31 травня 2006 року
м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Панталієнка П.В., Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду від 7 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 січня 2005 року,
ОСОБА_1звернувся в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що йому належить 2\3 частини спірного будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2належить 1\3 цього ж будинку. Крім цього відповідачу належить будинок АДРЕСА_2. При цьому вказував на те, що спільне користування будинком неможливе, оскільки відповідач чинить йому перешкоди в проживанні в будинку. Просив позов задовольнити та припинити право власності ОСОБА_2 на 1\3 частину спірного будинку й визнати за ним право власності на вказану частину, стягнувши з нього на користь відповідача компенсацію його частки в розмірі 8436 грн.
Рішенням Артемівського районного суду від 7 жовтня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 січня 2005 року, позов задоволено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 14, 40, 62, 202, 202-1 ЦПК України (1963 року) суд мав забезпечити повноту і всебічність з'ясування обставин справи, перевірити доводи сторін іншими документами, іншими доказами, оцінити усі докази в сукупності, керуючись законом, і постановити законне та обґрунтоване рішення щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; правовідносин, зумовлених встановленими фактами; правової норми, яка регулює спірні правовідносини.
Справу розглянуто й судові рішення постановлено з порушенням зазначених норм.
Припиняючи право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину спірного жилого будинку та визнаючи право власності на цю частину будинку за позивачем ОСОБА_1, суд виходив із того, що відповідач має в місті жилий будинок, у спірному будинку не проживав; позивач має потребу в житлі та вніс на депозитний рахунок суду вартість належної відповідачу частини будинку, а будинок є неподільним і спільне користування ним сторонами неможливе.
Пунктом 1 частини 1 статті 365 ЦК України однією з підстав припинення права власності співвласника передбачено незначний розмір його частки. Чи є такою частка відповідача, суд не визначився.
Ряд наведених висновків суду щодо підстав припинення права власності не ґрунтується на доказах.
Суд зазначив, що ОСОБА_2 не проживає в спірному будинку й забезпечений іншим житлом, без перевірки доводів відповідача про те, що зареєстрований за ним будинок не придатний для постійного проживання, у зв'язку із чим зі згоди батьків, а також позивача, він поселився в спірний будинок і проживає в ньому.
Поза оцінкою суду залишилися позовні заяви ОСОБА_1 (а.с. 36, 58), в яких він стверджує, що відповідач поселився в спірний будинок і не бажає виселитися з нього, що можливе збереження права власності за відповідачем шляхом спільного користування будинком.
У позовній заяві від 11 лютого 2004 року позивач бажав поділу будинку, у заяві від 26 березня 2004 року вважав за можливе залишити в користуванні відповідача частину будинку, а представник позивача говорив про можливість продажу будинку з поділом отриманих коштів та про відсутність згоди на це відповідача.
Крім того, суд взагалі залишив поза увагою зустрічні позовні вимоги відповідача щодо витребування правовстановлюючих документів на будинок і визнання незаконною реєстрації позивача в спірному будинку (а.с.40).
Наведені порушення та доводи апеляційної скарги апеляційним судом не враховано й безпідставно залишено без зміни рішення, яким неправильно вирішена справа.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтею 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Артемівського районного суду від 7 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 січня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
П.В. Панталієнко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка
Я.М. Романюк