст.91 ГПК України фізичні особи-підприємці, які не брали участі у справі мали право подати апеляційну скаргу, оскільки місцевий господарський суд вирішив питання про їх права. Зокрема, визнав недійсним частково рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013 року, яким фактично визнавалось право власності підприємців на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці цими особами-підприємцями.
Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2014р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Миханюк М.В., та судді Павлюк І.Ю., визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Савченко Г.І., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І..
Ухвалою від 25 березня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача апелянтів фізичних осіб- підприємців.
Однак представники апелянтів фізичних осіб-підприємців вважають неможливим залучення їх третіми особами на стадії апеляційного провадження. Заявили, що представляють інтереси тільки апелянтів а не третіх осіб.
Тому, відкладаючи розгляд справи судом в установленому порядку повідомлені треті особи про час, місце розгляду справи.
Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні 13.05.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційних скарг, вважає рішення господарського суду Волинської області від 22.01.2014р. у справі №903/1490/13 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Представники фізичних осіб-підприємців доводи апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.
Разом з тим представники апелянтів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності заявили клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України - заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Заявлено клопотання про огляд речових доказів, а саме торгових площ.
Судова колегія прийшла до висновку, що клопотання апелянтів фізичних осіб-підприємців не підлягають задоволенню.
Провадження у справі не підлягає припиненню. Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про огляд речових доказів, а саме торгових площ, оскільки предметом спору є визнання недійсним рішення органу самоврядування про припинення договору оренди землі з позивачем. На орендованій земельній ділянці, у 2008 році позивач укладав з підприємцями угоди про надання в користування торгових площ. Тому відсутня необхідність огляду торгових площ.
Відповідно до ст.39 ГПК України, на яку посилались заявники, огляд речових доказів у місці їх знаходження є правом суду а не обов'язком. Сторонами не заперечується, відсутність у підприємців торгових площ, на яких знаходяться обладнані місця для торгівлі.
Крім того 13.05.2014р. через канцелярію суду від представників фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява від 08.04.2014р. №7 про відвід судді Савченка Г.І., судді Василишина А.Р., судді Юрчука М.І., оскільки зазначена колегія безпідставно відмовилася здійснити в місці їх знаходження огляд і дослідження речових доказів - торгових площ.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду ухвалою від 13.05.2014р. у даній справі залишила вказану вище заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. - без задоволення.
Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.
29.03.2002 р. рішенням Луцької міської ради № 20/8 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" для обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука" затверджено ПФ "Скорпіон-сервіс" проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука (а.с.12).
Позивачу на умовах оренди на 25 років надано земельну ділянку на вул. Кравчука (кадастровий номер 22065020) загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука згідно з додатками. Позивача зобов'язано укласти з Луцькою міської радою договір оренди земельної ділянки.
22.04.2002 р. між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-Сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.14).
Відповідно до п. 1.1. даного договору Луцька міська рада на підставі рішення міської ради № 20/8 від 29.03.2002 р. надає, а ПФ "Скорпіон-сервіс" приймає на умовах оренди земельну ділянку площею 1 422 кв.м. згідно з планом землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору.
Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 25 років для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вул. Кравчука та Карпенка-Карого (п. 1.2.).
30.01.2013р. рішенням №46/110 "Про припинення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони та для обслуговування торгових кіосків" Луцька міська рада на підставі ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" припинила договір оренди земельної ділянки укладений на підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002 р. у зв'язку із набуттям права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-приватними підприємцями. Зобов'язала позивача повернути земельну ділянку орендодавцеві (а.с.16).
Згідно ст.31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
- ліквідації юридичної особи - орендаря;
- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як вбачається із відповіді Державного реєстратора, у державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості наявності права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці (кадастровий номер 22065020) (а.с.98).
Зважаючи на ту обставину, що в оскаржуваному рішенні Луцької міської ради відсутні посилання на наявність будь-яких правовстановлюючих документів на споруди, суд припускає, що мається на увазі імовірне перебування у власності приватних підприємців тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності або малих архітектурних форм, за допомогою яких вони здійснюють торгівлю.
Відповідно до ст.28 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
В п.4 постанови Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" вказується, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.
Із вищевказаного вбачається, що інші особи-приватні підприємці не набували права власності на споруди, тому припинення договору оренди на цій підставі є протиправним.
Згідно п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством (Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
Згідно ст.13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ст.16 ЗУ "Про оренду землі").
Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як було зазначено вище, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду, погоджується з судом першої інстанції, в тому, що останній прийшов до правильного висновку, що прийнявши рішення №46/110 від 30.10.2013 р. "Про припинення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони та для обслуговування торгових кіосків " відповідач істотно порушив права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, як належного користувача земельної ділянки, що є безумовною підставою для визнання такого рішення частково недійсним.
Виходячи із вищевикладеного, п.3 рішення №46/110 від 30.10.2013 р. в частині зобов'язання ПФ "Скорпіон-сервіс" повернути вказану у п. 1 цього рішення земельну ділянку площею 0,1422 га. орендодавцеві - Луцькій міській раді - на підставі вимог ст.34 Закону України "Про оренду землі" суд першої інстанції також правильно визнав недійсним, оскільки він напряму пов'язаний із п.1 даного рішення.
Також судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду, погоджується з судом першої інстанції, в тому, що позовні вимоги приватної фірми «Скорпін-сервіс» щодо визнання недійсним п.1 рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013р. щодо припинення на підставі ст.31 Закону України «Про оренду землі» договору оренди земельної ділянки, площею 0,1422 га від 22.04.2002р. у зв'язку з набуттям права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-підприємцями, визнання частково недійсним п. 3 рішення Луцької міської ради № 46/110 від 30.10.2013 р. в частині зобов'язання приватної фірми «Скорпіон-сервіс» повернути вказану у п.1 цього рішення земельну ділянку площею 0,1422 га орендодавцеві - Луцькій міській раді - на підставі вимог ст.34 Закону України «Про оренду землі» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів про надання фізичним особам - підприємцям спірної земельної ділянки площею 0,1422 га. між вул. Кравчука та Карпенка-Карого в м.Луцьку рішенням сесії міської ради №67/100 від 13.10.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Луцької міської ради було визнане протиправним та скасоване постановою Луцького міськрайонного суду від 09.03.2011 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 року №К/9991/13860/12 залишено без змін (а.с.212).
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що підприємці права власності на об'єкти не набули, а тому правові підстави для припинення користування землею ПФ «Скорпіон-сервіс» відсутні.
На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржників відповідача Луцької міської ради та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 викладені у апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального права.
Незалучення місцевим господарським судом до участі в справі третіми особами фізичних осіб-підприємців не є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного прийняття рішення.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги відповідача Луцької міської ради та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 на рішення господарського суду Волинської області від 22 січня 2014 року у справі №903/1490/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 22 січня 2014 року у справі №903/1490/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №903/1490/13 повернути до господарського суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.