03 квітня 2014 року м. Київ К/800/28068/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 17 грудня 2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 р. у справі № 2а-2701/178/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі м.Севастополя про визнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Балаклавського районного суду від 17 грудня 2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 р., у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі м.Севастополя про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі міста Севастополя протиправними; визнання протиправним та скасування рішення Комісії Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя, яке оформлене протоколом № 37 від 23 травня 2011 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя поновити пенсійні виплати та виплатити пенсію за період з 17 листопада 2010 року; стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя на користь ОСОБА_1 пенсію в розмірі 16868 гривень 3 копійки, - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд з мотивів невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.
Як встановлено судами, ОСОБА_1 17 листопада 2010 року звернувся за призначенням йому пенсії за віком за Списком № 2, надавши на підтвердження трудового стажу дублікат трудової книжки і довідки на підтвердження та уточнення права на пенсію на пільгових умовах за віком, у зв'язку з зайнятістю на виробництві із шкідливими і важкими умовами праці.
При здійсненні посадовими особами відповідача перевірки, яка була призначена відповідно до п. 38 Порядку обставини, посвідчені довідкою, виданою 29 жовтня 2010 року Державним акціонерним товариством «Машинно-тракторний парк» (Республіка Узбекистан) щодо стажу роботи позивача за професією газо-електрозварювальника з 17 лютого 1970 року по 4 жовтня 1983 року, тобто протягом 13 років 7 місяців та 15 днів, - не були підтверджені.
В результаті перевірки Відділом позабюджетного Пенсійного фонду Ургутського району Самаркандської області Республіки Узбекистан виявлено та встановлено, що накази Ургутської Райсільгосптехніки № 53 від 23.07.1967, № 61 від 15.08.1969, № 17 від 17.02.1970, № 72 від 05.10.1983, № 34 від 01.04.1987 не зареєстровані. Крім цього, при перевірці довідок про заробітну плату встановлено, що в книзі нарахування заробітної плати ДАТ «Машинотракторного парку» за період роботи з 1984 року по 1986 року значиться Юзбоєв Мемет, а за 1987 рік значиться ОСОБА_1. В книзі нарахування заробітної плати ООО «Автомобілчі» значиться ОСОБА_1
У зв'язку із вказаними обставинами, суди погодились із висновком відповідача щодо не встановлення факту видання наказів про прийняття ОСОБА_1 на роботу в Ургутській райсьльгосптехніці (правонаступник - Державне акціонерне товариство «Машинно-тракторний парк»).
Також судами встановлено, що у довідках про заробітну плату від 09.09.2008 року № 01/1-194 (виданої Державним акціонерним товариством Машино-тракторний парк Ургут району Самаркандської області) та № 516 від 02.09.2008 про заробітну плату (видана ТОВ «Автомобілчі») не вказані копійки в заробітній платі позивача, при цьому вказані в довідках суми не були підтверджені результатами перевірки відділом позабюджетного Пенсійного фонду Ургутського району Самаркандської області Республіки Узбекистан.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав не доведеними обставини наявності пільгового стажу у позивача за період роботи в Ургутській Райсільгосптехніці з 17.02.1970 по 04.10.1983 на посаді газоелектрозварника, у зв'язку з чим прийшов до висновку про правомірність відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами не надано належної оцінки доводам позивача про те, що надіслані ПФ Ургутського району Самаркандської області відомості в дійсності стосуються не позивача, а інших осіб, що трапилось внаслідок помилки узбекистанських службовців. Судами не досліджено акт № 30-16-у, складений ПФ Ургутського району за наслідками повторної перевірки стажу та заробітної плати позивача, у зв'язку з чим зроблено передчасні висновки щодо правомірності відмови відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2.
Враховуючи те, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцй та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог частин другої статті 227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні і правовідносини, повною мірою врахувати норми процесуального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 17 грудня 2012р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 р. у справі № 2а-2701/178/12 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає
Судді: