04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" квітня 2014 р. Справа№ 21/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Євдокимові В.О.
за участю представників
від позивача: Литвинов В.В., дов № 01Д-08 від 30.12.2-13р.
від відповідача: Тютюнник С.В., дов. № 14/10 від 01.04.2014р.
від ВДВС: Рубель І.В., дов. № 44-03/44/1282 від 01.11.2013р.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Державної виконавчої служби України
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 24.02.2014 р.
у справі № 21/84 (суддя Марченко О.В.)
за скаргою Дочірньої компанії «Газ України» національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на дії відділу примусового виконання рішень Державної
виконавчої служби України
за позовом Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»
до Дочірньої компанії «Газ України» національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 11 539 542,86 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. у справі № 21/84 скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у справі № 21/84 задоволено. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у винесенні пункту 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 20916310 про закінчення виконавчого провадження. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови від 30.01.2014 ВП № 20916310 про стягнення з боржника виконавчого збору. Визнано недійсним пункт 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 20916310 про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Державної виконавчої служби України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. у справі № 21/84, в задоволенні скарги відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. передано апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. у справі № 21/84 для розгляду головуючому судді Мартюк А.І.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014р. у справі № 21/84 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 29.04.2014р.
28.04.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. у справі № 21/84 без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2 488 887,80 грн. 3% річних та 9 082 124,09 грн. втрат від інфляції за неналежне виконання умов договору від 19.05.2006 № 06/06-403-137/77/П купівлі-продажу природного газу.
12.02.2009 ЗАТ "Укргаз-Енерго" подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з ДК "Газ України" 9 082 124,09 грн. втрат від інфляції та 2 457 418,77 грн. 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009, позов задоволено повністю; стягнуто з ДК "Газ України" на користь ЗАТ "Укргаз-Енерго": 2 457 418,77 грн. 3% річних; 9 082 124,09 грн. втрат від інфляції; 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
15.10.2009 на виконання вказаного рішення видано наказ.
До господарського суду міста Києва 05.02.2014 надійшла скарга ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії ВДВС, яка обґрунтована тим, що:
- 27.08.2013 ЗАТ "Укргаз-Енерго" та приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" укладено договір № 433 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір № 433); 27.08.2013 ДК "Газ України" та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" укладено договір № 437/14/13-83 про припинення зобов'язань (далі - Договір № 437/14/13-83), відповідно до умов якого ДК "Газ України" зменшує дебіторську заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у сумі 79 369 969,31 грн. та відповідно відображає зазначену суму у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за Договором № 433 на суму 67 765 450,86 грн. та за Договором № 437/14/13-83 на суму 11 539 542,86 грн.; державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу оплачено платіжним дорученням від 17.09.2013 № 110 у сумі 25 618 грн.;
- враховуючи, що примусове виконання рішення по справи № 21/84 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), було неможливо та не відбулося, будь-які правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні; державним виконавцем в порушення вимог чинного законодавства України належним чином не досліджено всі обставини справи № 21/84 та винесено постанову від 30.01.2014 ВП № 20916310 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка є безпідставною, а дії ВДВС - неправомірними.
05.02.2014 від ВДВС надійшов лист про закінчення виконавчого провадження у справі № 21/84 з постановою від 30.01.2014 ВП № 20916310 старшого державного виконавця Кеда М.В.
Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Судом встановлено, що постанову від 30.01.2014 ВП № 20916310 про стягнення з боржника виконавчого збору скаржником отримано 30.01.2014; ДК "Газ України" скаргу на дії ВДВС від 03.02.2014 № 31/10-606 подано 05.02.2014, тобто в межах встановленого законодавством України строку.
Як зазначалося, рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009, позов задоволено повністю.
Господарським судом міста Києва на виконання цього рішення видано наказ від 15.10.2009 № 21/84.
Згідно з ч. 4 статті 82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч. 2 статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
04.08.2010 державним виконавцем ВДВС Сироєжко Ярославою Василівною винесено постанову ВП № 20916310 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.10.2009.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відповідно до частини другої статті 24 Закону (чинний станом на 09.03.2011) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову ВДВС від 04.08.2010 ВП № 20916310 про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 31.08.2010, що також не заперечується ДК "Газ України".
Таким чином, враховуючи вимоги статті 24 Закону (чинного станом на 09.03.2011) та постанови від 04.08.2010 ВП № 20916310 термін для добровільного виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2009 закінчився 06.09.2010.
25.09.2013 головним державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП № 20916310 про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з включенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Пунктом 3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.01.2014. Таким чином, строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу закінчився.
Відповідно до частини п'ятої статті 39 Закону після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.
17.01.2014 ВДВС винесено постанову ВП № 20916310 про поновлення виконавчого провадження.
За приписом пункту 1 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
ДК "Газ України" 20.01.2014 на адресу ВДВС було направлено заяву № 31/10-270 про відсутність заборгованості перед ЗАТ "Укргаз-Енерго", в якій скаржник просив повернути накази господарського суду міста Києва від 04.02.2011 № 21/86 та від 15.10.2009 № 21/84 без виконання у зв'язку з тим, що боржник розрахувався зі стягувачем у серпні - вересні 2013 року.
Відсутність заборгованості з виконання рішення в даній справі підтверджується в тому числі: Договором № 435 та Договором № 437/14/13-83, відповідно до умов яких ДК "Газ України" зменшує дебіторську заборгованість ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у сумі 79 369 969,31 грн. та відповідно відображає зазначену суму у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" за Договором № 435 на суму 67 765 450,86 грн. та за Договором № 437/14/13-83 на суму 11 539 542,86 грн.; платіжним дорученням від 17.09.2013 № 110 про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 25 618 грн.; актом звіряння розрахунків від 31.08.2013, підписаним та скріпленим печатками юридичних осіб.
27.01.2014 ЗАТ "Укргаз-Енерго" було надіслано заяву № 05-08/1-214 про повне погашення заборгованості, в якій скаржник просив закінчити виконавче провадження.
ВДВС 30.01.2014 винесено постанову ВП № 20916310 про стягнення з боржника 1 156 516,08 грн. виконавчого збору на підставі частини першої статті 28 Закону та постанову ВП № 20916310 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2009 зі справи № 21/84, пунктом 2 якої встановлено, що постанову від 30.01.2014 ВП № 20916310 про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме провадження.
Відповідно до статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У статті 32 Закону зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем не вчинялося жодних передбачених законом заходів з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2009 зі справи № 21/84.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 20 постанови пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Судом встановлено, що судове рішення від 12.03.2009 виконано боржником добровільно, передбачені статтею 32 Закону заходи з примусового виконання такого рішення ВДВС не здійснювалися, що не заперечувалося представником ВДВС у судовому засіданні 17.02.2014, а тому дії ВДВС з винесення пункту 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 20916310 про закінчення виконавчого провадження і постанови від 30.01.2014 ВП № 20916310 про стягнення виконавчого збору є неправомірними.
Наведеної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 14.04.2013 № 7/29, від 04.07.2013 № 2/5025/2168/11, від 12.08.2013 № 10/5025/2204/11, від 05.02.2014 № 28/5005/8906/2012.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає доводи скаржника є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. № 21/84 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2014р. № 21/84 - без змін.
2. Матеріали справи № 21/84 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
М.М. Новіков