28.04.2014 Справа № 907/109/14
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Берегівського об"єднання ринків і магазинів „Сільгосппродукти", м. Берегово до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Берегово про стягнення заборгованості на суму 16503,77 грн., в т.ч. 13007,50 грн.- основного боргу, 3186,87 грн. - пені, 213,60 грн.- 3% річних, 95,80 грн. - інфляційних нарахувань
за участю представників сторін:
позивача - Орябко М.В., представник за довіреністю;
відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю;
Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, посилаючись на те, відповідач всупереч умов укладеного сторонами договору оренди не здійснив у повному обсязі розрахунки за оренду торгової площадки загальною площею 43,00 кв. м розташованої на території Берегівського ринку по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вважає, що за період з лютого по грудень 2013р. виникла заборгованість відповідача на суму 13007,50 грн. - предмет даного позову в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду усними поясненнями заперечують проти позовних вимог, вважаючи, зокрема, неукладеним договір оренди, на підставі якого пред'явлено позов. Посилаються при цьому на те, що ні договір, ні акт приймання-передачі не містить інформації про об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) як істотну умову обов'язкових для такого виду договорів - торгову площадку за текстом договору, що тотожно торгівельному місцю за визначенням наведеним Правилах торгівлі на ринках та Національному стандарті України ДСТУ 4303-2004 „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять". Крім того, посилаються на те, що відповідач на території ринку здійснює торгівельну діяльність у споруді кіоску-буфету „ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить йому на праві власності як нерухоме майно, яке також зареєстровано АДРЕСА_1, однак задовго до того як позивач оформив своє право власності на обєкти нерухомого майна на території ринку.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, покликаючись на наявність орендних відносин з відповідачем на підставі договору найму (оренди) торгової площадки на Берегівському об'єднанні ринків і магазинів „Сільгосппродукти" № 95 від 28.12.11, за змістом якого наймодавець - позивач у справі - передав, а наймач - відповідач у справі - прийняв у тимчасове платне користування торгову площадку загальною площею 43,00 кв. м розташовану на території Берегівського ринку по АДРЕСА_1.
За умовами договору вступ наймача у користування об'єктом настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі; розмір плати за користування об'єктом найму становить 1182,50 грн. на місяць, яку разом з вартістю комунальних послуг належить сплачувати наймодавцю у строк не пізніше 15 числа поточного місяця. Договором визначено відповідальність сторін, зокрема, за порушення строку сплати орендних платежів шляхом сплати наймачем пені у розмірі 0,5 % від суми боргу.
До матеріалів справи долучено підписаний сторонами без зазначення дати акт приймання-передачі, за змістом якого позивачем передана відповідачеві торгівельна площадка площею 43,00 кв. м без зазначення її інвентарного номера та первісної вартості.
Наведеними документами, а також претензіями від 11.03.13, 9.04.13 про сплату орендної плати за лютий, березень 2013р. та доказами їх надіслання відповідачеві, розрахунками, позивач обґрунтовує вимоги у даній справі щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з лютого по грудень 2013р. на суму 13007,50 грн. та вимоги щодо стягнення за прострочення орендної плати пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.
Суд, аналізуючи правовідносини сторін у даній справі на підставі поданих сторонами документів, дійшов висновку про те, що вимоги щодо сплати орендних платежів, а також інші вимоги похідні від зазначених, заявлені позивачем до відповідача без належних правових та фактичних підстав, оскільки позивачем не доведено наявності договірних відносин з відповідачем укладених відповідно до приписів чинного цивільного та господарського законодавства.
Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічними є приписи ст. 180 ГК України про те, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. У разі ж, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то, відповідно до ч. 8 ст. 181 цього кодексу, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
За приписами ст.ст. 759, 760 ЦК України, ст.ст. 283, 284 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає другій стороні наймачеві (орендарю) майно - річ, яка визначена індивідуальними ознаками, індивідуально визначене майно, яке зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) - у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Суд, оцінюючи договір оренди у даній справі з огляду на наведені приписи законодавства, дійшов висновку про те, що договір не містить інформації про об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) як істотну умову договору, тому не може вважатися укладеним, відтак - цей договір не є підставою для виникнення зобов'язань сторін та не створює для них будь-яких правових наслідків.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати, що заявлені на підставі неукладеного договору, а також вимоги щодо стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних нарахованих за прострочення сплати орендної плати, не підлягають задоволенню.
Крім того, судом прийнято до уваги встановлені у ході судового розгляду справи обставини щодо того, що відповідач здійснює торгівельну діяльність по АДРЕСА_1 на території ринку як стверджується позивачем і у зв'язку з чим подано даний позов, однак ця діяльність здійснюється відповідачем у приміщенні кіоску-буфету „ІНФОРМАЦІЯ_1" під літ. 17, власником якого він є і яке розташоване за тією ж адресою. Право власності на зазначене приміщення набуто відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 16.04.02 та зареєстровано у встановленому порядку. Твердження позивача про незаконність придбання відповідачем кіоску як нерухомого майна судом не приймається як таке, що не доведене документально.
Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати за розгляд справи покласти на позивача у справі.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.
Повний текст рішення складено 12.05.14
Суддя Ушак І.Г.