"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/44821/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 у справі №826/2588/13-а за позовом Корпорації «Альтіс-Холдинг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013, позовні вимоги Корпорації «Альтіс-Холдинг» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 №0000852260, №0000862260.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС 29.08.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.12.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8 Конституції України, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку Корпорації «Альтіс-Холдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 31.01.2013 №97/42-30/32048530.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 №0000862260, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7777918,00грн., з яких 6224835,00грн. - за основним платежем та 1553083,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 19.02.2013 №0000852260, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9058977,00грн., в тому числі 7247691,00грн. за основним платежем та 1811256,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок контролюючого органу про порушення Корпорацією «Альтіс-Холдинг» пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.09.2012 на загальну суму 6224835,00грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 7921,00грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 10903,00грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 12503,00грн. за І квартал 2012 року на суму 650328,00грн., за півріччя 2012 року на суму 650832,00грн. за три квартали 2012 року на суму 6212332,00грн.; та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 7247691,00грн., в тому числі: за квітень 2011 року на суму 1333,00грн., за травень 2011 року на суму 1333,00грн., за грудень 2011 року на суму 1333142,00грн., за березень 2012 року на суму 2651,00грн., за квітень 2012 року на суму 609784,00грн., за липень 2012 року на суму 1332,00грн., за серпень 2012 року на суму 859,00грн., за вересень 2012 року на суму 5297257,00грн.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші витрати визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корпорацією «Альтіс-Холдінг» віднесено до складу витрат будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Центр оптової торгівлі по вулиці Ватутіна 55-В в місті Житомирі» в розмірі 29561731,00грн., в тому числі в І кварталі 2012 року в розмірі 3078398,00грн., в ІІ-ІІІ кварталі 2012 року в розмірі 26483333,00грн.
Між Корпорацією «Альтіс-Холдінг» та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» укладено договір від 20.09.2011 про реалізацію проекту «Метро Кеш Енд Кері Україна» у місті Житомирі та придбання об'єктів нерухомості. Згідно умов Договору Сторони зобов'язуються до 30.03.2012 укласти договори: договір купівлі-продажу земельної ділянки та договір купівлі-продажу об'єкту.
Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Житомирській області від 19.12.2011 №ЖТ14311106608, будівництво об'єкту «Центр оптової торгівлі по вулиці Ватутіна 55-В в місті Житомирі» закінчено, об'єкт готовий до експлуатації в грудні 2011 року.
Корпорацією «Альтіс- Холдінг» (продавець) та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» (покупець) укладено договорів купівлі-продажу будівлі від 27.02.2012 б/н та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.02.2012 б/н.
Відповідно до пункту 4.5 договору від 20.09.2011 №МЖ-02 сторонами у якості забезпечення виконання гарантійних зобов'язань субпідрядника перед замовником була передбачена відкладальна обставина прийняття робіт - підписання остаточного акту на виконані роботи.
Так, остаточний акт на виконані роботи підписується сторонами після спливу гарантійного строку, встановленого пунктом 8.5 договору для некапітальних робіт, що не пов'язані із несучою здатністю об'єкту та/або пов'язані із благоустроєм його прилеглої території.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовником підписано акти приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.2012 та від 28.09.2012, а витрати, понесені Корпорацією «Альтіс-Холдинг» в сумі 3078398,00грн. та в сумі 26483333,00грн. підтверджуються первинними документами.
Враховуючи, що відповідні витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, зважаючи на документальне підтвердження понесення позивачем таких витрат, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності включення Корпорацією «Альтіс-Холдинг» суми 29561731,00грн. до складу валових витрат того звітного періоду, в якому вони були фактично здійснені.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо неправомірності включення позивачем до складу валових витрат у II кварталі 2011 року та податкового кредиту за квітень та травень 2011 року операції з розробки документації для отримання дозволу та ліміту на розміщення відходів по договору від 21.04.2011 №АПК-31-АХ, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корпорація «Альтіс-Холдинг» не є платником екологічного податку. Позивачем на виконання умов договору генерального підряду на будівництво від 21.07.2010 №16-АПК, укладеного із замовником будівництва - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Вільна Україна», укладено договір від 21.04.2011 №АПК-31-АХ.
Так, Корпорація «Альтіс-Холдинг» діяла від імені та в інтересах Замовника для отримання ТОВ «Інформаційне агентство «Вільна - Україна» дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2011 та 2012 роки на будівельному майданчику в Дарницькому районі міста Києва, Дніпровська набережна, 10,14. Факт отримання позивачем відповідних послуг підтверджується первинними документами.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат - витрати у сумі 13333,00грн., та відповідно віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість суму у сумі 2666,67грн. по операції з розробки належної технічної документації Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко».
Відповідно до пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, первинні документи контрагентів позивача, на підставі яких формувався податковий облік Корпорації «Альтіс-Холдинг», виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, тобто факт придбання та оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг підтверджується оформленими належним чином первинними документами.
Отже, за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв