«13 » травня 2014 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів секретар судового засідання учасники судового провадження: прокурор обвинувачений захисник потерпіла представника потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270020001675 за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Першотравневого району м. Чернівці ОСОБА_10 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 березня 2014 року, яким -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , румуна, уродженця с. Луковиця Герцаївського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75 та 76 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбуття призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає
Провадження №11-кп/794/161/14 Головуючий в І Інстанції: ОСОБА_11
Категорія ч. 1 ст. 121 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
покладені на нього судом обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи і з'являтися в дані органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 залишено у виді домашнього арешту.
Цивільний позов прокурора прокуратури Першотравневого району м. Чернівці в інтересах обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 25.10.2013 року, приблизно о 07 год. 30 хв., знаходячись поряд із капличкою, побудованою в честь Святого Великомученика та Цілителя Пантелеймона, яка розташована на території ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги», що за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 2, на ґрунті тривалих неприязних відносин із своєю колишньою дружиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, переслідуючи мету направлену на спричинення останній тяжких тілесних ушкоджень, застосовуючи газовий балончик із сльозоточивим газом, який розпилив в очі ОСОБА_8 , для знешкодження можливого опору з її боку, а в подальшому штовхнув останню, в наслідок чого вона впала. Після чого, ОСОБА_6 для реалізації свого наміру, в той час як потерпіла ОСОБА_8 лежала на землі, умисно з достатньою силою наніс 4 (чотири) удари колючо-ріжучим предметом (з характерологічними властивостями та метричними параметрами - загострений металевий предмет, без руків'я, шириною близько 2 см., довжиною близько 10 см.) в ділянку розташування життєво - важливих органів - грудну клітку із сторони спини.
Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 , направлених на спричинення потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, останній згідно висновку судово-медичної експертизи №1813 від 24.12.2013 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рубця на спині по лопаточній лінії справа на рівні 7-го шийного хребця. Вказане ушкодження є результатом загоєння, вказаного в медичних документах (проникаюче поранення поверхні грудної клітки справа із пошкодженням легені), проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітки справа, яке виникло від одноразової травмуючої дії колючо-ріжучого знаряддя (яким цілком міг бути металевий предмет, шириною близько 2 см., довжиною близько 10 см.) і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як таке, що небезпечне для життя; рубців: справа по біляхребтовій лінії на рівні 3-го грудного хребця на 3,0 см. правіше від серединної лінії; на рівні 4-го грудного хребця на 1,0 см. лівіше від серединної лінії. Вказані ушкодження є результатом загоєння ран, які виникли від триразової травмуючої дії, найбільш ймовірно, колючо-ріжучого знаряддя (яким цілком міг бути металевий предмет, шириною близько 2 см., довжиною близько 10 см.) і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
На вказаний вирок суду першої інстанції старший прокурор прокуратури Першотравневого району м. Чернівці ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу в якій просить суд, вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 березня 2014 року, щодо ОСОБА_6 у частині призначення покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
При цьому, апелянт не оспорюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, посилається на те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, так як судом при призначенні покарання ОСОБА_6 не враховано те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, залишив потерпілу на місці пригоди з нанесеними тяжкими тілесними ушкодженнями і переховувався від слідства та суду у зв'язку з чим оголошувався в розшук, а також його особливу зухвалість та цинічну поведінку.
На апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав заперечення в якому просить суд, апеляційну скаргу відхилити, а вирок щодо ОСОБА_6 залишити без змін, при цьому посилається на те, що судом першої інстанції було повно та об'єктивно досліджено всі обставини провадження, висновки суду, що викладені у вироку повністю відповідають фактичним обставинам, правильно застосовано кримінальний закон, а також дотримані норми кримінального процесуального закону як під час розгляду провадження, так і під час постановлення вироку і призначення покарання.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги та заперечення, прокурора який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 його захисника ОСОБА_7 , потерпілу ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які заперечували в задоволенні апеляційної скарги, провівши апеляційний розгляд, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, при обставинах, викладених у вироку є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, які не заперечувались обвинуваченим і не досліджувались за його згодою в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, апеляційному перегляду не підлягають.
Що стосується застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, то колегії суддів вважає таке рішення є обґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
Згідно ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Дані вимоги закону районним судом при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України дотримані.
Так, судом першої інстанції, при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 враховано, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, а також дані про особу винуватого, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, по місцю проживання та реєстрації характеризується з позитивної сторони та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_12 , 1997 року народження, яка проживає разом із обвинуваченим, що підтверджується довідками виконавчого комітету Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, а також актом обстеження житлово-побутових умов від 6 жовтня 2013 року, довідкою про склад сім'ї та підтверджується показами потерпілої ОСОБА_8 .
Кім того, судом враховано те, що ОСОБА_6 не перебуває на обліках у лікаря нарколога і психіатра, з потерпілою ОСОБА_8 примирився і вона не має до нього будь-яких претензій майнового характеру, а також те, що ОСОБА_6 в повному обсязі та у добровільному порядку відшкодував потерпілій завдану шкоду і сплатив витрати на користь лікувального закладу, пов'язані з лікуванням потерпілої ОСОБА_8 , вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Вказані обставини районний суд на підставі ст. 66 КК України, визнав такими, що пом'якшують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання на підставі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції на думку колегії суддів, обґрунтовано призначив ОСОБА_6 , покарання нижче від найнижчої межі на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи всі обставини кримінального правопорушення у сукупності, а саме те, що дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, дані про особу винуватого, який вину визнав повністю і щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, сплатив витрати на користь лікувального закладу пов'язані з лікуванням потерпілої ОСОБА_8 , знаходження на його утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , 1997 року народження, яка проживає разом із ним, що підтверджується довідками виконавчого комітету Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, а також актом обстеження житлово-побутових умов від 6 жовтня 2013 року, довідкою про склад сім'ї та показами потерпілої ОСОБА_8 , яка в апеляційному суді підтвердила дані обставини та просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, так як примирилася із обвинуваченим, матеріальна та моральна шкода їй повністю відшкодована і вважає себе також винною у конфлікті який відбувся 25.10.2013 року, колегія суддів вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_6 , можливе без реального відбування призначеного покарання, яке є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону передбачених ст. ст. 408 та 412 КПК України, які б давали підстави для зміни або скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 та 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Першотравневого району м. Чернівці ОСОБА_10 залишити - без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 березня 2014 року, щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3