ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1322/14 14.04.14
За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен»
до Приватного підприємства «Омекс»
простягнення 18 471,21 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Гайдай Т.В. - представник
від відповідача Бурих П.П. - представник
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Омекс» про стягнення 18 471,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди №КД-174 від 01.08.1997 та укладеного на його виконання договору № В-17-10 від 20.11.2013, внаслідок чого у відповідача за період з грудня 2012 по 05.10.2013 утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 12 663,70 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 4 934,32 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 744, 59 грн. та 3% річних у розмірі 158,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1322/14 та призначено розгляд справи на 20.02.2014.
Судове засідання, призначене на 20.02.2014, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 розгляд справи призначено на 06.03.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 розгляд справи відкладено на 12.03.2014.
В судовому засіданні 06.03.2014 оголошувалась перерва до 02.04.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1322/14 на 15 днів, а в судовому засіданні 02.04.2014 оголошено перерву до 14.04.2014.
В судове засідання, призначене на 14.04.2014, представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
05.08.1997 між Державним підприємством «Київський метрополітен» (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Київський метрополітен»; орендодавець) та Приватним підприємством «Омекс» (орендар) укладено договір оренди № КД-174 (надалі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нерухомого майна, яке знаходиться на балансі позивача вартістю 9 520 грн., а саме: частину приміщення вестибюлю/переходу/станції метро «Позняки» загальною площею 8,9 м2 (кіоск № 5), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) відповідача відповідно до проекту інституту «Укрметротунельпроект».
На виконання умов Договору 01.07.1997 відповідний об'єкт оренди було передано позивачу за актом прийому-передачі.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9(402) від 29.03.2002) встановлено, що на основі рішення Київської міської ради № 197/1631 від 27.12.2001 та експертної оцінки приміщення, вказаної в п. 1.1 Договору, орендна плата складає 1 713,60 грн. за рік без ПДВ Відповідно до Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 № 366/1342 та розрахунку, орендна плата станом на 1 січня 2002 року складає 419,64 грн. без ПДВ за перший місяць та в подальшому, за кожний наступний місяць перераховується орендарем орендодавцю з коригуванням розміру попереднього орендного платежу на щомісячний встановлений відповідним державним органом індекс інфляції.
За змістом п. 3.7 Договору сума орендної плати має перераховуватись орендарем орендодавцю не пізніше 05 числа поточного місяця (оплата попередня).
Також відповідно до п. 3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 384 від 01.04.2010) орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем.
На виконання умов Додаткової угоди № 384 від 01.04.2010 до Договору, 16.07.2010 сторони уклали договір № В-17-10 про відкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна (надалі - Договір про відшкодування).
У відповідності до п. 1.1 Договору про відшкодування балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невідємною частиною Договору (додаток № 1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати.
Згідно з п. 2.2 Договору про відшкодування орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталу на підставі виданих балансоутримувачем розрахунків.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном в період з грудня 2012 по 05.10.2013 та не здійснено розрахунків по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за вказаний період, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, у відповідача існує заборгованість з орендної плати у розмірі 12 663,70 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 4 934,32 грн.
Однак, вказані доводи судом відхиляються з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Термін дії договору відповідно до пункту 10.1 Договору встановлений з 01.07.1997 до 31.12.2000.
Згідно умов п 10.6 Договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення терміну його дії на протязі місяця він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, які були передбачені договором.
Додатковою угодою № 330 від 28.09.2011 сторони продовжили дію договору до 31.03.2012.
26.04.2012 позивач листом № 484-НДВ повідомив відповідача про припинення дії договору № КД-174 від 01.07.1997 та просив звільнити орендоване приміщення, та повернути вказане майно по акту приймання-передачі.
Таким чином, Договір оренди припинив свою дію 31.03.2012 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Факт припинення Договору № КД-174 від 01.07.1997 31.03.2012 встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/8661/13 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Приватного підприємства «Омекс» про усунення перешкод у користуванні майном.
З огляду на те, що у справі № 910/8861/13 брали участь ті ж самі сторони, що і у даній справі, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/8661/13 обставини мають преюдиціальне значення та в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.
Умовами укладеного між сторонами Договору про відшкодування (п.п. 6.1, 6.4) встановлено, що цей договір укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Водночас, згідно з п. 6.5 Договору про відшкодування дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну оренду.
Таким чином, оскільки Договір оренди № КД-174 від 01.07.1997 припинив свою дію 31.03.2012, то укладений на його виконання Договір про відшкодування також було припинено 31.03.2012.
Отже, судом встановлено, що Договір оренди № КД-174 від 01.07.1997 та Договір про відшкодування № В-17-10 від 16.07.2010 припинили свою дію 31.03.2012.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників, які складають зміст договору.
Таким чином, після припинення договору оренди (найму), а також договору про відшкодування припиняється і обов'язок орендаря щодо сплати орендних платежів та обов'язок щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за договорами та виникає обов'язок орендаря щодо негайного повернення майна.
В той же час, суд відзначає, що з урахуванням положень ст.ст. 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Однак, ані умовами Договору оренди № КД-174 від 01.07.1997, ані Договором про відшкодування № В-17-10 від 16.07.2010 не було передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати відповідні платежі після закінчення (припинення) дії даних договорів.
Отже, з огляду на те, що укладені між сторонами Договір оренди № КД-174 від 01.07.1997 та Договір про відшкодування № В-17-10 від 16.07.2010 припинили свою дію 31.03.2012, та враховуючи, що умовами відповідних договорів не було передбачено умову щодо обов'язку орендаря сплачувати передбачені ними платежі після припинення їхньої дії, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 12 663,70 грн. та заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у розмірі 4 934,32 грн., нараховані за період з грудня 2012 по 05.10.2013 (тобто після припинення дії договорів) задоволенню не підлягають.
Правова позиція стосовно того, що нарахування орендних платежів після припинення дії договору оренди є правомірним лише за наявності відповідного застереження в договорі наведена в п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».
Оскільки судом встановлено відсутність з боку відповідача обов'язку сплати на користь позивача орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за період з грудня 2012 по 05.10.2013, і як наслідок - відсутність прострочення виконання такого зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 744, 59 грн. та 3% річних у розмірі 158,60 грн. також задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 22.04.2014.
Суддя Ю.М. Смирнова