копія
05 травня 2014 р. Справа № 818/971/14
Сумський окружний адміністративний суд в особі судді - Глазько С.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ромни про стягнення суми,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі звернулось до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ромни про стягнення суми допомоги на поховання осіб, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у зв'язку з втратою годувальника за 1 квартал 2014 року у розмірі 185 грн. 05 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується органами Пенсійного фонду України та відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідач відмовився від прийняття до заліку відшкодування вищезазначених витрат, посилаючись на п.п. 2 п. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постанову Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826, постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року №45, якими передбачено, що залік можливий лише за висновком МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом. Відповідач підписав акт щомісячної звірки витрат по особовій справі потерпілого, проте приймати їх до заліку відмовився, посилаючись на відсутність причинного зв'язку смерті з каліцтвом на виробництві.
Від відповідача надійшло заперечення (а.с.12), в якому відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 та постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року №45 передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Тобто, згідно діючого законодавства, допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. Відповідач зазначає, що такого висновку щодо померлого 12.02.2014 р. пенсіонера ОСОБА_1 позивач не надав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.10), в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача надіслав на адресу суду заяву (а.с.17), в якій просив розглядати справу без його участі.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, згідно ст.ст. 12, 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи здійснений в письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі у березні 2014 року була виплачена допомога на поховання ОСОБА_1 у розмірі 185 грн. 05 коп. Відповідач відмовився від прийняття до заліку відшкодування вищезазначених витрат, що підтверджується розрахунком суми невизнаних витрат за 1 квартал 2014 року (а.с.4), актом щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2014 року (а.с.5), довідкою про суми допомоги на поховання, виплачену сім'ї померлого, який отримав пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, або особі яка здійснила поховання, в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в березні 2014 року (а.с.6).
Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон №1105-ХІV) передбачає, що завданням страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону №1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з п. п. 2, 5 Порядку, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із ст. 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту ст. 24 Закону №1105-XIV вбачається, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону №1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Необхідно зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року №376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону №1105-XIV.
Стаття 21 Закону №1105-XIV пов'язує виникнення обов'язку у Фонду відшкодувати витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я позивачем не надано.
Дана позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23.04.2013 року (а.с.19-23).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми допомоги на поховання осіб, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у зв'язку з втратою годувальника за 1 квартал 2014 року у розмірі 185 грн. 05 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ромни про стягнення суми -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько